Перейти к публикации

Оцените эту тему

Рекомендованные сообщения

Нашла совершенно уникальную вещь!

Киноальманах "Днепровский ветер. Чары-камыши" (к.с им. Довженко. 1978 год)

В феврале 2013 года один из частных российских телеканалов выкупил этот альманах.

Алексей Смирнов в главной роли. Благодаря съемкам этого фильма любимый киноактер приезжал на 2 недели на Украину.

 

http://youtu.be/DM9Gs3ta23Q

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Нашла совершенно уникальную вещь!

Киноальманах "Днепровский ветер. Чары-камыши" (к.с им. Довженко. 1978 год)

В феврале 2013 года один из частных российских телеканалов выкупил этот альманах.

Алексей Смирнов в главной роли. Благодаря съемкам этого фильма любимый киноактер приезжал на 2 недели на Украину.

А я этого фильма и не видела даже..надо будет посмотреть 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

но прочитайте перед этим новеллу Олеся Гончара

Получите удовольствие от нее, а потом от Смирнова в этом фильме

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

"Отже, ми їдемо на Чари-Комиші! Їдемо туди, де ждуть нас розкішні мисливські угіддя з світлими озерами, з духмяним сіном, із свіжістю та красою враннішньої серпневої зорки.

Що за місце оті Чари-Комиші? Буду там вперше, для мене вони повиті тайнощами, усе там не звідсіль, і в чеканні мене охоплює трепет, мене обіймає таке почуття, яке, мабуть, обіймало в давнину мореплавців, коли вони вирушали на своїх каравелах в невідомі їм країни".

 

"Озеро! Сяйнуло величезним світлим серпом попід самою кукурдзою, сягаючи до самої польової доріжки, по якій ми з"їзджаємо з горба. Під"їхали, зупиняємось, мовби самі ще не вірячи знахідці. Вода! Чуємо як вона пахне. З плескотом скидається риба. Чи не сон це? Чи не ввижається це нам? Тут стерні, тут кукурудза і тут же поруч райська оця місцина, схожа на леваду, з живим сяючим плесом води, з зеленими луговими травами та буйними очеретами і навіть з холодком: гуртик дерев - розкидистих осокорів, диких груш та кущів терну - темніє тінню по той бік..."

 

Олесь Гончар

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

В історичних документах згадується як урочище Царикамишине. Д.І Яворницький в "Історії запорізьких козаків" описує, що в 1728 році після заворушень на Січі кошовий отаман Іван Гусак на шляху в Київ для зустрічіц з графом Вейсбахом з охороною в 55 козаків зупинявся в урочищі Царекамишиному в сорока верстах від Царичанки, потім з п"ятьма козаками рушив далі, а півсотні козаків зостались його чекати в Царекамишиному.


На сучасних картах воно значиться як Царекомиші, місцеві мешканці його називають Чари-Комишами.


Лобойківець Володимир Жадан схиляється до тюркського походження назви - сари комису (жовтий очерет).


Впадина, яка утворилась в післяльодниковий період, площею близько 350 га, знаходиться в Петриківсьокму районі між селами ПЕтриківка, Лобойківка, Єлизаветівка, Сотницьке. Це свідчить про те, що Чари-Комиші з давніх давен були постачальниками продуктів харчування для цих сіл, а також сіна для худоби, очерету для опалювання життла, рогозу й того ж таки очерету для будівництва хат, куренів та інших господарських споруд.


Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Кожен рік навесні Чари-Комиші заливала орільська вода, потім дніпрова. Так і називалась - Великодня повінь й Ригорівська (Георгіївська) повінь.

Перша називалась так тому, що припадала завжди на Великдень, на Паску. Це розливались Оріль та Чаплинка. Оріль тоді впадала в Дніпро між Паньківкою й Орликом напроти Верхньодніпровська. Паньківку й Орлик поглинули води Дніпродзержинського водосховища.

Друга повінь припадала на першу половину травня, часто на день Св. Георгія Побідоносця, по-народному Ригорія. В цей чакс на Валдаї й Смоленщині танули сніги, рівень води піднімався настільки, що Оріль текла в зворотному напрямку. Всі низини, плавні, вся Дніпровсько-Орільська заплава заливалась водою. За спогадами старожилів найбільша повінь була в 1914 році й на початку 30-х років. Одні говорят, що у 1930 році, інші - в 1933-му. Чари-Комиші, Чаплинка, Оріль й Дніпро були як одна водойма. Через два тижні вода поступово спадала, а по берегах  заплавах росло таке сіно, що й косою не поведеш.

