Перейти к контенту
kentavr

Впровадження законів про декомунізацію

Оценить эту тему

Рекомендованный пост

Глава держави підписав закони про декомунізацію

32869.jpg

Президент України Петро Порошенко підписав чотири закони: «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»; «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років» та «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті».

Документами забороняється радянська символіка, засуджується комуністичний режим, відкриваються архіви радянських спецслужб та визнаються борцями за незалежність України УПА й інші організації. Ці закони були прийняті народними депутатами на ранковому засіданні Верховної Ради 9 квітня поточного року більшістю голосів.

Підписуючи зазначені закони, Глава держави заявив, що найближчим часом до Верховної Ради буде подано проект закону, спрямований на удосконалення норми щодо відповідальності за порушення Закону про статус борців за незалежність України у ХХ столітті. Законопроектом, ініційованим Президентом, пропонується усунути колізії, які можуть бути використані для зловживання нормами законодавства, порушення прав і свобод людини і громадянина, зокрема, в частині свободи наукових досліджень і міжнародної співпраці та діалогу. http://www.president.gov.ua/news/32869.html

 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Впровадження законів про декомунізацію має відбуватися делікатно – Мирослав Попович

 

Дата публікації 20.04.2015 | 

Впровадження прийнятих минулого тижня Верховною Радою законів не повинно перетворитися на масову кампанію за вольовим рішенням влади. Це має бути поступовий і делікатний процес – і щодо пам’ятників, з яких можна створити своєрідну галерею; і щодо перейменування міст; і особливо щодо ставлення до ветеранів та колишніх комуністів, найсвідоміші з яких і спричинилися до повалення комуністичного режиму.

 

 

На цьому наголосив учасник ініціативної групи “Першого грудня”, відомий філософ, академік НАН України Мирослав Попович у коментарі Укрінформу.

 

ПОЗБУТИСЯ ІДОЛОПОКЛОНСТВА МОЖНА ТАК, ЯК У ВІЛЬНЮСІ

 

Впровадження законів про декомунізацію має відбуватися делікатно. Це не має бути видовище – ці повалення, звергнення. Адже танцювати на поваленому пам’ятнику – це недалеко від того, що танцювати на трупах. Не можна так. Це варварський спосіб знищувати варварське мислення і варварський світогляд.

 

Що робити з пам’ятниками? Коли ми поставили ці скульптури, ці портрети, ми, по суті, відтворили “житія святих” і збагатили ще однією – політичною – релігією наш “джентльменський набір”. А от як їх позбутися… Мені більш за все сподобалося, як розумно це зробили у Вільнюсі. Там звезли всі ці пам’ятники в один парк, поставили їх усіх там. І це було, з одного боку, делікатно, з іншого – як насмішка над цією урочистістю, над цими поверженими ідолами. Це саме те, що вимагається.

 

Можливо, це зовсім не панацея – робити по-литовськи. Як саме, я не знаю. Але у будь-якому разі потрібен якийсь хід, що не був би брутальним.

 

Треба зробити десакралізацію цих імен, цих площ і так далі. Але вона повинна бути за якоюсь людською міркою.

 

КІРОВОГРАДУ ВАРТО ДАТИ НОВЕ ІМ’Я

 

Перейменування вулиць і міст теж не можна робити кампаніями. Бігти вже нікуди.

То добре, що прийняли таку загальну настанову, але якщо будуть звітувати за старими нашими мірками – що от, виконали чи перевиконали план, – це буде жахливо.

До того ж, не варто паплюжити всіх одним махом, як от Кірова, якого вбив той же Сталін… Але при всій повазі до невинно убієнного Кірова назву міста Кіровоград треба змінити. Хоч повернути попередню назву – не вихід, бо попередня його назва – Зіновьєвськ, за іменем іншого колишнього більшовицького кумира, якому приписували убивство Кірова. І того, й того звели в могилу… А перед тим це був Єлисаветград.

 

Звичайно, Єлизавета була прихильна до України, але не настільки, щоб ціле потужне місто називати її іменем. Очевидно, вихід тоді, мабуть, – дати місту нове ім’я.

 

ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА – НЕАДЕКВАТНИЙ ТЕРМІН

 

Щодо терміну, як називати період нашої історії з 1941-го по 1945 рік, я згоден з авторами законів. Термін “Вітчизняна війна” був придуманий для 1812 року – і він і тоді був неадекватний. До того ж, ми забули, що Першу світову війну офіційно теж назвали вітчизняною. Тож за логікою, якщо ми зберігаємо ту назву для війни 1812 року, то і Першу світову, і Другу світову треба було б називати вітчизняною, хоч це шито білими нитками.

 

Та справа навіть не в тому, як називати. А справа полягає в тому, що, дійсно, та війна – 1941-45 років – була справедливою для нас. Мій батько лежить десь під Києвом з 1941 року. І я не соромлюся цього. Він недаром пролив свою кров, бо я тут є, живий. І тут треба абсолютно ясно поставити питання – що, звичайно, меншим злом для нас була радянська Росія. І щодо війни – що все-таки було відчуття правого діла і воно щиро сприймалося людьми. Люди поклали життя за свою землю, і це треба поважати.

 

 

ОГОЛОСИТИ ВСІХ КОЛАБОРАЦІОНІСТАМИ – ЗНАЧИТЬ КОПАТИ НОВІ ОКОПИ

 

Треба делікатно – і тут потрібна робота громадськості – ставитися до тих, хто пройшов війну: і до пам’яті тих, хто загинув, і до тих, хто живий. І з повагою ставитися до здобутих ними, хоч і радянських, нагород.

 

Закон цього не торкається, не йдеться про знецінення нагород. Він фактично забороняє використання комуністичної символіки для масових заходів, святкувань, забороняє вшанування кумирів. Не сотвори собі кумира – в цьому, коротко кажучи, весь смисл цього закону.

 

Врешті-решт, була держава, і ми були лояльні громадяни цієї держави. Але оголосити всяке співробітництво з цією державою колабораціонізмом, до чого схильні деякі інтерпретатори цієї серії законів про декомунізацію, оголосити нас усіх колабораціоністами – значить, усіх посадити в тюрму.

 

Я був членом КПРС, але чималою мірою саме зусиллями таких членів КПРС як я, врешті-решт, і була скинута диктатура кримінально-політичної банди комуністичної. І це означає, що аж ніяк тут не можна копати нові окопи.

 

Джерело Укрінформ

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Все про декомунізацію. Як працюватиме закон про заборону комуністичної та нацистської пропаганди

 

18/05/2015

 

Чотири закони, які мають забити останній цвях у труну комунізму, підписані Президентом. Найбільший інтерес і найзапекліші дискусії викликав Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Коротко його називають законом про декомунізацію. Ми докладно розповімо, як діятиме цей закон, як він змінить країну і що чекає на тих, хто його не виконає.

Автор: Тарас Шамайда

 

Закони, розроблені в Українському інституті національної пам’яті, підтримані урядом і схвалені парламентом, охрестили «Законами Чистого четверга». Їх дія означає, що Україна на рівні фундаментальних цінностей стає нарешті справді незалежною державою, яка безповоротно пориває з радянським минулим.

Кожен із чотирьох законів виконує свою функцію: один проголошує визнання і вшанування борців за незалежність України, другий відкриває для людей архіви комуністичних спецслужб, третій відновлює історичну справедливість в питаннях Другої світової війни.

 

Для чого прийнято цей закон

 

Всупереч поширеному уявленню, що декомунізація стосується минулого, головна її мета – вільне і безпечне майбутнє.

Мета: «недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-яких дискримінацій за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України».

Цим законом Українська держава «засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди їхньої символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму».

 

Що саме забороняється

 

Квінтесенція всього Закону про декомунізацію - у його другій статті, яка варта того, щоб навести її текст повністю. Все інше в цьому об’ємному документів – норми і механізми, які дозволять втілити Закон на практиці.

"Стаття 2". Засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Комуністичний тоталітарний режим 1917-1991 рр. в Україні визнається злочинним та таким, що проводив політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань,

використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіяння моральних та фізичних страждань під час використання психіатрії у політичних цілях, порушень свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутності політичного плюралізму та, у зв’язку з цим, засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.

 

2. Націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим визнається в Україні злочинним та таким, що проводив політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з расових, етнічних мотивів, порушень свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутності політичного плюралізму та, у зв’язку з цим, спираючись на встановлені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом 1945-1946 років факти, засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.»

