Перейти к публикации
Гость Петрик

Як з Українця робили хохла

Оцените эту тему

Рекомендованные сообщения

Гость Петрик

Як з українця зробили хохла

( А починалося все так)

Нація це велика спільність людей з єдиною мовою, територією, звичаями, традиціями, з економічною, політичною та культурною єдністю. Якщо нація тільки живе на якісь території і пов’язана з цією землею лише географічно то це вже не нація, а населення. Для прикладу можна назвати Сибір, де протягом тривалого часу проживало величезна кількість українців, які були вислані в ці міста в різні часи. Багато з них за паспортом та прізвищем були українці, але вони не спілкувалися між собою українською, забули про свої звичаї та традиції і поступово перестали індефікувати себе як українці. Як результат, нащадки їх стали великоросами. А русіфікований інородець, як говорив В. І. Ленін, є найбільшим злом для своєї нації. Отже мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національної самоорганізації. Для кожної нації мова є найціннішим скарбом, бо в мові закладена культура та традиції минулих поколінь, в мові закладено наше психічне Я. Поки жива мова – житиме і народ, як певна національність, не стане мови не буде цієї національності і народ, як суспільна категорія перетвориться в іншу національність, тим самим змінивши свою ідентифікацію. От чому мову завжди ставлять на перше місце у національному питанні. Не достатньо створити державу з певною назвою, не достатньо забезпечити високий матеріальний рівень життя її населення без збереження ознак нації. Така спільність людей стане в решті решт жертвою зовнішніх зазіхань і перетвориться спочатку просто в населення, а потім, з часом, набере ознак іншої нації. Перший крок з позбавлення нас ознак прналежності до української нації була зроблено президентом Л. Кравчуком, який відмінив графу національності в паспорті. Цей крок підсвідомо згубно діє на українців, невелюючи їх національну приналежність. Інколи в голову приходить думка, що це є крок по виконанню страшного плану по перетворенню українців в людей всесвіту (космополітична ідея). Уявіть собі, на землі живе величезна кількість людей без роду і без племені, з уніфікованими життєвими цінностями, а ними керує одна нація, яка має свою мову, свої звичаї, традиції.

Наші вороги прикладали величезні зусилля щоб позбавити нас національної ідентичності. Розуміючи значення мови вони робили все для знищення її до щенту. Бо німого, мовляв, попхаєш, куди забажаєш. Нападки на нашу мову почалися ще з часів приєднання України до Москви. Думки московських самодержців були приблизно такі: раз інша мова, то й інший народ, а коли інший народ то інша й віра. А земля ваша багатюща і так хочеться її загарбати. Звідси і думки, захопимо землю, знищемо мову, українців перетворимо в населення, а потім в росіян.