Післ повені в Чари-Комишах , в навколишніх озерах й плавнях зоставалось дуже багато риби. Рай для рибалок. Ловили її волоками, ятерями, підсаками, або "руками". Сіток тоді не було.

Риба була різна й було її багато. Найбільше було карася, коропа, щуки. Водилися лини, в"язки, лящі окуні, але цих було менше.

 

Навесні зліталось багато птаства: качки, лиски, всі види куликових, чайки, чаплі, очеретянки... Гуси були рідкістю. Рідко залітали журавлі.

В очеретяних заростях водились єноти, лисиці, борсуки, кабани. На буртах - піщаних пагорбах, було багато ховрахів, зайця-русака, тушканчика. Колоніями селились хом"яки та тхори.

 

(Ще й я у дитинстві застала той рай. На паромі, що ходив тоді з річпорту, ми переправлялись до Курилівки, а далі на рамі батькового велосипеда на прив"язаній подушечці, я озиралась на всі боки, щоб побачити ховрашка або зайця, що вискакував з-під колеса. А вже коли підросла, ми бігали на Розкопану могилу за Чари- Комишами припадали до неї, прислухаючись, бо була легенда, що могила стогне. Мовляв колись давно-давно приїхали археологи, стали копати там та почувши стогін з-під землі, кинули свої заступи й порозбігались. А ще розказували, що там колись давно ховались махновці. Хто то такі я ще тоді не знала й думала, що якісь розбійники. )

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

А у другу неділю серпня починалось полювання. Нам, дітям, строго-настрого заборонялось бігати до Чари-Комишів, щоб не потрапити у халепу. Бо мисливців з"їзджалось чи з не всієї області. Бабахало так, що й у селі було чути.

Було так жалко тих качок, чиї тушки бовтались на ременях як трофеї. А над комишами аж небо чорніло від зграй крижнів, лисок, бесасів, чирків...

Зараз й мисливців більше, й з"явились п"ятизарядні рушниці, та й стріляють кому коли захочеться - бракон"єри. То ж уже й немає того, що було.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Навколо Чари-Комишів було багато могил-курганів. Багато могли б розповісти про народи, що проходили цими степами.

А ще тут багато козацьких могил, що війшли до легенд про заснування навколишніх сіл.

Мовляв, втікали люди від татар, тулились під захисток до сторожі козацької.

Чари-Комиші входили до Протовчанської паланки з центром у Петриківці. Ото начебто Петриківка й була праматір"ю навколишніх козацьких сіл. Від Курилівськго перевозу понад Чари-Комишами шлях йшов до Петриківки, далі - на Царичанку, потом - на Полтаву.

Цим шляхом в 1709 році йшли козаки на підмогу Мазепі під Полтаву.

А в 1773 році цим шляхом за клопотанням гетьмана Петра Канішевського була перевезена Свято-Георгіївська церква за Курилівки до Петриківки.

Раніше біля Чари-Комишів було зо два демятки могил. Залишилось три на тепер: Гирівчанська (Гирівка - куток села Лобойківка; "гирявий" - побитий віспою), Гергелька (кажуть, що так звали козака Гергель) . Вона була найвища, тому тут восени 1943-го стояла зенітка,прикриваючи переправу на Сошинівсько-Аульський плацдарм. Третя - Бовтькова могила.

Всі інші були розорані або розгорнуті бульдозерами під Петриківський рибгосп. Кажуть, що ще й зараз на дамбах можна побачити людські кістки, уламки черепків. А під час будівництва нової траси було знайдено навіть скіфські монети в одній з могил, яка потрапила під автостраду.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Спасибо. Интересно.

и Вам спасибо)))

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

очень интересно, буду еще читать если будет что :)

ну, тогда буду дописывать)

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Після Ліквідації Запоріжської Січі частина земель понад Чари-Комишами була пожалувана у "рангову дачу" брату фаворита імператриці Катерини бригадиру графу Якову Васильвичу Завадовському та  Миколі Васильовичу Черткову, синові  губернатора  Азовської губернії, одного з засновників Катеринослава Василя Олексійовича Черткова, який займав цю посаду  до 1782 року.  

