Перейти к публикации

Оцените эту тему

Рекомендованные сообщения

Шошинівка (Сошинівка): до історії зниклого поселення та храму 
на честь Ікони Казанської Божої Матері 
 
Першим дослідником, який згадував історію будівництва культової споруди в слободі Шошинівці (Сошинівці), був Феодосій Макаревський. У своїй відомій праці «Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской єпархії…» він наводить опис кількох документів, за якими добре прослідковується історія виникнення слободи та культової споруди на її теренах. На жаль, не вказуючи джерел, історик наводить дані про місцеві урочища: «В славных, роскошных и богатых дачах запорожского казачества урочище Щуровка, Щуровок при Днепре, не далеко от знаменитого и для запорожцев вечно-памятного Романова кургана, издавна было известно в Запорожье и в Киеве. Тут были отлично устроенные рыбные ловли запорожского казачества; на Семенов день, т.е. 1-го сентября сюда пригоняли запорожцы лишний свой скот для продажи, а Киевские купцы и Кременчугские торговцы на урочище Щуровку являлись за покупкою рыбы и скота».
 
 Тож з опису стає ясним, що в Урочищі Щурівка Кодацької паланки Запорозьких Вольностей відбувався Семенівський ярмарок. Про поселення у Феодосія нічого не сказано, але зрозуміло, що рибалки, які займались тут промислом, мусили десь мешкати. Найімовірніше, вздовж Дніпра в гирлах старовинних балок і на невеличких мисових утвореннях розташовувалися запорозькі зимівники. Всі населені пункти, які виникли за часів руйнування Січі, про які йтиметься нижче, засновано на основі колишніх зимівників.
 
Також зрозуміло, що на теренах майбутньої Шошинівки існував величезний майдан, де безпосередньо відбувався ярмарок. Після огляду місцевості стає зрозумілим, що він міг розміщуватися лише в гирлі стародавньої балки Щурівки (Нижньої Щурівки). Близько 1780 року Щурівський рибний промисел було припинено, але продаж худоби існував певний час.   
 
Після зруйнування Запорозької Січі, як зазначає Феодосій, щурівські землі отримав під рангову дачу підполковник Дніпровського пікінерного полку Яків Шошин. 
 
Яків Герасимович Шошин народився в 1744 р. Походив із дворян. Вступив на службу в 1755 р. У 1762 р. отримав чин підпоручника, в 1767 р.– поручника, в 1770 р.– капітана. Брав участь у Турецькій війні, під час військових дій у складі 2-го гренадерського полку був поранений, в 1770 р. не одужавши, попросив дозвіл брати участь у штурмі фортеці Бендери і одним із перших опинився на міському валу, за що був нагороджений Георгіївським хрестом. У 1771 р. призначений командиром Балтінського деташементу, з яким був під Очаковом. У 1772 р. відряджений до Криму і призначений начальником Ялтинського посту, а потім відряджений до прибулого тоді до Криму (уповноваженим для переговорів з татарами) генерал-лейтенанта Щербініна (у почті якого перебував по 1774 р.). Йому були доручені різні комісії (в 1776–1777 рр. він значиться як обер-провіантмейстер, секунд-майор у складі Новоросійської прикордонної комісії з польським Брацлавським воєводством). У 1777 р. отримує звання прем’єр-майора, в 1778 р.– підполковника. В 1780 році Шошин призначений командуючим командуючим польського прикордонного посту, потім більше року командував Угорським гусарським полком.
 
Згідно умовам рангової дачі, на відведеній землі заснував слободу на свою честь – Шошиновку, заселив її та замислив збудувати для мешканців церкву. На початку 1782 р. він подав прохання архієпископу Славенському та Херсонському преосвященному Нікіфору про наміри будівництва. Він запевняв, що: «…В новонаселяемой моей слободе, состоящей Новороссийской губернии над Днепром, в дачах бывшего Запорожья, называемой Шошиновке, имеется в заселении более тридцати дворов и во оных довольное количество семей, для которых сего года в той слободе домы построены быть имеют… желаю в помянутой слободе моей Шошиновке во имя Казанской Богоматери церковь собственным своим коштом вновь построить, к чему уже и потребные материалы совсем изготовлены…».
 