Русифікакація України почалася ще за часів царя Олексія Михайловича, який у своєму маніфесті про об’єднання України та Москви накакзував українцям: „разделение с поляками сотворите как верою, так и чином; хохлы, которые у вас на головах, постригите...”. В 1685 Москва добилася того, що в Києві було обрано метрополітом прихільника Москви Гедеона Святополка, кн. Четвертинського. Якщо раніше мітрополіт київський називався :”митрополит Киевский, Галицкий и всея России» то Гедеона вже почали називати:” митрополит Киевский, Галицкий и Малой России». Так мітрополіт Гідеон віддав українську церкву московському патріархові, за що і був нагороджений каретою, що була оббита бархатом і шестіркою гарних коней. В листопаді цього ж року Москва надсилає до патріарха констатинопольського посла- дяка Микиту Алєксєєва з грамотами та золотом. Посол одержав завдання, добитися передачі київської метрополії московському патріарху. Дяк вирішив спочатку звернутися до патріарха ієрусалимського Досіфея, але патріарх відмовив послу у цій справі:”Мы не дадим своего благославения". І навіть коли йому запропонували „государево жалование» не погодився. Хитрий дяк тоді звернувся до констатинопольського патріарха Діонісія, але той попросив спочатку грошей, а потім грамоту. Тоді Алєксєєв звернувся до візіра турецького з проханням надавити на патріарха. І це було зроблено. В травні 1686 р. Діонісій віддав київську метрополію Москві. Зберіглася розписочка Діонісія:”Приняли есми милостыню святого вашего царствия от посланного вашего господина Никиты Алексеевича три сорока соболей и двести червонных...” А через два роки Діонісія скинули з патриаршества за те, що оддав Москві українську церкву. Діосіфей теж взяв хабар у 200 золотих. А „славному” нашому гетьману Івану Самойловичу, який сприяв Москві у вирішенні цієї справи вручили золотий ланцюг і два алмазні клейноди. Але ще довгий час, аж до 18ст. українська церква дотримувалася своїх правил і могла обирати архимандрита без згоди Синоду. Петру І подобалися українці. Веселої вдачі, високоосвіччені, таки люди потрібні були московському царю. Таких мудрих людей, як І. Мазепа він долучив до свого двору. Незабуваймо, що найвищий орден Андрія Первозванного за №1 було вручено українському гетьманові. Лю######чи поодиноких він в цілому не навидив українців за їх волелюбну вдачу, за бажання автономії та дотримання старовинних звичаїв. Повстання І. Мазепи дуже налякало царя і він почав боротьбу з Україною, кінцева мета якої була повна русифікація українського населення. Властиве Петро І назвав всіх гетьманів України зрадниками:”всем известно, что со временъ перваго гетмана Богдана Хмельницкаго, даже до Скоропадскаго, все гетманы явились изменниками”(Бантыш – Каменський). Знайома риторика, яку можно зустріти у Маршала Жукова :”Все хохлы – предатели ! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше потом, после войны, придется ссылать в Сибирь» . Але українськи гетьмани служили українському народу, борючись за його вольності, а не російським царям, тому називати їх зрадниками просто безглуздя. В першу чергу він почав додавати до українських призвіщ „ов”. Мав людина прізвище Щербак , став Щербаков. І таких у Київській області було багато. Козаків на яких трималася Україна він знищував з небаченою жорстокістю. А жорстоким цей цар московський був неймовірно. Згадаємо, як після стрилецького бунту він власною рукою стинав голови стрільцям. 20 тис. запорожських козаків загинуло на важких роботах при будівництві Петербургу. А скільки загинуло при будівництві Ладожського каналу, фортеці св. Петра, під час Дербентського походу. Все це побудовано на українських костях. А скільки мільйонів нещасних українців стало жертвою московських катів на будовах Російської імперії за 350 років російської неволі. Вся територія Росії є великим кладовищем для мільонів українців.

Царю проклятий, неситий,

Гас######е лукавий!

Що ти зробив з козаками?

Болота засипав

Благородними кістками,

Поставив столицю

На їх трупах катованих...