Законом забороняється пропаганда комуністичного та нацистського режимів та їх символіки. Така пропаганда визнається «наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму».

На всій території України забороняється «виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, у тому числі сувенірної, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму».

 

Що вважається пропагандою тоталітарних режимів?

 

По-перше, такою пропагандою вважається публічне заперечення злочинного характеру комуністичного режиму 1917-1991 рр. в Україні або нацистського тоталітарного режиму. Наприклад, публікація про те, що Ленін не був злочинцем, а будував щасливу державу для робітників і селян. Або промова на тему, що Голодомор був через неврожай.

По-друге, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного чи нацистського режимів, діяльності радянських органів держбезпеки, встановлення радянської влади в Україні чи окремих її частинах. Так само тоталітарною пропагандою вважатиметься поширення інформації, спрямованої проти учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті.

По-третє, «виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів».

Що вважається комуністичною символікою?

Зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР, інших союзних республік та комуністичних держав

Гімни СРСР, УРСР, інших союзних та автономних республік або їх фрагменти (зважаючи на це, у двозначному становищі опиняється гімн Росії, який має ідентичну музику з гімном СРСР).

Поєднання серпа і молота, самих чи з п’ятикутною зіркою.

Символіка компартії або її елементи

Пам’ятники та інші зображення діячам компартії від секретаря райкому і вище, високопосадовцям СРСР і союзних республік, а також працівникам радянських органів держбезпеки будь-якого рівня.

Пам’ятники та інші зображення, присвячені діяльності компартії, встановленню так званої «радянської влади» в Україні чи її частинах, боротьбі проти борців за незалежність України у ХХ столітті.

Зображення гасел компартії та цитати її керівників, а також працівників радянських спецслужб.

Назви адміністративних одиниць, населених пунктів, вулиць, майданів тощо, а також підприємств, установ та організацій, що містять імена посадовців компартії та комуністичної держави або КГБістів, а також назви, присвячені різним комуністичним ювілеям, самій компартії, боротьбі проти борців за незалежність або за встановлення радянської влади.

«найменування комуністичної партії»

 

Так само під заборону потрапляють прапор, герб та інша символіка гітлерівської партії та держави періоду 1935-45 рр., а також зображення гасел і цитат вищих партійних та державних діячів тогочасної Німеччини і посадовців окупованих нею територій.

 

Що не забороняється?

 

Під заборону не потрапляють пам’ятники, пам’ятні знаки та назви, пов’язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України.

Так само не чіпатимуть пам’ятники, пам’ятні знаки та назви, пов’язані з розвитком української науки та культури.

Ніхто не забороняє символи самі по собі, наприклад, п’ятикутну зірку або свастику й навіть червоний прапор, якщо вони не використовуються у вигляді символіки тоталітарних режимів.

Не потрапляють під заборону чинні державні прапори та герби, скажімо, прапор Китаю.

Тоталітарна символіка може використовуватися в музеях, виставках, підручниках, наукових працях та інших матеріалах освітнього та наукового характеру, якщо тільки це використання не спрямоване на заперечення злочинного характеру тоталітарних режимів.

Не чіпатимуть тоталітарну символіку на надгробках і взагалі на цвинтарях.

Тоталітарну символіку можна колекціонувати.

Символи нацизму й комунізму можуть використовуватися під час реконструкцій історичних подій.

Можна вільно використовувати державні нагороди часів СРСР.

Під заборону не потрапляють оригінали бойових знамен радянських часів. А от намножити копій і влаштовувати з ними демонстрації під приводом, що це «прапор перемоги», тепер не вийде.

Не забороняється використання документів часів СРСР з комуністичною символікою.

 

Процедура декомунізації

 

На демонтаж пам’ятників, зображень та інших символів тоталітаризму дається 6 місяців з дня набуття чинності законом. Прийняти відповідні рішення та виконати всі необхідні дії мають місцеві ради. Вони ж і облаштовуватимуть потім звільнений громадський простір.

Перейменувати вулиці, площі та інші об’єкти топоніміки місцеві ради мають так само за 6 місяців. Вони можуть повернути вулицям історичні назви чи надати нові імена, це справа самоврядування.

 

Звісно, перейменування з одних комуністичних назв на інші заборонено. Але у кожному місті та селі знайдеться чимало гідних ушанування людей або подій, які досі не були увічнені. Тож декомунізація дає шанс місцевим громадам шанс виправити цю несправедливість.

Міста, села, селища та райони перейменує Верховна Рада на підставі пропозицій місцевих рад, які, в свою чергу, мають порадитися з громадянами.

 

На проведення громадських слухань і подання пропозицій до парламенту органам самоврядування та місцевим адміністраціям дається 6 місяців. Після цього Верховна Рада упродовж 3 місяців перейменує населені пункти та райони.

Якщо місцеві ради не подадуть пропозицій або ж ці пропозиції будуть явно неприйнятними, парламент прийматиме рішення про перейменування на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам’яті.

Юридичні особи, включно з партіями та громадськими організаціями, мають привести свої назви, документи та символіку у відповідність з законом упродовж 3 місяців. Ця процедура безкоштовна.

Власники засобів масової інформації мають припинити комуністичну чи нацистську пропаганду і привести свої назви у відповідність до закону протягом 3 місяців. Цей строк для них може бути продовжено, якщо вони не встигнуть виконати вимогу через об’єктивні перешкоди.

Власники товарних знаків, які мають комуністичну чи нацистську символіку, мають змінити свої знаки впродовж 6 місяців.

 

 

Як долатимуть саботаж

 

Закон передбачає чіткі механізми протидії можливому саботажу з боку окремих місцевих рад. Отже, що відбуватиметься, якщо протягом 6 місяців місцева рада не виконає вимог закону і не демонтує комуністичні монументи чи не перейменує вулиці?

 

У такому разі обов’язок прийняти такі рішення покладається персонально на сільського, селищного, міського голову. Йому дається на це 3 місяці.

Якщо ж і голова займається саботажем, право очистити населений пункт від символів комунізму передається голові обласної державної адміністрації. Голова ОДА має завершити декомунізацію в області за три місяці, а методичну допомогу йому надасть Український інститут національної пам’яті.

Якщо ж закон не виконає і керівник області, то це має протягом трьох місяців зробити Кабінет Міністрів. Знову ж таки, з урахуванням рекомендації інституту національної пам’яті, науковців та громадськості.

 

Що чекає на порушників

 

Діяльність підприємств, установ та організацій, які у встановлений термін не приведуть свої назви, документи, символіку у відповідність з законом, буде припинено в судовому порядку за поданням органів юстиції.

Це стосується і громадських організацій та політичних партій, а також медіа, які займатимуться пропагандою тоталітарних режимів.

Компартія, якщо тільки не вона не змінить назву, символіку і програмні документи, буде також заборонена, як і інші партії комуністичного спрямування.

Після прийняття в порядку, встановленому урядом, рішення, що партія пропагує комуністичний чи нацистський режим або їх символіку, така партія не зможе висувати кандидатів на виборах президента, народних депутатів чи органів місцевого самоврядування.

Люди, які будуть виготовляти чи поширювати комуністичну або нацистську символіку або пропагувати комуністичний чи нацистський режим, притягатимуться до кримінальної відповідальності. Для цього прийнято нову редакцію статті Стаття 4361 Кримінального Кодексу.

 

Таких пропагандистів можуть засудити до п’яти років, а якщо злочин учинять повторно або представники влади чи організована група – до десяти років позбавлення волі.

При цьому може бути конфісковано їхнє майно. Драконівські санкції покликані відбити охоту гратися з Законом. Адже навряд діячі якоїсь сільради чи громадської організації захочуть сісти на десять років за можливість помахати радянським прапором чи встановити погруддя Леніна.

Розслідування та оприлюднення інформації про злочини тоталітарних режимів

Закон зобов’язує державу розслідувати злочини геноциду, військові злочини, злочини проти людства і людяності, здійснені комуністами й нацистами в Україні, впорядкувати місця поховань жертв цих злочинів, зробити відкритими і оприлюднити дані про них.

 

Архівні документи, у тому числі архіви КГБ, пов’язані з політичними репресіями, Голодомором та іншими злочинами нацизму та комунізму , а також будь-яка інформація, яка міститься у них, стають загальнодоступними. Доступ до цих документів та інформації не може бути обмежено.

 

Зміни до інших законів.