Через рік (7 квітня 1783 р.) Слов’янське духовне Правління доносило в Консисторію про те, що «слобода Шошинівка, в урочищі Щурівка, знаходиться в 10-ти верстах від Романківського приходу і в 23-х верстах від Пушкарівського; інших церков в окрузі не значилося; в слободі вже був священик «з закордонних», Даніїл Ладиковський, який і займався заготівлею матеріалів для будівництва. 
 
Є відомості також, про сусідні поміщицькі слободи. Слобода колезького асесора Турковського в 3-х верстах (пізніше слобода отримала назву Ново-Покровка – О.Х.), мала відведеної землі на 25 дворів і розташовувалася на невеличкому дніпровому мису. У Ф. Макаревського знаходимо дані про те, як Семен Турковський зі своєю дружиною – Уляною Турковською, мали намір – збудувати в своїй слободі Ново-Покровській церкву на честь Покрова Божої Матері. Вони купили стару церковну будівлю з іконостасом із Крюківської протопопії у селі Пушкарівці (сучасне село Верхньодніпровського району), що розташовувалося в 19-ти верстах від Ново-Покровської, і 9 вересня 1782 р. подали прохання архієпископу Нікіфору. На жаль, відомостей про будівництво та освячення церкви поки не виявлено. Відомо, що дане поселення пізніше називалося Корбине, на честь нових господарів. Д. Яворницький вказував на місце розташування маєтку М.М. Корбе – на березі, навпроти острова Панькова. Саме на землях Корбе, наприкінці ХІХ ст. бельгійське товариство збудувало металургійний завод.
 
Далі, на північний захід, уздовж берега існували ще поселення колишніх запорозьких полкових старшин – Герасима Малого, Шапаренка й Івана Шапарца, в 4-х верстах, у кожному відведеної землі на 25 дворів (пізніше ці поселення утворили єдине село відоме під назвою Червоне – О.Х.). В 6-ти верстах існувала ще слобода капітана Миколи Спиридоновича Алєксєєва з 50-ма дворами (називалася Алєксєєвка та розташовувалася в так званій Верхній Щурівці – О.Х.).
 
Для церкви було відведено місце, заготовлено двадцять дубових підвалин, дев’яносто сім не пиляних соснових колод і сімдесят сім пиляних, дошки та ґонтове покриття, а також куплено «з похідної церкви Угорського гусарського полку різних церковних речей…». Церковну землю в кількості 120 десятин відведено в балках Самодєльщінє та Бочинок.
 
25 травня 1783 р. була видана грамота на будівництво дерев’яної церкви в слободі Шошинівка, 23 липня того ж року Слов’янський протопоп Федір Фомич освятив місце під церкву, а 28 квітня (18 квітня за старим стилем) 1784 р. він вже освятив новозбудовану Казанську церкву і розпочав у ній богослужіння та священнодійство. Священиком освяченої церкви вже вказується Омелян Белгольський.
 
У 1787 р. Шошин Яків Герасимович отримує звання полковника, з 1790 р. до початку 1799 р. він командував Астраханським гренадерським полком (утворений саме в 1790 р. за рахунок з’єднання 8-ми рот Вологодського та 2-х рот Інгерманландського полків), що брав участь у російсько-турецькій війні 1787–1791 рр., потім у польських кампаніях 1792–1794 рр. У даному полку, до речі, була похідна церква на честь Казанської ікони Божої Матері, головна ікона храму була виготовлена в 1730-му році. Беручи участь у різних військових кампаніях господар рангової дачі не часто відвідував Шошинівку. В 1791 р. Я. Шошин отримав звання бригадира, в 1794 р.– генерал-майора. В 1797 р. (в 52 роки) звільнений у запас. Рік смерті та місце поховання невідомі.
 

 

 

 

П ро місце розташування і архітектурно-містобудівні особливості дерев’яного храму Шошинівки збереглося занадто мало відомостей. Серед них слід згадати картографію сер. ХІХ ст., де добре видно, що слобода Шошинівка (тут же вказано другу назву села – Надєждіно, ймовірно вона використовувалася в середині зазначеного століття – О.Х.) являла собою невелике поселення, яке розташовувалося на правому березі р. Дніпра, в гирлі давнього урочища, котре виходило до дніпрової долини з південного заходу. Навпроти села через старовинне річище розташовувався острів Москальов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На південь від поселення на береговому урвищі показано місце розташування дерев’яного храму. Для візуального сприйняття Шошинівський Казанський храм розміщувався дуже вдало, він добре сприймався з річки і слугував важливим орієнтиром під час плавання старим річищем Дніпра. Утворювався цікавий архітектурний ансамбль: поруч із річищем існувала садибна ділянка з невеличким маєтковим будинком і садом, а над ним розміщувалася церковна ділянка з невеличким храмом. Осторонь, у північно-західному напрямку, розташовувався центральний майдан поселення (просто навпроти гирла стародавньої балки). Саме тут у запорозькі часи влаштовували ярмарок на Семенів день.