От так відгукнувся на дії „просвещенного царя” Т. Шевченко. Український народ завжди пам’ятав про славну оборону Батуріна від військ О. Меншикова. Російські війська вірвавшись до міста вирізали всіх від старого до малого. З цього часу росіян почали називати кацапами. Це призвисько існує і тепер, але мало хто знає, що в перекладі з тюрського воно означає „резун”, тобто людина, яка безжально вирізає всіх живих, як худобу на бойні. З 1708 р., після „зради” Мазепи він 5 жовтня видав жорстокий наказ:”Въ Кіево – Печерской и Черниговской типографіяхъ вновь книгъ никакихъ, кромъ церковныхъ прежнихъ изданій, не печатать , да и оныя церковныя книги, для совершеннаго согласія съ великороссійскими такими жъ церковными книгами, сравнивать прежде печати, дабы никакой розни и особливаго наръчія во оных не было». Як бачимо наказ жорстко наказував книжок ніяких не друкувати, а проукраїнську мову сказано:”особливаго наръчія во оных не було”. Настоятелю Лаври було наказано припинити друкування книжок, але цей наказ інколи не виконувався і тому московський патріарх Іоким навіть просив Патріарха Константинопольського: „да имуть покореніе и послушаніе святъйшему нашему престолу Московскому, и да не имуть влою и власть, въ жесточайшихъ запрещений,- ни по единому образу, ниже книгы какія печатати, ниже ино что творити безъ нашого соборнаго разсмотрънія”. От вам і цензура. Російська церква ніколи не була окремою від держави, виконуючи обов’язки вірного служки російського самодержавства. Її навіть не тяготив контроль зі сторони Сіноду. Відомо, що І. Мазепа за свій кошт побудував на Україні біля 60 церков, але коли Петро І наказав Синоду піддати анафемі „зрадника” церква без заперечень виконала наказ. За козаків заступився наказний гетьман Павло Полуботко, який при зустрічі з Петром І сміливо сказав в очі царю:”Знаю, царю, і бачу, що ти без жадної причини руйнуєш мою отчизну, нищиш права, що батьки твої та й сам ти прилюдно признали... Щоб звести з світа козаків, ти женеш їх на каторжну працю, силуєш їх копати канали в твоїй безкраїй Росії, силуєш їх сушити непрохідні болота, і вони тисячами мруть з холоду та голоду і тілами своїми угноюють тобі землю... Ти одняв у нас право вільними голосами настановляти собі гетьманів та старшину; ти насилаєш до нас суддями москалів, що не знають нашого права і тільки люто знущаються з нас... Кидать народи в неволю і панувати над рабами,- це ж діло азіятського тирана, а не християнського монархи...”. Розлютився росій ський цар за правдиві слова славного гетьмана і вкинув 10 листопада 1724 р. Полуботка в Петропавлівську в’язницю. Там і помер Полуботко, мученик за волю Вкраїни. Далі царі продовжили негідну, стосовно України, справу Петра І. В 1737 р. кн. Барятинський арештував весь київський магістрат і забрав грамоти Києва, сподіваючись на те, що з часом українці забудуть про свої права та вольності.. Цариця Катерина ІІ (1762 – 1796) вирішила покінчити з Україною та українцями назавжди:”чтобы въкъ и имя гетмановъ исчезло, не токмо бъ персона какая была произведена въ оное достоинство”. Ці слова написані в книзі професора С. Соловйова підтверджують всю серйозність намірів цариці. Бажання вирвати з українців:”развратное мнение , по коему поставлять себя народомъ от здешняго совсем отличнымъ» 1764 р. управителем України вона призначає графа Румянцева і наказує єму слідкувати за київською Академією. А 6 червня 1775 р. вона здійснює свій ганебний план знищення Запорізької Січі. Катерина ІІ здійснювала свій задум,щоб історично обгрунтувати, що Москва є спадкоємницею Київської Русі і землі ці споконвічно належали Москві, а українців на цій території ніколи і не було. Відомо що ні донських, ні терських , ні оренбурзьких козаків вона навіть не потурбувала, хоча і вони не завжди були слухняними, згадаємо повстання під проводом Болотнікова, Разіна, Пугачова. А от з запорізькими козаками вона розправилася, не дивлячись навіть на те , що вони були основною силою в війнах з Османською імперією та татарами. Останнього кошового атамана , який вірно служив Москві Петра Калнишевського вона зіслала у Соловецький монастир, наказала замурувати в яму, де старий просидів 25 років і вмер у віці 112 років. Запорізьки клейноди, грамоти, знамена забрали до Петрограда, де вони знаходяться до цього часу в Ермітажі. Прохання Президента України повернути ці історичні цінності на рідну землю не знайшло підтримки у російських урядовців, бо вони ще вірять що Україна повернеться в лоно матінки – Росії. Катерина ІІ закінчила процес поневолення української церкви забравши у монастирів землі та церковне майно. Відомо, що ревного захисника української церкви мітрополіта Ростовського та Ярославського Арсенія Мацієвича піддали анафемі та