 

Поручик Луганського пікінерського полку Микола Чертков, не дивлячись на зовсім юний вік, одержав немало земель у нинішній Дніпропетровській області, як і його брат Дмитро. Брати засновували слободи, будували церкви, зеселяли свої володіння.

Його племінник Іван Дмитрович Чертков, відомий як засновник Статуту ощадних кас, був хрещеним батьком Марії Олександрівни Бланк (Ульянової)

 

Пізніше були виділені землі для потреб церкви. Ще донедавна 30 га орної землі понад Чари-Комишами люди називали "попівськими дачами"

Изменено пользователем Шинелька

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Вурма - це плесо в очереті з виходом на берег, де можна було витягти волок. Вусова вурма, Гурбина вурма  ще й зараз так називають місцини.

Перша пристань, Друга пристант, Піщана пристань, Холодна пристань - місця, де стояли човни.

Найбільше плесо називалось Круглим.

Взимку на цих місцях рибалки з навколишніх сіл пробивали лунки, риба спливала й її ловили просто підскаками. Кажуть, що бувало везли підводами улови. Так було багато риби в Чари-Комишах

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

фото Софии Мороз ( с сайта Лобойківська малина)

pAf16.jpg

xmTUY.jpg

Изменено пользователем Шинелька

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

У Чари_Комишів є тезки: величезне Сарикомишське озеро у Туркестані та місто Сарикоміш на північному сході Туреччини.

Перехід С в Ш у нашій місцевості зафіксоване у назвах Сомишина - Шамишина балка, Сошинівка- Шошинівка, а також у шосе - соша

Та й назва Царичанка, очевидно, теж тюркського походження - Сари Су (Жовта річка), село знаходиться на річці Царичанка

 Стара Саричанка є у Білгород-Дністровському районі Одеської області.

 

А вчений з Донецька Олександр Черних взагалі робить сенсаційні заяви:

"

Особо следует указать на с.Китай-город Царичанского р-на Днепропетровской обл. Сосредоточение названий Царичанка (Саричанка), Китай-город и гора Калитва в низовьях р.Орели (левый приток Днепра) заставляет думать, что именно здесь находился скифский город Сар, упоминаемый античными авторами. По-видимому, Сар заменил в своё время царственный город Гелон, известный с VI в. до н.э. и располагавшийся на Днепре, между устьями рр.Самары и Орели.

 

Тобто, назва може походити ще від скіфських часів!

 

Відомо, що у листопаді 1791 року неподалік від Ольвії було козацьке село Царикомиші. Нині село Дніпровське Очаківського р-ну Миколаївської області. Стара назва Сарикомиш. Урочище Цари-комиші поблизу злиття Дніпра й Буга згадує Гілльом Боплан в «ОПИСАНИЕ УКРАИНЫ ОТ ПРЕДЕЛОВ МОСКОВИИ ДО ГРАНИЦ ТРАНСИЛЬВАНИИ»

 

У оповіданні "Чари-комиші" згадується Чаричанський шлях, яким їдуть герої на полювання.

У романі "Твоя зоря" Олесь Гончар знову згадує Чаричанку: "Ці новітні тачанки виходили з-під рук майстрів десь у Чаричанці, Нехворощі, Кобеляках або і в самій Полтаві".

Шосе на Царичанку проходить через Лобойківку. Це й є той самий Чаричанський шлях

Знову згадуж Чари-комиші Гончар у оповіданні 80-х років "Ніч мужності"

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Із статті Володимира Жадана " Чари-Комиші"  (Альманах "Свята справа", №№3-4, 2010)


Післяч революції Чари- Комиші і землі навкруги стали державними. В голодні 1921 та 1933 роки багато людей завдяки Чари-Комишам тільки й вижило. Ловили рибу, збирали яйця в гніздах, рвали бочалки й спичаки - молоді пагони рогозу і очерету, збирали на буртах курай, щавель, козельки, ловили ховрахів. Так і пережили лихоліття.


Перед війною на землях колгоспу "Більшовик" була збудована зрошувальна система (десь 50 га). По нинішніх масштабах невелика, але нею користувались до 1970 року. Воду для поливу брали з Чари-Комишів.