 

До поселення вели чотири шляхи: один прямував уздовж берегу з північного заходу (з сусіднього невеликого села Ново-Покровська (Пятковської), другий майже паралельно першому проходив по вододілу (через хутори Григорівський та Василівський, колишні слободи запорозьких старшин – О.Х), третій тягнувся з південного сходу (через село Романкове та підселок Аули) і неподалік від Шошинівки перетинався з четвертим шляхом, який прямував із південного заходу (зі слободи Оценівки (Колєснікова), перетинаючи долину р. Мокра Сура та залізничну колію неподалік від станції Верхньодніпровськ, пролягав по вододілу між давніми балками Марчінкова та Мамракова.

 

 

Лише кілька речень зустрічаємо про дерев’яну церкву Шошинівки в праці відомого історика Запорожжя Д.І. Яворницького «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», де вказується, що дерев’яна споруда мала невеликі розміри: «…На самом верху крутого берега стоит миниатюрная церковца, Бог весть какою силою поддерживаемая на такой высоте: так и кажется, вот-вот схватится буря и унесете е в Днепр, а она все-таки стоит себе и стоит, и тут же ниже ея, у подножия гористого берега, приютился микроскопический домик симпатичнейшаго, безкорыстнейшаго и образованного священника отца Федора Свириденка…». Історик вказував, що Шошинівка наприкінці ХІХ століття – найбідніше село на всьому правобережжі Дніпра від Крюкова до Катеринослава. Ось як він писав: «…В церкви его никаких древностей, кроме пяти церковно-богослужебных книг, из коих самая старая напечатана в 1757 году в Москве. За то местоположение этого села превосходное: оно лепится по страшно-высокому берегу Днепра, поросшему вековечными дубами и окаймленному с западной стороны прекрасным строевым лесом, идущим снизу  вверх по-над Днепром версты на четыре и принадлежащим владельцу П.А. Базилевскому…».

 

 

 

У  джерелах початку ХХ століття іноді назва населеного пункту вказується для зручності вимову як Сошинівка. Оскільки стара дерев’яна церква підупала, в 1903 р. коштом парафіян побудували нову кам’яну церкву на честь Ікони Казанської Божої Матері, (головними ктиторами були Євген Остроумов і купець Рибка).

Церкву будували на іншому місці, на протилежному схилі балки, ближче до Дніпра, осторонь від поселення, яке розташувалося на низькій надзаплавній терасі. На початку ХХ століття поселення зросло в кілька разів, воно простягнулося вздовж Дніпра в північно-західному напрямку (у бік Ново-Покровського) на кілька кілометрів. Саме на його північно-західній околиці в 1899 році збудували Верхньодніпровський металургійний завод. Для працівників заводу звели кілька котеджів поблизу заводського комплексу.

 

 

Церкву знищено на початку 1960-х рр. перед затопленням долини Дніпра і утворенням Дніпродзержинського водосховища. Її підривали кілька разів, вона довго не піддавалася вибухівці. Зараз на місці вільному від чагарників і дерев височіє кам’яний фундамент колишньої церкви. Автор статті довгий час разом із місцевими ентузіастами розчищав від битої цегли ці залишки, що поховали фундамент після вибуху. Добре видно ряди цеглин, майстерно покладені на розчин, якісну цементну підлогу з нанесеним малюнком. Нещодавно один із мешканців селища Дніпровського встановив на залишках храму дерев’яний хрест із храмовою іконою. Й досі вражає місце розташування храмової споруди. Звідси видно навколишню територію на багато кілометрів. Ось які рядки читаємо з цього приводу в Д. Яворницького: «…Если подняться по высокому берегу к церкви и тут стать лицом на север (у напрямку лівого берега – О.Х.),то можно увидеть Днепр во всей его прелести: несется он, пышный, по песчано-желтому руслу, среди мягкой зелени лесов, отражая в своих светлых водах яркие лучи солнца… Отсюда, как с птичьего полета, видны и забора Пристань, и острова Сидловский, Великий и Шелюговый, и деревня Губина, и хутор Корбе».