Приймаючи закон про заборону пропаганди тоталітаризму, депутати водночас внесли до цілої низки законів норми, які дозволяють реалізувати цю заборону на практиці, вжити санкції до порушників, а також спростити життя юридичним і фізичним особам під час перейменувань (наприклад, звільнити від сплати зборів).

Для розуміння серйозності і глибини декомунізації наведемо лише перелік законів, до яких внесено зміни: Кримінальний Кодекс України, Закони України: «Про політичні партії в Україні», «Про громадські об’єднання» , «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, «Про інформаційні агентства», «Про телебачення і радіомовлення»,

«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», «Про інформацію», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»,

«Про місцеве самоврядування в Україні», «Про географічні назви», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

 

Отже, вже цього року, максимум – на початку наступного, Україна позбавиться комуністичних символів. На мапі не буде ніяких кіровоградів і дніпродзержинськів, ніяких вулиць леніна і надцятого партз’їзду.

Не буде ніяких монументів комуністичним окупантам і державним терористам. Час комуністичних демонстрацій і пропагандистських радянських фільмів іде в минуле. Ми самі ще не уявляємо до кінця, які тектонічні зрушення в громадському просторі, освіті, культурі і взагалі світосприйнятті принесе декомунізація. Проте вже найближчим часом зможемо не лише побачити ці зміни на власні очі, але і стати активними творцями нової, нерадянської України.

 

На чому ґрунтується закон

Закон про декомунізацію виник не просто так. Він спирається на норми міжнародного права, українські закони, судові рішення та незаперечні факти. В самому його тексті згадується ціла низка правових документів:

резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1096 (2006) від 27 червня 1996 року щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем, №1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, №1495 (2006) від 12 квітня 2006 року щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології, №1652 (2009) від 29 січня 2009 року щодо відношення до пам’ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах – членах Ради Європи;

резолюція Парламентської Асамблеї ОБСЄ №SC (09) 3R від 29 червня – 3 липня 2009 року щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості;

декларація Європейського Парламенту від 23 вересня 2008 року щодо проголошення 23 серпня днем пам’яті жертв сталінізму і нацизму, резолюції Європейського Парламенту від 23 жовтня 2008 року в пам’ять про Голодомор – штучний голод в Україні 1932-1933 років, від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму,

спільна заява з нагоди 70-х роковин Голодомору – Великого голоду 1932-1933 років в Україні, прийнята на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН,

Закони України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні»

постанова Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року про причетність вищого керівництва СРСР, УРСР та комуністичної партії до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні.


Изменено пользователем kentavr

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Перейменування міст викличе бунти по країні – політолог


 

Питання про перейменування міст є на сто відсотків політичним, покликане відвернути увагу населення від економічної ситуації в країні та може привести до бунтів на ідеологічному ґрунті. Про це в ефірі радіостанції Голос Столиці заявив політолог Олексій Вороненко.

 

Деякі українські міста у зв'язку з законом про декомунізацію можуть перейменувати, проте це залежатиме від місцевого населення. Віце-прем'єр-міністр, міністр культури України В'ячеслав Кириленко вважає, що питання перейменування міст можуть вирішити на референдумах. Однак українське законодавство забороняє проведення подібних голосувань. Докладніше про те, навіщо потрібно зміняти назви міст, і як це здійснити, в ефірі радіостанції Голос Столиці розповів політолог, керівник проектів Інституту-Фонду «Українська політика» Олексій Вороненко.

 

Щоб вирішити питання на референдумах, потрібно змінити законодавство?

– Безумовно. Зараз неясно, які будуть правові наслідки проведення таких референдумів, хоча сама по собі думка про те, що питання перейменування міст має вирішувати тільки місцеве населення, дуже правильна. Але це на всі сто відсотків політичне питання. Зараз в країні є багато економічних, соціальних проблем, які потрібно невідкладно вирішувати, а ці перейменування вимагають чималих сум грошей, на один Кіровоград потрібно близько 50 мільйонів доларів. Ці суми потрібні були б на соцвиплати або пожвавлення економічної ситуації в країні. Але політики займаються політикою на догоду одному електоральному крилу.

 

Чи є якісь інші передумови для перейменування міст, крім прийнятого закону про декомунізацію?

– Було б бажання, а методи знайдуться. Політики знайдуть будь-які способи, щоб відвернути увагу населення від реальних проблем. Але мені здається, що чим більше місяців проходить, тим складніше це зробити, тому що економіка країни у жахливому глухому куті. Крім того, влада може догратися, і на додаток до всіх соціальних, економічних бунтів, ми отримаємо ще й ідеологічні бунти. Так, при комунізмі було багато поганого. Але наші діди й прадіди, які ще живі, пам'ятають і погане, і хороше. Тому країна без минулого, без історії, не має майбутнього. Ті ж німці вивчають свої помилки, викладають у школах про те, що таке нацизм, хто такий Адольф Гітлер, щоб знати, на які граблі більше не наступати. Адже історія на те й потрібна, щоб отримувати уроки, а не відмовлятися від неї, як ніби цього й не було.


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Задачка по арифметике для 2-го класса.

 

Условие:

 

Согласно подписанного ПУ законом о декоммунизации, переименование топонимических названий, включая названия городов, поселков, улиц, содержащих имена деятелей коммунизма, необходимо закончить за 6 месяцев.

 

Вице-премьер по гуманитарным вопросам и министр культуры Украины Вячеслав Кириленко говорит, что переименования городов должны проходить после проведения местных референдумов на эту тему. Закона о местных референдумах в Украине не существует. Проведение таких референдумов сейчас запрещено действующим законодательством Украины.

 

Для написания, обсуждения и принятия закона о местных референдумах ВР понадобится минимально 3 месяца.

 

На проведение референдума (по старому закону) необходимо еще 3 месяца.

 

Вопрос:

 

1.Возможно ли  органам местного самоуправления выполнить закон о декоммунизации не нарушая оговоренные в нем сроки?

2.Как можно назвать законодателей, издающих законы, которые невозможно выполнить?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» опубліковано. Завтра він вступає в силу. Відлік часу для назви міста та деяких з його вулиць (кажуть, їх близько 200) пішов. На все, про все дається 6 місяців. Як проводити референдум з питання нової назви міста залишається загадкою.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Днепродзержинск переименовывать не нужно?

 

Вчера «Голос Украины» опубликовал законы о декоммунизации, и они вступили в силу. Но даже после их публикации осталось много неясностей. "Вести" отвечают на главные вопросы при помощи адвоката Ростислава Кравца и нардепа-юриста Сергея Мищенко.

 

1. Какие города, улицы и т. п. должны быть переименованы?

 

- В которых использованы «имена или псевдонимы лиц, занимавших руководящие должности» в Компартии (от секретаря райкома), в высших органах власти и управления СССР и союзных республик, работавших в ВЧК-КГБ, или производные от них; связанные с СССР или союзными республиками, Компартией, Октябрьской революцией, установлением советской власти или борьбой против войск УНР и УПА (кроме названий, связанных с развитием украинской науки и культуры, а также с Великой Отечественной войной).

 

2. Поскольку в законе буквально говорится «имена или псевдонимы», означает ли это, что города или улицы, в названиях которых использовались отчества и настоящие фамилии деятелей СССР (Днепропетровск, Днепродзержинск, Дзержинск , Ильичевск), переименовывать не нужно?

 

Ростислав Кравец: «Если исходить из духа закона, их нужно будет переименовать. Если исходить из буквы закона — нет. То есть их, конечно, потребуют переименовать, но обязательность переименования можно будет оспорить в суде».

 

3. Если в перечне символики коммунистического режима не указаны комсомол, 1 Мая, командиры Красной армии и госдеятели бывших соцстран, означает ли это, что названия «Комсомольск», «Первомайск», «Котовск» и «Димитров» переименовывать не нужно?

 

-«В случае с комсомолом, 1 Мая и Димитровым — не нужно, — комментирует Кравец. — В случае с командирами Красной армии — они могут подпадать под категорию госдеятелей СССР, а потому норма является спорной».

 

4. Если названия, связанные с украинской наукой и культурой, а также с Великой Отечественной, являются исключением, значит ли это, что мост Патона, улицы Винниченко, Жукова или Маршала Тимошенко переименовывать не нужно?

 

-Кравец: «Формально не нужно, но здесь может возобладать субъективный подход, когда все, названное в честь Жукова, потребуют переименовать, так как за ним закрепился имидж кровожадного полководца».

 

5. Кто и в какие сроки должен переименовать улицы и города?

 

- Улицы — местные советы в течение шести месяцев. Если они не сделают этого, в течение следующих трех месяцев — главы обладминистраций.