згноїли в Ревельському казематі, де в тюрмі своїй він був:”заложен был кирпичами, только оставалось окошечко, в которое ему подавалась пища». Спроба підкупити найвище духівництво не вдалася. Тоді Катерина видала наказ про призначення настоятелів монастирів та вище духівництво, чому українське священництво чинило запеклий опір. Закінчилося це тим, що своїм черговим наказом „Вража мати” 10 квітня 1786 р. силою забрала монастирські землі. Поступово в українців забиралися і інші права. Так 16 червня 1763 р. білгородський єпископ Іосаф Миткевич писав в листі до свого друга:”Беда да горе! Всы теперъ Малороссіяне везде в крайнемъ презреніи. Самые честные люди остаются съ нашых, а в Тферъ и въ Владимиръ промованы (послані на вищу посаду), которіи еще и недавно монахами съ рускихъ… Сіе по прочетъ прошу сжечь… А я , разсуждая теперъ пребъдное отечества состояніе, плачу и воздихаю. Господи помилуй”. 7 листопада 1775 р. було прийнято маніфест про „Учрежденія для управленія губерній Всероссійской Имперіи» яким скасувала стару українську автономію по Магдебургському праву та Литовському статуту. Населення України було перетворено на крипаків, а наказом 10 грудня 1763 р. цариця заборонила селянам вільний перехід від одного пана до іншого. Для того щоб перетягнути на свою сторону українську військову еліту вона 21 квітня 1785 р. жалованою грамотою про дворянські вольності залічила козацьку старшину до дворянства, подарувавши їм в крипаки брата – українця. І навіть освіта не спасала українця від кріпацтва. З цього часу українська еліта почала вірно служити Москві, забуваючи про те з якої вони землі, про славну історію своїх предків, перетворюючись в манкуртів. Почала занепадати українська школа. За переписом 1740 – 1748 років в семи полках Гетьманщини було 866 шкіл на 1094 оселі. В Чернігівському, Городенківському та сосницькому повітах у 1768 р. було 134 школи і одна школа припадала на 746 душ населення, а через 100 років вже було 52 школи, і одна школа припадала на 6730 душ. На лівобережній Україні шкіл було 866 у 1740 р., а через 60 років не залишилося жодної. В Московії шкіл майже зовсім не було і на думку московського духівництва, краще б цих шкіл зовсім не заводити і на Україні в тому числі. 1763 року тодішній гетьман України Кирило Розумовський звернувся до Катерини ІІ з проектом про перетворення Київської Академії на університет з 4 факультетами, але „суча дочка” заборонила реалізацію даної пропозиції. З цього часу план русифікації українського шкільного життя набрав повних обертів. І в виконанні цього дьявольського плану допомогли Катерині українці: київські мітрополіти Гавріїл Кременецький та Самуїл Миславський. Останній Київську українську Академію перетворив на російську:” производить оное ученіе по правиламї поэзіи, напечатаннымъ въ Москве, ораторію же по правиламї господина Ломоносова…» . Був налагоджений нагляд, щоб у студентів була чисто російська вимова. Такий самий наказ було зроблено по церквам, щоб священники правили службу Божу „голосомъ, свойственнимъ россійскому наречыю”. Українське священництво, поети та письменники не витримавши цього шаленого тиску переходили на російську мову. Еліта продалася російським царям за дворянські вольності і відхрестилася в масі своїй від рідної мови, як від мужицької. На землі козацькі масово хлинули німецькі колоністи, на яких не поширювалося кріпосне право. Петро І та Катерина ІІ стали першими царями – злодіями, які вкрали у нас землю, мову, звичаї, свободу. А далі були Сибір, Гулаги, Голодомори, єдина спільність людей „советский народ”, який чомусь говорив однією мовою, придушення всього національного, масові депортації за національною ознакою. Але дух волі, визвольні змагання 1917 -1923 р. р., героїчна боротьба УПА ,українська пісня, поетичне слово яке стало на захист української нації, в той час коли у народа не було вождів, стали тою непоборною силою, яку не змогли подолати наші вороги. І коли мене питають, від кого ми незалежні, , я з гордістю кажу, що ми незалежні від Росії, від „совковства”. І ми горді того , що ми є українеці. Це наша рідна земля, це земля на якій жили наші предки, і будуть жити наші нащадки. І ніхто не має права зазіхати на наші Богом дані права. Бо Україна у нас одна.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Гость Петрик
ВОССТАВШИЕ ИЗ АДА, ЧАСТЬ 6-я

Як твоє здоров`я?Ти був дуже потрібний як фахівець.

Половина міста з ранку тебе шукала.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете опубликовать сообщение сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Восстановить форматирование

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...

  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу.

×
×
  • Создать...