 

 

Саме тому, під час форсування Дніпра, на церковній бані розташовувався німецький снайпер, який влучно бив у ціль. Саме тому радянські гармати було націлено на верхівку церкви і єдиним влучним пострілом зруйновано купол і перекриття головного об’єму.

 

Та міцна кам’яна споруда витримала навіть завзяте пекло боїв. В експозиції невеличкого музею колишнього заводу КПК Дніпровський зберігається єдине фото храму до руйнації, добре видно стіни та покрівлю, які постраждали від пострілів і вибухів. Дуже цікава невеличка споруда збудована в єпархіальних традиціях із застосуванням декору притаманному візантійсько-руській традиції.

 

Над головним верхом була баня з маківкою та хрестом, а також невеличка баня увінчувала західний об’єм дзвіниці з невеликим хрестом. Покрівля дахів була металева. Хрести з церковних верхів збереглися на місцевих цвинтарях! Їм присвячено окреме дослідження автора.

 

Немає більше Сошинівки (саме така назва дійшла до нашого часу, вона зараз більше асоціюється з цвинтарем, розташованим неподалік від церковної ділянки), на сьогодні збереглися два клаптики вулиць, що виникли вже в 1960-ті рр. Територія старого поселення вся пішла під воду. Дуби вирубано, острови затоплено… Лише височіє порожній поодинокий пагорб на схилі великої балки. Навколишній простір колишньої церкви увесь порізано військовими окопами та бліндажами періоду Великої Вітчизняної, вони як рани, що ніколи не загояться, оповили колишнє церковне місце – місце скорботи та печалі.    

 

Олександр Харлан

  

 

 
 
 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

шо, и не взрывал никто?

Церкву знищено на початку 1960-х рр. перед затопленням долини Дніпра і утворенням Дніпродзержинського водосховища. Її підривали кілька разів, вона довго не піддавалася вибухівці. 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

в пос. Днепровский (кпк) есть небольшой музей

Там есть диарама " Аульский плацдарм". Экспозиция о нем. 

Если кто будет, заедьте в Дом культуры. У библиотекаря есть ключ. Если разрешат на заводе, то откроют и пустят посмотреть

Экскурсовода нет уже. 

А раньше туда школьников возили автобусами. 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Сошиновская церковь (вероятней всего, то единственное на сегодняшний день, известное фото).

Характер повреждений говорит о том, что сооружение подвергалось интенсивному разрушению, точечного характера длительного воздействия. Учитывая вышесказанное о единичном точном попадании советской артилерии и скоротечности захвата плацдарма, несомненно в дальнейшем, купол пытались разрушить немцы. Можно сделать вывод, что на фото западная часть сооружения. Тогда линия проведенная от креста большого купола по направлению к кресту малого купола, будет указывать на север (приблизительно на ныне затопленую Паньковку).

5dab5d4a839e.jpg

 

5dab5d4a839e.jpg[/url]

Изменено пользователем victrol

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Сошиновская церковь ныне

 

big_241926c81b0fcf154220151001180628.jpg

 

big_5446ca0c8080ef192120151001181027.jpg

 

big_96fec2db959a0cbe3d20151001181050.jpg

 

big_cff0374d0f12c1736020151001181112.jpg

 

big_545fbc3666303117be20151001181132.jpg

Изменено пользователем victrol

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Я не понял про Корбе и металлургический завод

речь о заводе в Верхнеднепровске

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

А его тоже бельгийцы строили?

верхнеднепровский литейно-механический завод

истории не искала

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Людмила Сергеевна, а про село Кваки Вы уже где-то писали?  Тоже интересно.

да много чего интересного. Только некому этим заниматься.

Если село живет, то обычно библиотекари собирают об истории села

В Петриковском районе так прям задание дали - собрать, написать, в районную библиотеку сдать!

На школьных сайтах разместили

А кто соберет о Кваках? Тут вон город с оплачиваемым музеем, и то про Тритузное ничего нет.  Исчезло село и с концами все о нем.

Мне один старожил недавно рассказывал, что тритузнян выселяли в балку на Соцгороде, когда ПХЗ строили

А где искать жителей Кваков?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

да много чего интересного. Только некому этим заниматься.

Если село живет, то обычно библиотекари собирают об истории села

В Петриковском районе так прям задание дали - собрать, написать, в районную библиотеку сдать!