По городам местные советы в течение шести месяцев должны выдать рекомендации, а Верховная Рада в течение следующих трех месяцев — принять решение. То есть по закону все переименования должны быть завершены к 20 февраля 2016 года.

В то же время, если города будут переименованы решением ОГА, то это можно будет теоретически расценить как решения неправомочные, вторгающиеся в сферу исключительных полномочий местного самоуправления. На этом основании их можно будет оспорить.

 

6. Обязательно ли после переименования города или улицы менять регистрацию в паспорте и юридические адреса компаний?

 

- Кравец: «Нет. Обязательной нормы в этом отношении не существует. Новое название будет использоваться уже при смене адреса».

 

7. Чьи памятники, памятные знаки должны снести или снять и в какие сроки?

 

- Ответы аналогичны ответам по теме городов и улиц, кроме одного, — по словам Кравца, памятные знаки в честь деятелей Великой Отечественной или деятелей культуры и науки, которые одновременно были госдеятелями советских времен (Жукова, Тимошенко, Винниченко, Патона), тоже должны быть сняты.

 

8. Подпадают ли под запрет советские ордена и боевые знамена времен войны?

 

- Нет. В этом отношении, а также в отношении документов времен СССР в закон уже внесены правки. Также, по мнению Кравца, не запрещено использование фотографий этих орденов, знамен и документов в СМИ, а вот иное публичное использование их копий или изображений запрещается.

 

9. Что еще является запрещенной символикой коммунистического режима?

 

Любая символика, которая включает: изображения флагов и гербов СССР и союзных республик, флагов и гербов бывших соцстран (кроме тех, которые сейчас являются госфлагами и госгербами), знамена и любая атрибутика с изображением серпа (плуга) и молота, символика КПСС, портреты и изображения цитат деятелей (перечень в ответе 1), все варианты названий КПСС и КПУ. В перечень запрещенной символики не включены названия ВЧК, НКВД И КГБ, поэтому, по мнению Кравца, они не запрещены.

 

10. Где можно использовать запрещенную символику?

 

- На документах, изданных до 1991 года, в музеях и библиотеках, в произведениях искусства и научных исследованиях (в том числе новых), на могильных памятниках (в том числе новых), во время реконструкций исторических событий, в частных коллекциях и при антикварной торговле.

 

11. Что такое «публичное использование» запрещенной символики?

 

- По словам внефракционного нардепа-юриста Сергея Мищенко, это любое использование, в результате которого символику могут видеть больше двух человек. Сюда входит ее размещение на футболках, на плакатах и в СМИ.

 

12. Что грозит гражданам за публичное использование запрещенной символики?

 

- За использование такой символики, а также за публичное исполнение гимнов СССР или союзных республик в первый раз и в одиночку — до 5 лет тюрьмы с возможной конфискацией, за все это, содеянное группой лиц или повторно, — до 10 лет с возможной конфискацией.

 

13. Можно ли в СМИ использовать портреты или цитаты «запрещенных» деятелей?

 

- Кравец: «Формально нельзя. Скорее всего, за это преследовать не будут, но если кто-то захочет использовать закон в борьбе с определенным СМИ, он может быть использован».

 

14. Что еще запрещено в СМИ и что им грозит за нарушение закона?

 

Любая пропаганда коммунистического режима 1917–91 годов. Помимо публичного использования символики это любые тексты, в которых оправдывается данный режим или отрицается его «преступная сущность». За нарушение закона — запрет печатания издания или снятие СМИ с регистрации.

 

15. Закон запрещает публичную демонстрацию (на ТВ и радио, в интернете) аудиовизуальных произведений (фильмов, радио- и телепрограмм), в которых есть запрещенная символика или оправдывается коммунистический режим. Означает ли это запрет трансляции всех фильмов, где положительно показывается жизнь в СССР?

 

- Кравец: «Пока соответствующие органы не опубликовали исчерпывающий перечень фильмов, телеканалы могут их показывать».

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Парубий: Рада внесет изменения в законы о декоммунизации

21 декабря 2015

 

Первый заместитель председателя Верховной Рады Андрей Парубий допускает, что парламент внесет изменения в законы о декоммунизации. Об этом он сообщил на брифинге, передает Главное со ссылкой на Українські Новини.

 

По словам Парубия, 18 декабря Европейская комиссия "За демократию через право" ("Венецианская комиссия") на своем заседании предоставила промежуточные выводы по данным законам.

 

Он сообщил, что комиссия считает необходимым более чётко прописать в законодательстве термин "пропаганда" и пересмотреть уровень ответственности провинившихся согласно законам о декоммунизации.

 

"Мы обговорим эти предложения, относительно пропаганды, других предостережений. Возможно, мы некоторые аспекты и учтем во время усовершенствования нашего законодательства", - сказал он.

 

Читайте также: В Мариуполе на постамент памятника Ленину водрузили князя (видео)

Парубий выразил уверенность, что в Раде большинство депутатов поддерживают законы о декоммунизации и заинтересованы в усовершенствовании законодательства в этой сфере.

 

В то же время на сайте "Венецианской комиссии" в данный момент не были опубликованы эти промежуточные выводы.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Тут, на форуме, трудно найти более старого(более 40 лет ненависти) и непримиримого антикоммуниста, чем роботек.

Но время выбрали как-то совсем неподходящее. Может, это мне издали так кажется?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Тут, на форуме, трудно найти более старого(более 40 лет ненависти) и непримиримого антикоммуниста, чем роботек.

Но время выбрали как-то совсем неподходящее. Может, это мне издали так кажется?

Как сказать...

Принять решения о переименованиях должны были прошлые составы органов МСУ. По понятным причинам, учитывая непопулярность среди населения данного мероприятия, они, в большинстве своем (Дндз тут не исключение) таких решений не приняли, оставив их на  усмотрение ВР и ОДА. Эти органы, в свою очередь, теперь уже будут говорить, что вынуждены доделывать эту неблагодарную работу за ушедшие составы местной власти, переводя на последние все "стрелки" негатива.

 

Такая своеобразная круговая порука наоборот. Тут и не скажешь однозначно, подходящее время выбрано или нет. Смотря с какой колокольни смотреть.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

:facepalm:

Мерія Комсомольська придумала, як обійти закон про декомунізацію та не перейменовувати місто. У мерії стверджують, що нинішня назва є абревіатурою.
Як повідомляється на сайті мерії міста, під час громадських слухань більшість місцевих жителів виступила проти перейменування.
Тому там вирішили запропонувати Верховній Раді розглядати назву міста як абревіатуру, яка розшифровується як: КОлектив Молодих СОціально МОтивованих Людей (Ь) Справжніх (Ь) Козаків. 
У мерії кажуть, що таку ідею запропонував місцевий вчитель.
Українська правда

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

 

:facepalm:

Мерія Комсомольська придумала, як обійти закон про декомунізацію та не перейменовувати місто. У мерії стверджують, що нинішня назва є абревіатурою.
Як повідомляється на сайті мерії міста, під час громадських слухань більшість місцевих жителів виступила проти перейменування.
Тому там вирішили запропонувати Верховній Раді розглядати назву міста як абревіатуру, яка розшифровується як: КОлектив Молодих СОціально МОтивованих Людей (Ь) Справжніх (Ь) Козаків. 
У мерії кажуть, що таку ідею запропонував місцевий вчитель.
Українська правда

 

 

 Был как-то в этом Комсомольске, весь город как два левобережных микрорайона, если бы не карьер и не какой-то ужасный завод на въезде то можно сказать почти село. Отсюда и менталитет, легко договорились. 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Мерія Комсомольська придумала, як обійти закон про декомунізацію та не перейменовувати місто. У мерії стверджують, що нинішня назва є абревіатурою.

Ну, если Днепропетровск от имени Св.Петра не прокатил, то и аббревиатура однозначно не прокатит. Кажется, это просто фейк

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Спасибо Дзержинскому за то, что Днепродзержинск и аббревиатура это разные вселенные ))))))

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ну, если Днепропетровск от имени Св.Петра не прокатил, то и аббревиатура однозначно не прокатит. Кажется, это просто фейк

http://www.komsomolsk-rada.gov.ua/t_news/3893-vdbulosya-zasdannya-shostoyi-sesyi-komsomolskoyi-mskoyi-radi-somogo-sklikannya.html

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Не в них дело. Решение принимает теперь ВР.