Взагалі у воєнні та післявоєнні роки значення Чари-Комишів для місцевого населення було дуже велике. Коли у вересні 1943 року Радянська армія звільнила нашу територію, то після гітлерівців зостались одні попелища. Згоріло все, що могло горіти. Наближалась зима, жити не було де, і всі кинулись до Чари-Комишів. Косили очерет, рогіз, будували землянки.У нашому регіоні, де кожне дерево було цінністю, очерет і рогіз були основним будівельним і покрівельним матеріалом. З очерету робили огорожі, в"язали мати для утеплення, з рогозу плели кошики - кошовки. Очерет й рогіз використовували як паливо. Взимку по  плесах колгоспники кололди лід й підводами возили до колгоспної комори. Там був спеціальний льодник. Лід використовувався замість холодильників, яких тоді не було.


 


В 1965 році, після заповнення Дніпродзержинського водосховища, Оріль в тому місці, де вона впадала в Дніпро відгородили дамбою і пустили пол другому штучному, біль видовженому руслу, яке прокопали земснарядами.


В результаті цього рівень води в плавнях понизився, Чари-комиші обміліли, а в окремі посушливі роки висихали зовсім. Наслідки для природи були фатальні. Але гірше було далі.


У 1976 році почали будівництво Петриківського рибгоспу. Археологічних досліджень не було проведено. Все було поділено дамбами на ставки і спішно затоплене. Тепер навпаки: рівень грунтових вод піднявся дуже високо. Там, де раніше були пастівники, стало заростати очеретами, з"явились зарослі осоки, дротянки.


Погано все це відбилось на тваринному світі. Поступово не стало тхорів, хом"яків, а в 203 році зникли і ховрахи. Чи не тому в останні роки почастішали випадки захворювання лисиць, особливо на сказ та коросту? Миші, ховрахи, хом"яки входять до раціону харчування лисиць, а їх зникнення призвело до збіднення раціонц, нестачі вітамінів і поживних речовин. Природа, де все пов"язане, такого не прщає.


 


Зараз на Чари-Комишах господарюють "нові українці", так звані "круті". Цим можна все:круглий рік стріляти все, що літає, бігає, плаває Стріляють з човнів, з маших і просто так, пішки.


Навесні, коли перелітні лебеді, гуси, качки залітають на територію ставків, б"ють їх там безперешкодно. СМкільки разів це питання піднімалось на обласних пленумах УТМР, звертались до міліції - безрезультатно. Мовляв, туди не суньтесь, і у нас там руки короткі. Воістину, кому закон, а кому дишло.. Що поробиш, такі зараз часи. Не ті вже Чари-Комиші


Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

З роками в пам"яті залишаються спогади лише про щось дійсно важливе, захоплююче, що карбує слід на все життя.

Як оті Чари-Комиші, коли на батьковому велосипеді слухала кумкання жаб, а він мені перекладав: "Кум, кума, продайте полотна - дитина вмирає, сорочки не має". Коли босоніж гуртом мчали до могили, звідти оглядали простір, порослий комишем, який тихо шелестів свої споконвічні легенди про край.

По дорозі понад Чари-Комишами німці гнали людей із спалених сіл до Дніпра. Вони врятували сім"ю мого діда, коли з тієї колони шмигнули у високі зарості, таїлись там кілька днів, доки не побачили на Гергельці вершників-розвідників.

Й чогось запам"ятались в"юни, яких колись наловив тато й насмажила бабуся. Більше ніколи не їла їх. А смачнющі були!

 

Щемить чомусь, коли читаю на форумах ось таке:

"Категорически не рекомендую ехать в Петриковский рыбхоз. Повелся на эту рекламу, поехал. Ловится, конечно, часто. Но размер... Карасик грамм 50-80-100 (редко), карп грамм 300-400. Взяли чуток домой, рыба с паразитами (в простонародье - глисты, вернее, солитер, если я не ошибаюсь). Страх божий.
http://s07.radikal.ru/i180/1208/8f/af69239d9211t.jpg (http://radikal.ru/F/s07.radikal.ru/i180/1208/8f/af69239d9211.jpg.html)
Утром, при въезде на их территорию, оттуда уехало два газона - продавать "живую" рыбу.

 

На жаль, залишились тільки спогади від того раю під чарівною назвою Чари-Комиші!

"Прощайте, Чари-Комиші! Хай не висохнуть ваші озера, не розлетиться птаство, нічим не затьмарені будуть ваші зорі-світаня!" (Олесь Гончар).

Не збулось побажання...

 

От і все, здається, що мала розповісти.

Изменено пользователем Шинелька

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете опубликовать сообщение сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Восстановить форматирование

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...

  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу.

×
×
  • Создать...