На школьных сайтах разместили

А кто соберет о Кваках? Тут вон город с оплачиваемым музеем, и то про Тритузное ничего нет.  Исчезло село и с концами все о нем.

Мне один старожил недавно рассказывал, что тритузнян выселяли в балку на Соцгороде, когда ПХЗ строили

А где искать жителей Кваков?

Прям резануло в вики о Кваках - село ЛИКВИДИРОВАНО в 1993 г. А ведь на его территории левобережные микрорайоны с 70-х годов стоят...

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Прям резануло в вики о Кваках - село ЛИКВИДИРОВАНО в 1993 г. А ведь на его территории левобережные микрорайоны с 70-х годов стоят...

нет)) на карте 1983 года село Кваки стоит себе в стороне 

и Елиаветовский котлован еще не такой большой

и построено только три микрорайона

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Мама говорила что жителей села Кваки ,переселяли на 3й мк-н,на "русалку"

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

нет)) на карте 1983 года село Кваки стоит себе в стороне 

и Елиаветовский котлован еще не такой большой

и построено только три микрорайона

А где можно карту посмотреть? В нете есть?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

2.jpg

 

вот ценная вэщ

Значит, Грабский - это Радсело

а Богдановка - это Кваки

вообще это маленькое село, типа хутора возле Радсела 

Входило в состав Ивановского сельсовета, как и Радсело

Это я на форуме нашла

Но тогда не вяжется с тем, что богдановка и Кваки это одно и тоже

Изменено пользователем Шинелька

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Я гдето виделт на немецких тактических картах Кваки, село расположено не там где принято считать, обозначено даже не село а направление типа " на Кваки", может Виктор больше скажет

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Когда мы в 91-ом переехали на 4 мкр и ходили за хлебом в магазин где сейчас Бомба и Велес, то родители почему-то говорили "Пойти на Кваки за хлебом"

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

До и после образования Днепродзержинского водохранилища

Чет, я не понял. А где Щуровка, Паньковка?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Колгосповка (д 1934 года - Ивановка) - центр сельсовета

Расположено в 30 км от райцентра Царичанка и в 20 км от станции Баловка

Сельсовету подчинены села Гречаное,Кваки.Кулиши Радсело

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Чет, я не понял. А где Щуровка, Паньковка?

на другом куске карты))

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Когда мы в 91-ом переехали на 4 мкр и ходили за хлебом в магазин где сейчас Бомба и Велес, то родители почему-то говорили "Пойти на Кваки за хлебом"

ты ба)) прям как на немецких картах - НА Кваки))

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете опубликовать сообщение сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Восстановить форматирование

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...

  • Похожие публикации

    • Автор: Бониф
      Всем привет! С новым годом!
      Помогите найти родню с Камянского. Нигде в соцсети их нет.
       Если кто-то  отзовётся напишу их данные.  Жили на Соцгороде, ул.. Ухтомского. 
      Заранее спасибо всем. Я сам из Канады. Счастливого нового года!
       