20.10.15 ГС, в установленные сроки, принял незаконное решение о НЕпереименовании города, а уже 16.02.16, пропустив все сроки, отведенные законом, депутаты принимают изменения к нему в виде обоснования к незаконному решению. Смешно. Как дети малые.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Декоммунизация в Украине: самые интересные переименования

 

пятница, 18 марта, 2016 

 

В воскресенье закону о декоммунизации, принятому 20 мая 2015 года, исполнится 10 месяцев. За это время переименовали пять городов, один район (Артемовский стал Бахмутовским), 169 сел (самые громкие и интересные переименования — см. инфографику) и снесли уже более 500 памятников Ленину! На вчерашнем заседании Рада должна была рассмотреть несколько постановлений о переименовании оставшихся 80% населенных пунктов страны (всего их почти 700), названия которых напоминают о коммунистическом прошлом. Новые имена должны получить 3% от общего числа городов, сел и районов, пишет "Сегодня".

По закону, Рада переназывает населенные пункты по предложению местных органов власти. Те, в свою очередь, за полгода должны принять решение, как теперь будет называться их город или село. Если не определились — новое "правильное" имя даст либо облсовет, либо Верховная Рада. Местные громады сел, названия которых признаны советскими, идут несколькими путями: возвращают исторические названия (Старый Мост, Сапожков Хутор, Хандобоковка); дают новые нейтральные имена — Благодатное, Степное, Тихое; отбрасывают или заменяют определение "Красный", оставляя Лиман, Партизан, или меняют Красные Горы на Святые Горы; оставляют часть старого топонима — из Котовского стала Котовка, и даже юморят: два Жовтневых села стали Травневым и Квитневым, а Червоный Жовтень — Жовтеньким.

 

Пока самая большая проблема с крупными городами — Днепропетровском и Кировоградом: первый предложено либо сократить до "Днепра", либо сохранить старое название, но придать ему новый смысл — в честь святого Петра, а не совдеятеля Петровского. А Кировоград может стать Свят-Елисаветом: идея горожан вернуть название Елисаветград не понравилось властям, а народ выступил против предложенного "отцами города" Ингульск (город стоит на реке Ингул). "Нужно будет поменять и ст. 133 Конституции, так как там остаются Днепропетровская и Кировоградская области", — напомнил директор Украинского института нацпамяти Владимир Вьятрович. Кстати, Рада даст новые имена и населенным пунктам в Крыму и на Донбассе — но, очевидно, уже после освобождения.

"В Чернигове, Житомире, Днепропетровске полностью переименовали улицы, площади, скверы. Остальные города должны закончить до начала апреля, — рассказал Вьятрович. — Люди перестанут ходить по улицам, названным именами палачей. Это повлияет на их мировоззрение, прежде всего молодежи". С ним согласны и политологи: "Надо вырваться из прошлого. Эти названия нас тянут в прошлое, а не ведут в будущее", — говорит политолог Вадим Карасев. Сами жители зачастую против переименований: "Я не понимаю, зачем трогать Кировоград. Мне очень нравится жить именно в этом городе", — говорит Татьяна Величко.

 

Одно из сел, которое после переименования получило весьма нестандартное название, находится в Тячевском районе Закарпатской области. Бывший поселок Комсомольск вернул себе историческое название — Немецкая Мокрая. "Первоначальное название село получило из того, что, во-первых, здесь жило много немцев, а во-вторых, всегда выпадало много осадков. В 1875 году, по приказу австрийской королевы, село было заселено немцами. Приехало 200 человек, специалисты лесного хозяйства. Одни люди по реке сплавляли лес к железной дороге: профессионально связывали плоты и отправляли тысячи кубометров древесины, — рассказал "Сегодня" поселковый председатель Анатолий Барна. — С приходом советской власти немцев выслали в Сибирь, а опустевшие дома заняла молодежь из соседних сел, и название поменяли на Комсомольск. В середине 1990-х годов местные жители обращались к властям с просьбой вернуть поселку название, но навстречу им не пошли". По словам Барны, их поселок небольшой: здесь проживает чуть более 500 человек.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Пока мерзавцы пилят бюджет, дурачки пилят ноги памятникам, - днепропетровский политолог

 

четверг, 7 апреля, 2016

 

Нужна ли нынешнему обществу декоммунизация или власть таким образом хочет показать, что она хоть что-то делает? О борьбе с советским прошлым в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал политический эксперт из Днепропетровска Андрей Золотарев.

 

- Как вы относитесь к таким методам борьбы с советским прошлым? 

– Я уже не раз говорил о том, что в Украине сформировалось разделение труда. Пока мерзавцы пилят бюджет, дурачки пилят ноги памятникам. За отсутствием реальных перемен политики пытаются создать иллюзию "жизни по-новому" за счет таких символических шагов, как война с памятниками.

 

- Если в самом начале этой волны противников декоммунизации практически не было, то почему они сейчас появляются? 

– Война с памятниками – это заявка на смену идентичности. Но воевать с памятниками ты можешь, если у тебя есть позитивный проект будущего. Пока власть демонстрирует отсутствие каких бы то ни было позитивных результатов за эти два года. Что к лучшему изменилось? Пока Украина – единственная из бывших советских республик, которая так и не достигла даже уровня 1991 года. Все выросли, даже среднеазиатские республики, от того уровня, который был 25 лет назад. Украина по-прежнему где-то на уровне 80% от того показателя. В этой ситуации за счет чего создашь иллюзию результата и "иллюзию жизни по-новому"? Крушить памятники проще всего, это то, что не требует ни интеллектуальных, ни материальных особых затрат. Снес памятник – живем по-новому.

 

- Вы заметили, что в последнее время политики и чиновники очень активизировались в этом вопросе? 

– А вот как раз те, у кого нет результатов, естественно, пытаются создать себе имя за счет войны со старым.

- А что, если население выступит против сноса этих памятников, а уже есть распоряжение?

– Мнение людей мало кого интересует. Как в случае с Кировоградом, где большинство высказалось за возвращение исторического названия Елисаветград, но на мнение населения, как и в случае с Днепропетровском, мало кто обратил внимание.

 

- Но, все-таки, в таких вопросах лучше узнать мнение людей. 

– Естественно, это нормальный, цивилизованный, европейский путь. Есть общие рамки закона, а дальше пусть уже местные советы решают. Если 80% горожан считают, что город должен сохранить свое имя путем изменения этимологии названия, в честь города Святого Петра – пусть так и будет, это по-европейски, это цивилизованно.

 

- Как именно происходит распил не только бетонных памятников, но и бюджетных денег? 

– Собственно говоря, то, что мы недавно узнали благодаря небезызвестной панамской компании, четко показывает логику действий украинского политика. Хапнул, вывел в оффшор и потом пишешь мемуары о том, как мы талантливо продули все. Памятники кончатся, и неизбежно станет вопрос, а что в активе? А активов, по большому счету, и нет. Лучший способ борьбы с прошлым – создать лучшее будущее, а с этим как раз ничего не получается.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

ой скаву скаву скаву за пам'ятниками катам. 

 

це переказ двома словами

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

 

Пока мерзавцы пилят бюджет, дурачки пилят ноги памятникам, - днепропетровский политолог
 
четверг, 7 апреля, 2016
 
Нужна ли нынешнему обществу декоммунизация или власть таким образом хочет показать, что она хоть что-то делает? О борьбе с советским прошлым в эфире радиостанции Голос Столицы рассказал политический эксперт из Днепропетровска Андрей Золотарев.
 
- Как вы относитесь к таким методам борьбы с советским прошлым? 
– Я уже не раз говорил о том, что в Украине сформировалось разделение труда. Пока мерзавцы пилят бюджет, дурачки пилят ноги памятникам. За отсутствием реальных перемен политики пытаются создать иллюзию "жизни по-новому" за счет таких символических шагов, как война с памятниками.
 
- Если в самом начале этой волны противников декоммунизации практически не было, то почему они сейчас появляются? 
– Война с памятниками – это заявка на смену идентичности. Но воевать с памятниками ты можешь, если у тебя есть позитивный проект будущего. Пока власть демонстрирует отсутствие каких бы то ни было позитивных результатов за эти два года. Что к лучшему изменилось? Пока Украина – единственная из бывших советских республик, которая так и не достигла даже уровня 1991 года. Все выросли, даже среднеазиатские республики, от того уровня, который был 25 лет назад. Украина по-прежнему где-то на уровне 80% от того показателя. В этой ситуации за счет чего создашь иллюзию результата и "иллюзию жизни по-новому"? Крушить памятники проще всего, это то, что не требует ни интеллектуальных, ни материальных особых затрат. Снес памятник – живем по-новому.
 
- Вы заметили, что в последнее время политики и чиновники очень активизировались в этом вопросе? 
– А вот как раз те, у кого нет результатов, естественно, пытаются создать себе имя за счет войны со старым.
- А что, если население выступит против сноса этих памятников, а уже есть распоряжение?
– Мнение людей мало кого интересует. Как в случае с Кировоградом, где большинство высказалось за возвращение исторического названия Елисаветград, но на мнение населения, как и в случае с Днепропетровском, мало кто обратил внимание.
 
- Но, все-таки, в таких вопросах лучше узнать мнение людей. 
– Естественно, это нормальный, цивилизованный, европейский путь. Есть общие рамки закона, а дальше пусть уже местные советы решают. Если 80% горожан считают, что город должен сохранить свое имя путем изменения этимологии названия, в честь города Святого Петра – пусть так и будет, это по-европейски, это цивилизованно.
 
- Как именно происходит распил не только бетонных памятников, но и бюджетных денег? 
– Собственно говоря, то, что мы недавно узнали благодаря небезызвестной панамской компании, четко показывает логику действий украинского политика. Хапнул, вывел в оффшор и потом пишешь мемуары о том, как мы талантливо продули все. Памятники кончатся, и неизбежно станет вопрос, а что в активе? А активов, по большому счету, и нет. Лучший способ борьбы с прошлым – создать лучшее будущее, а с этим как раз ничего не получается.

 

:good:

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

ой скаву скаву скаву за пам'ятниками катам. 

 

:good:

 

Отак и живем. Сколько людей - столько мнений.  :)

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Чи «відбілюють» вчені з Інституту національної пам’яті історію України?

 

«Пан Коген, а з ним ціла низка відомих західних істориків замість проблематизації займаються демонізацією» – чеський історик

 

Live Journal

Марія Щур

03.05.2016

 

Минає рік з часу набуття чинності «антитоталітарних законів» в Україні, але у деяких західних виданнях ще досі не вгамувалися пристрасті щодо «ревізії історії», «відбілювання нацистських колаборантів» та «запровадження цензури», якою нібито займається Інститут національної пам’яті на чолі з Володимиром В’ятровичем. В останньому номері американського часопису Foreign policy Джош Коген взявся, серед іншого, розвінчувати те, що працівники інституту і їхні численні колеги в Україні та поза її межами, вважають беззаперечним успіхом – відкритість архівів спецслужб.

 

Чергова публікація Джоша Когена в часописі Foreign policy називається «Відбілювання минулого України». У ній автор, посилаючись на низку істориків, стверджує, що в Україні запроваджується «єдиний погляд на національну історію часів Другої світової війни, що наголошує радянські злочини, героїзує українських націоналістичних бійців, і одночасно відкидає ту важливу роль, яку вони відіграли в етнічних чистках поляків та євреїв між 1941-м та 1945 роком після нацистського вторгнення в Радянський Союз».

 

З цією метою, стверджує Джош Коген на сторінках журналу, який, за словами редакції, читає майже 2,5 мільйони людей щомісяця у всьому світі, що українські вчені з Інституту національної пам’яті займаються фальсифікацією історичних документів в архівах.

 

Цитуючи професора Джефрі Бйордса, що спеціалізується на російській та радянській історії, з Північно-Східного університету, він говорить, що книжка з документами з архіву на 898 сторінках, яка була підготовлена одним з колег В’ятровича, була сфальсифікована.

 

«Я бачив оригінали, зробив копії, і порівняв їхню з роздруківку з оригіналами», – говорить професор, звинувачуючи працівників інституту у тому, що прибрали з документів усе критичне щодо керівництва ОУН-УПА, однак не називаючи самої книжки.

 

Багато звинувачень, але бракує доказів

 

Ці звинувачення здивували Володимира В’ятровича, який говорить, що стаття настільки неправдива, що для того, щоб на неї відповідати, «треба було б писати коментар до кожного рядка». Що ж до неназваної книжки, то Володимир В’ятрович губиться у здогадках, про що йдеться.

 

Володимир В’ятрович

«Чесно кажучи, я не знаю, про яку книжку він говорить. З тих збірників документів, які я друкував, я можу назвати збірник документів про польсько-українські стосунки, двотомник виданий у 2011 році. І жодних звинувачень, навіть від польських істориків, які є моїми гострими опонентами, що там є щось сфальшоване, ніколи не було і не може бути. Бо документи, які друкуються з посиланням на тепер уже відкриті архіви, і кожен з охочих може їх перевірити», – пояснює Володимир В’ятрович.

 

Колега В’ятровича з чеського Інституту вивчення тоталітарних режимів, історик, який спеціалізується на періоді Другої світової війни в Україні, Давид Свобода говорить, що саме цей період надзвичайно поляризує істориків. Та в його інтерпретації, на його думку, обидва табори роблять помилку.

 

«Певна помітна частина талановитих українських істориків, замість проблематизації ОУН-УПА, – і я під цим не маю на увазі щось негативне, ми як історики все маємо проблематизувати, – вбачають вихід у героїзації. А з другого боку, їхні критики, як пан Коген, а з ним ціла низка відомих західних істориків, замість проблематизації займаються демонізацією», – говорить чеський історик.

 

Національний наратив ніколи не є науково-нейтральним

 

Багато істориків і раніше наголошували на тому, що поєднувати роботу дослідницької установи та державного інституту, що формулює політику пам’яті, є проблематичним. Разом з тим, Давид Свобода говорить, що не має жодних сумнівів у професійності Володимира В’ятровича, дослідження якого він сам цитує у своїх працях.

 

Історик не повинен мати батьківщини. Єдину батьківщину, яку він повинен мати це правда

Давид Свобода

 

«Я вважаю Володимира В’ятровича гідним поваги і якісним істориком, але він, на мій погляд, належить до тієї частини істориків, які вважають, що історична наука має бути якоюсь психотерапією для народу. Але я вважаю, що історик не повинен мати ані народу, ані батьківщини. Єдину батьківщину, яку він повинен мати – я б сказав так патетично – це правда», – наголошує Давид Свобода.

 

При цьому він сам усвідомлює, що такий підхід є радше ідеалістичним, адже його не дотримуються, як він каже, «в жодній країні світу», бо всюди в підручниках є присутній так званий «національний наратив», тож чому українці не мають право на власних героїв?

 

Те, що хтось наголошує на героїзмі УПА, не означає, що він є антисемітом чи прихильником етнічних чисток

Давид Свобода

 

«Те, що хтось наголошує на героїзмі УПА, не означає, що він є антисемітом чи прихильником етнічних чисток. Ми тут і в чеських підручниках маємо дуже односторонній виклад модерної історії, де втрачаються морально проблематичні напівтони», – говорить чеський історик.

 

Щодо звинувачень на свою адресу і адресу очолюваного ним інституту, Володимир В’ятрович говорить, що не дивується, коли критика «антитоталітарних законів» лунає зі сходу, проте його дивують західні вчені, які «починають бити на сполох про нібито якісь загрози, пов’язані з цим законом, але зберігали цілковиту мовчанку, коли ці архіви були закриті, коли були реальні переслідування істориків».

 

«На жаль, я не бачив таких публікацій у Foreign policy та інших журналах тоді, коли загрози були реальні», – наголошує Володимир В’ятрович.

 

Марія Щур

ChurikovaN@rferl.org

В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Днепродзержинск нервно курит в стороне. :icon_mrgreen:

 

 

Рада переименовала еще ряд населенных пунктов. Список

12 мая 2016

AddThis Sharing Buttons

 

Верховная Рада «декоммунизировала» еще одну партию населенных пунктов в Украине. «За» проголосовало 265 народных депутатов, - передает «Главное».