       
      Цитата
       
    • Автор: Маслёха Михаил
      067-631-70-82
      Ремонт автокондиционера сохранит вам здоровье и нервы в пробках. Согласитесь, что жара выматывает, а прохлада в салоне автомобиля - результат своевременного обслуживания. И только вовремя осуществленный ремонт автокондиционера и заправка могут гарантировать Вам положительный результат.
      Каких-либо специальных мероприятий по подготовке кондиционера к летнему сезону обычно не требуется. Можно лишь порекомендовать проверить работоспособность кондиционера заранее, до наступления теплых дней, и при подозрении на недостаточную эффективность либо неисправность заехать в сервис где осуществляют диагностику, заправку и чинят автокондиционеры. Ремонт и и все с ним связанное обычно откладывают до последнего, и с наступлением жары во всех автосервисах осуществляющих ремонт авто кондиционеров возникают большие очереди.
      Автомобильный кондиционер представляет собой фресковую холодильную машину, элементы которой соединены трубками - фреонопроводами. Соединители в автомобильном кондиционере резьбовые, с резиновыми уплотнителями, в отличие от сварных в бытовом холодильнике. При воздействии вибраций, перепадов температуры и т.п. происходит постепенное изменение свойств уплотнителей, вследствие чего фреон из системы постепенно улетучивается. Из-за этого кондиционер нужно периодически заправлять. Обычно на новом автомобиле фреон требуется перезаправлять раз в 2-3 года, даже при отсутствии явных дефектов. Кстати, все элементы кондиционера смазываются маслом, добавленным во фреон, и именно с этим связана рекомендация включать кондиционер зимой раз в месяц на 10-15 минут.
      Циркулирующее масло смажет за это время все уплотнители, и они будут дольше служить. Иначе в скором времени Вам понадобится ехать туда где производится ремонт кондиционеров. Авто в летнюю жару не доставит особого удовольствия без хорошо работающего кондиционера.
      В начале каждого сезона нужно производить замену фильтра салона. Это избавит вас от неприятного прелого запаха, который возникает из-за бактерий, поселившихся во влажной среде старого фильтра.
      В автомобильном кондиционере механическому износу подвержен только один элемент- компрессор, остальные элементы (кроме вентиляторов) неподвижны. Но чаше всего первым выходит из строя не он, а конденсер - теплообменник, установленный перед радиатором двигателя. Он находится под давлением (до 20 атм.), и постоянно омывается с дороги солью, грязью и т.п. Коррозия, вибрация, механические напряжения приводят к образованию в нем микротрещин, и к утечке хладагента. Продлить срок его службы, как впрочем и всех прочих деталей кондиционера, поможет поддержание подкапотного пространства в чистоте. Особенно тщательно нужно промыть конденсер от накопившихся соляных отложений весной. Кроме того, загрязнение конденсера часто является единственной причиной плохой работы кондиционера в целом.
      Конденсер, прослуживший 5-7 лет, почти всегда имеет многочисленные очаги коррозии, особенно в местах крепления. В районе появления микротрещин на конденсоре появляется характерное пятно от просачивающегося масла. Такой конденсер при очередном обслуживании автомобиля подлежит замене. Попытки заварить поврежденный конденсер чаще всего обречены на неудачу - проблема вскоре вновь проявится, возможно на месте другого очага коррозии.
      Если система кондиционирования повреждена, нужно по возможности быстро восстановить ее герметичность, для предотвращения попадания в систему воздуха, содержащего влагу и загрязнения.
      Заправка кондиционера производится строго фреоном той марки, который был в кондиционере. Авто-владельцы часто слышали, что фреонов бывает 2 типа, \"старый\" и \"новый\". На самом деле фреоны подразделяются на хлорсодержащие, из которых в автомобильных кондиционерах применяют фреон CF2C12 (торговое наименование R12), и безхлоровые, из которых в автомобиле применяется C2H2F4 (торговое наименование R134a). Фреон R12 применялся в авто-кондиционерах с 40-х годов прошлого века, но в 1990 г. были приняты правила ограничения применения разрушающих озоновый слой веществ, к которым относится и фреон R12, и примерно с 1993 г. в автомобилях стал применяться фреон R134a. Фреоны этих двух типов несовместимы, заправка в кондиционер с фреоном R134 фреон R12 (и наоборот) почти неминуемо выводит кондиционер из строя из-за образования твердых продуктов реакции разных фреонов (и разных масел). Тип фреона всегда указывается на каком-либо из блоков кондиционера. Фреон R12 в настоящее время почти не производится, и стоит дороже фреона R134а.
      Произвести обслуживание и ремонт системы кондиционирования автомобиля Вы можете у нас!
      т. 067-631-70-82
      Находимся на левом берегу!!!
      В этой теме отвечу на все Ваши вопросы.
      с ув. СТО TIR-SERVICE DNIPRO
    • Автор: Оксана Д.
      Нужен совет коренных горожан города!
      Планирую переезжать на левый берег и переводить ребенка в 3 класс. Учились в школе с языковым уклоном. Посоветуйте хорошие школы на левом берегу, не обязательно с языковым уклоном. Главное сильный педагогический состав учителей, адекватное отношение к детям, нормальные условия для детей в школе. Может конкретно по учителям начальных классов есть дельная информация (перешли в 3 класс).
      Заранее благодарна за помощь!!!