 

Список:

 

1) у Вінницькій області:

 

село Жовтневе Калинівського району на село Вишневе;

 

село Кіровка Калинівського району на село Мирне;

 

село Комунарівка Калинівського району на село Бережани;

 

село Червона Трибунівка Калинівського району на село Забара;

 

село Комсомольське Козятинського району на село Махнівка;

 

село Свердлівка Липовецького району на село Пеньківка;

 

село Ленінська Слобода Мурованокуриловецького району на село Кам’янецькі Хутори;

 

село Жовтневе Погребищенського району на село Попівці;

 

село Чапаєвка Погребищенського району на село Надросся;

 

село Русава-Радянка Томашпільського району на село Русава;

 

село Пролетар Хмільницького району на село Дубина;

 

село Червона Володимирівка Хмільницького району на село Володимирівка;

 

2) у Волинській області:

 

селище міського типу Жовтневе Нововолинської міської ради на селище міського типу Благодатне;

 

3) у Дніпропетровській області:

 

село Пам'ять Ілліча Апостолівського району на село Новоукраїнське;

 

село Червона Зірка Апостолівського району на село Зоряне;

 

село Карла Маркса Верхньодніпровського району на село Саксагань;

 

селище міського типу Ювілейне Дніпропетровського району на селище міського типу Слобожанське;

 

село Калініна Криворізького району на село Калинівка;

 

село Кірове Криворізького району на село Лісове;

 

село Леніна Криворізького району на село Садове;

 

село Орджонікідзе Криворізького району на село Шевченківське;

 

село Чапаєвка Криворізького району на село Степове;

 

село Кімовка Криничанського району на село Черкаське;

 

село Леніна Криничанського району на село Козаче;

 

село Октябрське Криничанського району на село Українське;

 

село Червоний Прапор Криничанського району на село Прапор;

 

село Новопролетарське Магдалинівського району на село Зоряне;

 

селище Пролетарське Магдалинівського району на селище Приорільське;

 

село Ленінське Межівського району на село Степове;

 

село Кірове Нікопольського району на село Чистопіль;

 

село Колгоспне Нікопольського району на село Бекетівка;

 

село Менжинське Нікопольського району на село Приміське;

 

село Орджонікідзе Нікопольського району на село Степове;

 

село Дніпрельстан Новомосковського району на село Затишне;

 

село Котовець Павлоградського району на село Дачне;

 

село Тельмана Павлоградського району на село Шахтарське;

 

село Брагинівка Петропавлівського району на село Богинівка;

 

село Кіровка Покровського району на село Дрозди;

 

село Комсомольське П’ятихатського району на село Цівки;

 

село Комунарівка П’ятихатського району на село Райдужне;

 

село Віленка Солонянського району на село Вільне;

 

село Войкове Солонянського району на село Квітуче;

 

село Дзержинівка Солонянського району на село Іверське;

 

селище Жданове Солонянського району на селище Надіївка;

 

селище Єлізарове Солонянського району на селище Святовасилівка;

 

село Лікнеп Солонянського району на село Сонячне;

 

село Мопрівське Солонянського району на село Багате;

 

село Радянське Солонянського району на село Вишневе;

 

село Червоне Солонянського району на село Межове;

 

село Червоний Маяк Солонянського району на село Маяк;

 

село Червоний Яр Солонянського району на село Гайдамацьке;

 

село Леніна Софіївського району на село Дачне;

 

село Кірове Томаківського району на село Крутеньке;

 

село Червоноукраїнка Томаківського району на село Веселий Яр;

 

село Червоний Плугатар Широківського району на село Плугатар;

 

село Комсомольське Юр’ївського району на село Солонці;

 

4) у Донецькій області:

 

село Краснівка Волноваського району на село Сонячне;

 

Володарський район на Нікольський район;

 

місто Димитров на місто Мирноград;

 

село Октябрське Добропільського району на село Шахове;

 

Красноармійський район на Покровський район;

 

місто Красноармійськ на місто Покровськ;

 

село Воровське Красноармійського району на село Юр’ївка;

 

село Улянівка Красноармійського району на село Малинівка;

 

5) у Житомирській області:

 

Володарсько-Волинський район на Хорошівський район;

 

село П’ятирічка Володарсько-Волинського району на село Зелений Гай;

 

селище міського типу Жовтневе Лугинського району на селище міського типу Миролюбів;

 

село Чапаєвка Лугинського району на село Миколаївка;

 

село Жовтневе Олевського району на село Калинівка;

 

селище Радгоспне Попільнянського району на селище Корнинське;

 

село Жовтневе Ружинського району на село Нова Чорнорудка;

 

село Карла Маркса Черняхівського району на село Нові Жадьки;

 

6) у Запорізькій області:

 

село Карла Маркса Бердянського району на село Троїцьке;

 

село Чапаєвка Вільнянського району на село Тарасівка;

 

село Жовтневе Гуляйпільського району на село Оленокостянтинівка;

 

село Комсомольське Гуляйпільського району на село Гуляйпільське;

 

село Петрівка Гуляйпільського району на село Святопетрівка;

 

Куйбишевський район на Більмацький район;

 

село Десятиріччя Жовтня Куйбишевського району на село Бережне;

 

селище міського типу Куйбишеве Куйбишевського району на селище міського типу Більмак;

 

село Ленінське Куйбишевського району на село Дружне;

 

селище Калініна Оріхівського району на селище Калинівка;

 

село Кірове Оріхівського району на село Таврійське;

 

село Жовтневе Розівського району на село Форойс;

 

село Карла Лібкнехта Розівського району на село Зоря;

 

село Жовтневе Токмацького району на село Покровське;

 

село Кірове Токмацького району на село Лагідне;

 

село Комсомольське Токмацького району на село Степове;

 

село Чапаєвка Токмацького району на село Благодатне;

 

селище Ювілейне Токмацького району на селище Зоряне;

 

село Петровське Чернігівського району на село Петропавлівка;

 

7) у Київській області:

 

село Войкове Згурівського району на село Войтове;

 

село Жовтневе Переяслав-Хмельницького району на село Студеники;

 

8) у Кіровоградській області:

 

село Котовське Вільшанського району на село Куца Балка;

 

селище міського типу Димитрове Олександрійської міської ради на селище міського типу Олександрійське;

 

селище Улянівка Маловисківського району на селище Вишневе;

 

село Свердловка Світловодського району на село Вільне;

 

село Жовтневе Устинівського району на село Лебедине;

 

9) у Луганській області:

 

селище Червоноармійське Білокуракинського району на селище Мирне;

 

10) у Миколаївській області:

 

село Бармашове Жовтневого району на село Білозірка;

 

село Комсомольське Жовтневого району на село Благодатне;

 

село Кірове Миколаївського району на село Зарічне;

 

селище Комсомольське Миколаївського району на селище Благодатне;

 

селище Радсад Миколаївського району на селище Радісний Сад;

 

село Улянівка Миколаївського району на село Михайлівка;

 

11)  в Одеській області:

 

село Ухожани Балтського району на село Новополь;

 

село Котовське Червоноволодимирівської сільської ради Березівського району на село Котовка;

 

село Червоний Агроном Березівського району на село Вишневе;

 

село Ленінське Перше Біляївського району на село Сонячне;

 

село Петрівське Біляївського району на село Петрове;

 

село Чапаєве Біляївського району на село Тихе;

 

село Червона Зірка Біляївського району на село Зоряне;

 

селище Червоний Розселенець Біляївського району на селище Розселенець;

 

село Жовтневе Болградського району на село Каракурт;

 

село Нове Жовтневе Болградського району на село Новий Каракурт;

 

село Червоноармійське Болградського району на село Кубей;

 

село Артема Великомихайлівського району на село Трудомирівка;

 

село Благоєве Великомихайлівського районуна село Мартове;

 

село Дзержинське Великомихайлівського району на село Єрмішкове;

 

село Кірове Великомихайлівського району на село Вишневе;

 

село Незаможник Великомихайлівського району на село Заможне;

 

село Щорсове Іванівського району на село Шеметове;

 

село Іллічівка Комінтернівського району на село Ілічанка;

 

село Свердлове Комінтернівського району на село Іванове;

 

Котовський район на Подільський район;

 

місто Котовськ на місто Подільськ;

 

селище Червоний Орач Красноокнянського району на селище Новий Орач;

 

село Ленінталь Овідіопольського району на село Лібенталь;

 

село Кірове Роздільнянського району на село Благодатне;

 

село Ленінське Друге Роздільнянського району на село Новодмитрівка Друга;

 

село Піонерське Роздільнянського району на село Виноградівка;

 

село Дмитрівка Татарбунарського району на село Дельжилер;

 

село Жовтень Ширяївського району на село Петровірівка;

 

село Орджонікідзе Ширяївського району на село Армашівка;

 

село Жовтневе Орджонікідзевської сільської ради Ширяївського району на село Крижанівка;

 

село Жовтневе Новоандріївської сільської ради Ширяївського району на село Докторове;

 

12) у Полтавській області:

 

село Жовтневе Глобинського району на село Зарічне;

 

село Чапаєвка Диканьського району на село Діброва;

 

село Халтурине Карлівського району на село Мартинівка;