    • Автор: kog1982
      ПРОГРАМА Кандидата у народні депутати України Кожушка Миколи Миколайовича
      по одномандатному виборчому окрузі № 27 позачергових виборах
      народних депутатів України 17 липня 2016 року
      Я, Кожушко Микола Миколайович 03.01.1982 р.н. для виборців  одномандатного виборчого округу № 27, якщо буду обраний, ініціюю наступні дії:Вважаю, що пріоритетом держави та громадян є турбота про майбутнє наших дітей. 
      1.Буду наполягати на арешті  Рената Ахметова та всіх членів "Партії Рігіонів-Опоблока" та всьх йх майна, з подальшою націоналізацією на користь Держави.
      2. Зменшення тарифів для населення в ЖКХ.на 100%
      3. Люстрація всіх суддів, прокурорів, міліції, чиновників всіх рівнів, замість них молодь за фахом.
      4. Кредитування малого та середнього бізнесу Державою.
      5. Зменшення податків для всього населення та підприємства.
      6. Кожному молодому чиновнику буду ініціювати виділення житла.
      7. Буду ініціювати перевірку та  проведення всіх бюджетних тендерів на відкритому аукціоні у засобах масової інформації та за участю громадськості.
      8. Буду ініціювати виділення кожній родині з соціально не захищеним верст населення ,житлової площі.
      9. Буду ініціювати очищення річки Дніпро.
      10. Буду ініціювати збільшення заробітної плати всім робітникам підприємств, установ всіх форм власності до 10 тисяч гривень на місяць.
      11. Буду ініціювати перевірку діяльності з 2005 року Дніпропетровської міської ради, всіх районних у місті рад . У випадку доведення фактів крадіжок, муніципального, державного, комунального майна, фактів розкрадання бюджетних коштів, громадянами Іваном Куліченко, Анатолієм Коваленко та іншими державними службовцями, доб’юся їх ув’язнення пожиттєво, та повної конфіскації їх майна, банківських рахунків та майна і рахунків всіх їх родичів.
      12. Буду ініціювати зміни в Кримінальному Кодексі України , щодо введення в ст.364, 365, 366, 367, 368 вищої міри -  довічного ув’язнення, та конфіскації всього майна злочинців та всіх їх родичів та розстріл за корупцію.
      13. Всі дороги округу, які знаходятьсяміста Дніпропетровська, будуть відремонтовані.
      14. У всіх будинках , які потребують реставрації та капітального ремонту будуть відремонтовані,для цього збираюсь ініціювати виділення коштів у Верховній Раді України та місцевих радах.
      15. Буду ініціювати  індексація пенсій і заробітних плат, соцівльніх виплат, стипендій на 100%
      16. Буду ініціювати у ВРУ смертну кару за сепаратизм, тероризм, захоплення адміністративних будівель та інших посягань на Державну цілісність України.
      17. Буду ініціювати зменшення цін на ліки.
      18 індексація пенсій і заробітних плат, соцівльніх виплат, стипендій..Для збора  фінансової підтримки.Картка "Приват Банк" 4149625804366068,картка"Ощадбанка" 5167490068946756
                 
    • Автор: Шинелька
      Станция Тритузная - старейшая в Днепродзержинске

      Станция "Тритузная" - первая железнодорожная станция в селе Каменском. И эта станция явилась судьбоносной для маленького казацкого села, переросшего в чвертьмиллионный промышленный Днепродзержинск. Ведь, благодаря стальной ветке длиной чуть более 6 километров с конечной станцией "Тритузная" было выбрано место для строительства металлургического завода Южно-Русского Днепровского металлургического Общества (ЮРДМО).
      "Тритузная". Это название в нашем городе носят три объекта. Тритузным называлось село, находившееся на юго-востоке от села Каменское, которое в ХХ веке поглощено индустриальным Днепродзержинском. В топонимическом словаре "Кам'янське та його околиці середини XVIII - початку ХХ ст." (издательство: Днепропетровск, ИМА-пресс, 2010, стр. 9) кандидат исторических наук Н.А.Буланова цитирует епископа Федосия Макаревского: "...в 1740 г., в славных дачах запорожского казачества, между многими зимовниками Кодацкой паланки, зимовник отставного запорожца, войскового старшины Данилы Трейтузного, Тритузного - обширнейший, богатый и вполне благоустроенный, со множеством землянок и мазанок". Теперь только кирпичное сооружение бывшей сельской церкви напоминает, что здесь еще в XVIII веке жили вольные запорожские казаки.
      Второй и самый значительный объект с таким названием - это железнодорожная станция Тритузная, построенная вместе со станцией Запорожье-Каменское Екатерининской железной дороги в 1884 году как конечная станция отдельной ветки, проложенной к шпалопропиточному заводу, расположенного на берегу Днепра.
      Станция Тритузная находится рядом с самой старой частью села Каменское, называемой Писками. Когда-то вплоть до второй половины ХХ века, аккуратный перрон станции был посыпан желтым ракушечником, поезда отправлялись по звуку начищенного до блеска колокола, подаваемого дежурным в малиновой фуражке. При станции был вместительный пакгауз. Непосредственно возле станции образовались две улицы, которые сохранились до сих пор.
      Большая улица Железнодорожная, тянувшаяся от станции Тритузная на запад до залива "Волчье горло", насчитывала в 1909 году 58 домов. Там имели дома основатель одной из династий металлургов Зиновий Клименко, Загребы, Петруша, мои родственники и, наверное, прародители многих днепродзержинцев. Улица была оживленной, на ней шла бойкая торговля - только мой прадед, сварщик сталепрокатного отделения Прохор Усенко, на этой улице имел две небольших торговых лавки.
      Железнодорожная улица была урезана при прокладке новой железнодорожной магистрали к построенной в 1938 году аглофабрике. При строительстве аглофабрики № 2 и расширении железнодорожных путей к ней в начале 1960-х годов улица вообще потеряла вид улицы и стала как бы островком среди стальных путей, а Нижняя колония вообще прекратила свое существование.
      Новые железнодорожные магистрали изменили судьбу станции Тритузная. Теперь через нее перестали проходить основные грузы на Дзержинку - железнодорожное сырье и другие металлургические добавки, а ее готовая продукция и грузы вагоностроителей и ДКХЗ с довоенных времен отправляются со станции "Правда". Станция "Тритузная" развития не получила, она осталась неэлектрифицированной, давно прекратились какие-либо пассажирские перемещения.
      Депутаты горсовета в 1980-х годах хотели добиться организации регулярной электрички от станции Тритузная до левобережья, что значительно облегчило бы связь жителей левого берега и поселка энергетиков с центром города, однако руководство "Укрзалізниці" категорически этому воспротивилось.
      И еще одна небольшая незаметная, но очень старая улица носит такое же название, как и станция Тритузная. На этой улице, находящейся непосредственно возле станции вдоль железной дороги, всего лишь 8 жилых домов, но часть из них изменили свой адрес на улицу Вокзальную для того, чтобы легче было их найти. Пять одноэтажных домов были построены при станции для железнодорожников еще в позапрошлом веке. В одном из них под № 3 жила семья моего деда Усенко-Андрущенко, работавшего на станции весовщиком. В этом доме в 1912 году родилась моя мать.
      Недавно в одном из этих домов при замене оконных блоков обнаружена оригинальная теплоизоляция стен: между наружной кирпичной кладкой и внутренней деревянной оштукатуренной стеной проложен слой простеганной ткани с ватой. Удивительно, что по прошествии века с четвертью эта прослойка сохранилась неиспорченной.
      Вызывает любопытство, откуда взялось название "Тритузная"? Бытует нелепая сказка о трех сыновьях-"тузах" запорожского казака, основателя села Тритузное. Но вот почему такое название у двух совершенно не связанных между собой территориально и по времени села и железнодорожной станции, и почему в селе Каменском станция названа не его названием, эта небылица ответа не может дать.
      Прояснил вопрос краевед, преподаватель истории Владимир Михайлович Дзюба. Он выяснил, что в нашей области на берегу притока Днепра - речушки Камышеватая Сура - также есть село Тритузное, где тоже бытует легенда о трех работящих сыновьях - "тузах". Владимир Михайлович нашел еще несколько сел с названием "Тритузное", и все они находятся на берегу реки. На основании этого он сделал вывод, что название произошло от мест переправы, оснащенных небольшими гребными лодками - "тузами", которых рационально было иметь не менее трех. В "Советском энциклопедическом словаре" сказано, что "туз" - это двухвесельная шлюпка легкой конструкции на одного гребца.
      Вот теперь становится ясным, почему железнодорожную станцию назвали Тритузной - ведь шпалопропиточный завод находился на берегу Днепра у переправы напротив Слюсарева ("Дубового") острова!
      Как указано в справочнике "По Екатерининской железной дороге", шпалопропиточный завод был упразднен в 1888 году и убран в другое место в 1889 году, а его территория была выкуплена ЮРДМО за 32 тысячи рублей.
      А переправа через Днепр от речпорта в залив Кривец существовала до конца ХХ века, но уже в другом оснащении.
      Источник: книга И.Подзерко ""Мой город". Днепропетровск "ИМА-пресс". 2011 г. стр. 7-10.
       
  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу.

×
×
  • Создать...