 

село Червонознам’янка Карлівського району на село Знаменка;

 

село Калініне Кобеляцького району на село Білоконівка;

 

село Кірове Кобеляцького району на село Лебедине;

 

село Радянське Кобеляцького району на село Придніпрянське;

 

село Свердловське Кобеляцького району на село Вишневе;

 

село Чапаєве Кобеляцького району на село Степове;

 

село Жовтневе Козельщинського району на село Кащівка;

 

село Колгоспна Гора Комсомольської міської ради на село Гора;

 

село Дзержинське Кременчуцького району на село Придніпрянське;

 

село Червона Знам’янка Кременчуцького району на село Нова Знам’янка;

 

село Пролетар Лохвицького району на село Степне;

 

село Ленінове Новосанжарського району на село Лугове;

 

село Оборона Рад Новосанжарського району на село Райдужне;

 

село Куйбишеве Оржицького району на село Вишневе;

 

село Кірове Полтавського району на село Пальчиківка;

 

село Кротенки Полтавського району на село Сем’янівка;

 

село Куликове Полтавського району на село Коломацьке;

 

селище Жовтневе Решетилівського району на селище Покровське;

 

село Петрівка Хорольського району на село Вишневе;

 

село Червоне Чутівського району на село Щасливе;

 

село Щорсівка Чутівського району на село Степове;

 

13) у Рівненській області:

 

село Радянське Млинівського району на село П’яннє;

 

14) у Харківській області:

 

селище міського типу Червоний Донець Балаклійського району на селище міського типу Донець;

 

село Іллічівка Барвінківського району на село Рідне;

 

село Воровського Близнюківського району на село Слобожанське;

 

село Кірове Близнюківського району на село Квітневе;

 

село Петрівське Близнюківського району на село Мирне;

 

село Радгоспне Близнюківського району на село Вишневе;

 

селище Червона Нива Богодухівського району на селище Вікторівка;

 

селище Комсомольське Великобурлуцького району на селище Соніно;

 

село Пролетарка Великобурлуцького району на село Юр'ївка;

 

село Петрівське Вовчанського району на село Зарічне;

 

село Червоноармійське Перше Вовчанського району на село Симинівка;

 

село Жовтневе Ізюмського району на село Боголюбівка;

 

село Радянське Ізюмського району на село Рідний Край;

 

село Червоний Оскіл Ізюмського району на село Оскіл;

 

село Жовтневе Коломацького району на село Новоіванівське;

 

селище Жовтневе Красноградського району на селище Покровське;

 

село Октябрське Красноградського району на село Іванівське;

 

село Петрівка Куп'янського району на село Осиново;

 

село Ленінське Сахновщинського району на село Зелений Клин;

 

село Чапаєвка Сахновщинського району на село Зелене;

 

село Жовтневе Харківського району на село Слобожанське;

 

селище Комунар Коротичанської селищної ради Харківського району на селище Новий Коротич;

 

селище Комуніст Харківського району на селище Докучаєвське;

 

село Соцзмагання Чугуївської міської ради на село Василів Хутір;

 

15) у Херсонській області:

 

село Кірове Бериславського району на село Лиманець;

 

село Куйбишеве Бериславського району на село Вітрове;

 

село Червоноармійське Високопільського району на село Черешневе;

 

селище міського типу Партизани Генічеського району на селище міського типу Рикове;

 

село Фрунзе Генічеського району на село Азовське;

 

село Червонопрапорне Генічеського району на село Червоне;

 

село Щорсівка Генічеського району на село Олексіївка;

 

село Більшовик Голопристанського району на село Приморське;

 

село Індустріальне Голопристанського району на село Братське;

 

село Комуна Голопристанського району на село Тендрівське;

 

село Краснознам'янка Голопристанського району на село Олександрівка;

 

село Ленінка Цюрупинського району на село Рідне;

 

16) у Черкаській області:

 

село Петровського Драбівського району на село Привітне;

 

село Чапаєвка Золотоніського району на село Благодатне;

 

селище Жовтневе Чорнобаївського району на селище Мирне;

 

селище Жовтневий Промінь Чорнобаївського району на селище Журавлине;

 

селище Комінтерн Чорнобаївського району на селище Привітне;

 

село Ленінське Чорнобаївського району на село Степове;

 

17) у Чернівецькій області:

 

село Радгоспівка Герцаївського району на село Маморниця Вама;

 

18) у Чернігівській області:

 

село Дзержинського Бобровицького району на село Молодіжне;

 

село Червоноармійське Бобровицького району на село Вишневе;

 

село Кіровське Борзнянського району на село Острів Надії;

 

село Петрівка Борзнянського району на село Махнівка;

 

село Червона Україна Борзнянського району на село Українка;

 

село Радянське Городнянського району на село Слобода;

 

село Григорівка Ніжинського району на село Мильники;

 

село Григоро-Іванівка Ніжинського району на село Ніжинське;

 

село Радгоспне Ніжинського району на село Яблуневе;

 

село Червоний Шлях Ніжинського району на село Станція Лосинівська;

 

село Жовтень Носівського району на село Лісові Хутори;

 

село Карла Маркса Носівського району на село Вербове;

 

село Шлях Ілліча Носівського району на село Яблунівка;

 

село Незаможне Ріпкинського району на село Вертеча;

 

село Жовтневе Семенівського району на село Янжулівка;

 

село Сильченкове Талалаївського району на село Стара Талалаївка;

 

село Червоний Плугатар Талалаївського району на село Плугатар;

 

село Червоне Чернігівського району на село Жидиничі;

 

Щорський район на Сновський район;

 

місто Щорс Щорського району на місто Сновськ.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Вілкул падла . :(

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Продублирую сюда:

 

В Раде предлагают отменить уголовную ответственность за использование коммунистической и нацистской символики
 
Председатель Верховной Рады Андрей Парубий, председатель парламентского комитета по иностранным делам Анна Гопко (внефракционный) и депутат Оксана Юринец (фракция "Блок Петра Порошенко") предлагают парламенту смягчить наказание за использование символики коммунистического или национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов, заменив уголовную ответственность на административную.
 
Об этом говорится в законопроекте №4701, зарегистрированном в Раде 20 мая,
Согласно ему, распространение и публичное использование коммунистической и нацистской символики предусматривает штраф штрафа от 100 до 500 необлагаемых минимумов доходов граждан (в данный момент - от 1 700 до 8 500 гривен) или общественные работы на срок от 30 до 40 часов, с конфискацией указанной символики или без таковой.
 
За публичное оправдание нарушений коммунистического и нацистского режимов предусматривается штраф от 100 до 300 необлагаемых минимумов доходов (от 1 700 до 5 100 гривен) или общественные работы на срок от 20 до 40 часов, либо исправительные работы на срок от 1 до 2 месяцев с отчислением 20% заработка.
 
Те же действия, совершенные путем распространения средством массовой информации, предусматривают штраф для главного редактора (руководителя) СМИ от 100 до 300 необлагаемых минимумов (от 1 700 до 5 100 гривен) или исправительные работы на срок от 1 до 2 месяцев с отчислением 20% заработка.
 
В то же время законопроект предлагает ввести уголовную ответственность за публичное отрицание Голодомора 1932-1933 годов, Холокоста и депортации крымских татар в 1944 году.
 
За это правонарушение предусматривается штраф от 500 до 1 000 необлагаемых минимумов доходов граждан (от 8 500 до 17 000 гривен) или исправительные работы на срок до 2 лет или арест на срок до 6 месяцев, или ограничение свободы на срок до 2 лет или лишение свободы на тот же срок.
 
Кроме того, авторы законопроекта предлагают уточнить понятие "пропаганда коммунистического и нацистского тоталитарных режимов".
 
Согласно документу, пропагандой является публичное оправдание нарушений тоталитарных режимов, публичное отрицание или оправдание Голодомора 1932-1933 годов, Холокоста, депортации из Крыма крымских татар в 1944 году, а также умышленное распространение заведомо недостоверной информации, направленной на отрицание преступного характера режимов.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Днепропетровские КВНщики посвятили новый клип декоммунизации (ВИДЕО)

 

понедельник, 23 мая, 2016

 

Театр КВН ДГУ посвятил свой номер переименованиям в Днепре в рамках декоммунизации, передают "События Днепропетровска".

Тема номера – общественные слушания по переименованию улицы Козюлькинской. Знаменитые квнщики выпустили его 19 мая, в день переименования Днепропетровска в Днепр.

 


Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах