Перейти к публикации
Михаил Балтакса

Засади редакційної політики тижневика «СОБЫТИЕ»

Рекомендованные сообщения

1.Погодження.

Консультації з редакційної політики слід завжди проводити з таких питань:

обов'язкові випадки отримання погодження;

сумніви стосовно тлумачення Редакційних рекомендацій;

будь-яка пропозиція про вихід за межі Редакційних рекомендацій.

Усі обов’язкові погодженння, виділені жирним шрифтом, проводяться з заступником головного редактора або керівником підрозділу чи редакторами, що замовили матеріал, або з юристом видання. У виключних випадках, виділених червоним кольором, погодження відбуваються на рівні головного редактора.

2.Законодавство.

При підготовці матеріалів журналісти повинні спиратись на законодавство та професійну етику. З усіх етичних питань консультації проводяться з заступником головного редактора.

У випадку юридичних питань або сумнівів щодо застосування законодавства потрібно на якомога ранньому етапі звернутись до юриста видання. Такі консультації не є втручанням в роботу журналіста або будь-якою формою цензури.

Рішення щодо публікації або підготовки матеріалу, всупереч рекомендаціям юриста, потрібно узгоджувати на рівні головного редактора.

3.Нації і регіони.

Наявні національні, етичні та регіональні відмінності повинні враховуватись при підготовці матеріалів. Висвітлюючи події потрібно бути точними та уникати кліше чи стереотипів.

Особиливу увагу потрібно звертати на ситуації, коли штучно протиставляються мешканці Сходу та Заходу України, в тому числі в політичних питаннях. Поважаючи регіональні відмінності, слід уникати узагальнень, що можуть призвести до викревленого уявлення про мешканців різних регіонів України чи національностей.

Будь-які сумнівні питання щодо висвітлення етнічних чи регіональних стосунків потрібно узгоджувати з заступником головного редактора.

ТОЧНІСТЬ

Забеспечення достовiрностi фактiв - є основною редакційною цінністю і фундаментом нашої репутації. Результат нашої роботи повинен мати надійні джерела, спиратися на обґрунтовані свідчення, бути ретельно перевіреним і викладеним зрозумілою і точною мовою. Нам слід бути справедливими і відвертими щодо того, що нам невідоме, та уникати необґрунтованих спекуляцій.

Для "События", точність має більше значення, ніж швидкість, і часто питання полягає не тільки в отриманні достовірних фактів. Усі факти, що стосуються справи, вся інформація мають бути зважені для того, щоб дістатися правди. Якщо будь-яке питання є спірним, то водночас з фактами може знадобитися розгляд відповідних точок зору.

Ми прагнемо досягти цього за допомогою:

• точного збору матеріалів з використанням, де це можливо, першоджерел;

• перевірки і ще раз перевірки фактів;

• перевірки справжності документальних свідчень і цифрових матеріалів;

• підтвердження фактами, там де це можливо, претензій і заяв, зроблених учасниками.

1. Збирання матерiалiв.

Нам слід намагатися бути свідками подій і збирати інформацію з першоджерел. Там, де це неможливо, нам слід мати справу першоджерелами і за потреби отримувати підтвердження їхніх свідчень. Нам слід уникати опори на єдине джерело. Якщо ми спираємося на єдине джерело, то завжди кращим є таке, яке може бути назване. Ми маємо спиратися на повідомлення агентства, посилаючись на нього, якщо воно належить авторитетному національному чи міжнародному агентству новин.

Нам слід за кожної можливості записувати свої розмови з джерелами. У разі наявності обставин, коли запис може стримувати джерело під час інтерв'ю, слід робити повні нотатки: бажано під час або, якщо це не можливо, то відразу після інтерв'ю.

2. Перевiрка фактiв.

Ми повинні перевіряти і звіряти інформацію, факти і документи, зокрема, знайдені в Інтернеті. Сюди може входити підтвердження від окремої особи або організації про те, що саме вони вмістили такий матеріал, а також про те, що цей матеріал є точним.

Навіть найпереконливіший матеріал на веб-сайті може виявитися не тим, чим він видається.

3. Цифрова обробка.

Можливість цифрового створення, обробки і копіювання аудіовізуального матеріалу, включаючи фотознімки, відеоматеріали і документи, створює етичні дилеми і потенціал для ошуканства.

Нам належить стежити за тим, щоби будь-яка цифрова обробка, не спотворювала змісту подій, не змінювала впливу справжнього матеріалу та іншим чином не вводила в серйозну оману наших читачiв.

4. Розкриття джерел.

Як правило, ми повинні називати джерела інформації вагомих учасників, а також розповідати про те, які підстави їхньої участі - для того, щоби наші читаачі могли самостійно зробити висновок про їхній статус.

5. Анонiмнi джерела.

Іноді інформацію, яку хоче дізнатися публіка, можна отримати лише від анонімних джерел або учасників за принципом "не для запису".

Захист джерел є ключовим принципом журналістики, через дотримання якого деякі журналісти навіть потрапляли за ґрати. Коли ми обіцяємо анонімність, нам слід подбати, щоби дотримуватися її, включаючи необхідність вчинення опору розпорядженням судів.

Якщо джерело просить про анонімність як умову надання інформації, ми повинні погоджувати з ним точний спосіб, у який його (джерело) слід описувати. Проте за наявності анонімного джерела, особливо такого джерела, яке робить серйозні твердження, ми повинні надати читачам таку кількість інформації про нього, яка сумісна із захистом його особи, та у такий спосіб, щоби не вводити в оману читачiв стосовно його статусу.

Якщо матеріал "События" пов'язаний з анонімним джерелом, журналист, заступник головного редактора, та головний редактор мають право знати про його особу.

У випадках, пов'язаних із серйозними твердженнями, ми повинні чинити опір будь-якому намаганню анонімного джерела вберегти свою особу від розкриття перед заступником головного редактора та головним редактором газети "Событие". Коли ж таке трапляється, репортер повинен пояснити, що інформація, отримана конфіденційним шляхом, не може бути надрукована в газетi.

Якщо домовлено про анонімність, усі мають чітко уявляти собі її ступінь. Може виявитися достатнім забезпечити такі умови, щоби учасники не були легко впізнані громадськістю або, у випадку значущих учасників, потрібно вчинити так, щоби їх не могли упізнати навіть друзі і члени сім'ї.

У контексті обіцянок стосовно анонімності може також знадобитися, наприклад, розмивання номерних знаків автомобілів і забезпечення того, щоби неможливо було виявити місцезнаходження будинку учасника.

6. Повiдомлення про твердження.

Будь-яку пропозицію стосовно того, щоб спиратися на єдине безіменне

джерело, яке робить серйозне твердження, або надавати анонімність

важливому учаснику, слід погоджувати з заступником головного редактора, з головним редктором, та обов’язково з редакцiйним юристом. Насамперед потрібно роглянути такi питання:

• чи це є матеріалом значного громадського інтересу;

• чи є джерело надійним і таким, що заслуговує на довіру, а також чи достатньою мірою воно орієнтується у відповідних подіях;

• будь-які юридичні питання;

• міркування безпеки (наприклад, наявність порушників порядку);

• чи були спроби отримати відповідь на серйозні твердження від відповідних осіб чи організацій.

Ми маємо ретельно виписувати повідомлення про твердження, зроблені анонімним джерелом, щоби пояснити:

• характер твердження;

• той факт, що твердження зроблено анонімним джерелом, а не від імені редакцii;

• чи було твердження підкріплено незалежними даними.

7. Уведення аудиторii в обману.

Ми не повинні спотворювати відомі факти, видавати надумані матеріали як факти або свідомо чинити будь-які дії з метою ввести аудиторію в оману. Для запобігання цьому нам може бути потрібно позначати матеріали.

8. Використання матерiалiв третьоi сторони.

Ми повинні використовувати матеріал, наданий третіми сторонами, лише в тому разі, коли він надійний і заслуговує на довіру. Сюди також належать повідомлення про погоду, результаты соцiадбних дослiджень, інформація про фінансові ринки та музичні хіт-паради. Нам слід стежити за тим, щоби довіра, виявлена при використанні матеріалу третьої сторони, відповідала рекомендаціям редакцii "События" стосовно довіри.

Ми повинні використовувати матеріал від таких третіх сторін, котрі можуть бути особисто чи професійно зацікавлені у питанні, про яке йдеться, лише за наявності чіткого редакційного обґрунтування. Матеріал належить позначити. Сюди належать і матеріали аварійних служб, доброчинних організацій та довкільних груп.

9. Використання бiблiотечних материалiв.

При використанні бібліотечного матеріалу для ілюстрації поточного питання і події такий матеріал має бути чітко позначений за наявності будь-якого ризику введення аудиторії в оману.

Нам не слід використовувати бібліотечний матеріал про одну подію для ілюстрації іншої події так, щоби читач бачив те, чого насправді немає.

10. Архiвнi матерiали.

Ми повиннi архiвувати документи, диктофоннi плiвки, фографii, якi були зiбранi журналiстами при пiдготовцi матерiалiв, незалежно вид того, був материал надрукований в газетi чи нi. Доступ до редакцiйного архиву має бути у журналiстив, юриста, заступника головного редактора, та головного редактора. Якщо при пiдготовцi материалe журналiст використовуе архiвни документи, фото чи диктофоннi записи, вiн обов*язково повинен зробити посилання на це у статтi.

11. Повiдомлення про статистику та ризики.

Ми повинні давати повідомлення про статистику і ризики в контексті, і стежити за тим, щоби даремно не бентежити нашу аудиторію, особливо щодо питань, які стосуються охорони здоров'я чи злочинності. Можуть також бути доцільними повідомлення про межі погрішності та джерело цифр, щоби надати людям можливість самим зважувати їх значимість. Це може пов'язуватися з подачею інформації про тенденції і увагою до того, щоби не надавати цифрам більшого значення, ніж те, яке спроможне витримати перевірку. При повідомленні про будь-яку зміну слід звертати увагу на чітку вихідну цифру. Наприклад, подвоєння проблеми, що впливає на одну людину з двох мільйонів, усе одно справляє вплив на одну людину з мільйона.

Нам слід враховувати емоційний вплив, що його можуть справляти зображення і особисті свідчення на сприйняття ризику, якщо вони не підкріплюються урівноважувальним аргументом.

12. Виправлення помилок.

Ми повинні визнавати серйозні помилки та швидко і чітко їх виправляти.

Неточність може спричинити до скарг на несумлінність. Ефективний шлях виправлення помилки полягає в тому, щоби сказати проте, що було неправильне, і виправитися. Якщо ми передали неточну інформацію, що шкодить репутації, слід проконсультуватися з приводу тексту виправлення з юристом редакцii.

БЕЗСТОРОННІСТЬ І БАГАТОМАНІТНІСТЬ ТОЧОК ЗОРУ

Безсторонність журналістів – один з ключових принципів роботи редакції. У разі наявності конфлікту інтересів журналіст має негайно повідомити про це заступника головного редактора.

Ми повинні відображати широкий діапазон думок та аналізувати обсяг і конфлікт точок зору для того, щоби жодний істотний напрямок думок не залишався поза увагою або не був представлений у неповному обсязі. Редакційна свобода для підготовки матеріалів будь-яких дискусійних тем має спиратись на достатні підстави.

Спірні питання мають подаватись без упереджень та збалансовано.

Іноді доводиться повідомляти про людей або друкувати інтерв’ю з людьми, погляди яких можуть викликати почуття образи у багатьох читачів. В таких ситуаціях рішення повинно узгоджуватись з головним редактором, а чіткий громадський інтерес має переважати можливі образи.

1.Досягнення безсторонності

Наш підхід до досягнення безсторонності має змінюватись відповідно до характеру теми, типу продукту, можливих очікувань аудиторії. Належна безсторонність потребує від нас бути справедливими і відвертими при вивченні свідчень, зважувати всі істотні факти, а також бути об’єктивними і справедливими у підході до теми.

Новини слід завжди подавати з належною безсторонністю.

2."Суперечливі теми"

До суперечливих тем відносяться політичні чи економічні питання або події, що є предметом інтенсивних дискусій або належать до політики у стадії обговорення чи щодо яких органами місцевого самоуправління уже ухвалено рішення.

Вибори чи референдум, якщо вони відбуваються в регіоні, де розповсюджується наша газета чи проживає читацька аудиторія, – також відносяться до суперечливих тем.

У разі висвітлення суперечливих тем потрібно стежити за тим, щоб значним поглядам надавалось відповідне значення у той період, коли суперечливе питання перебуває в активній фазі. Думка має чітко відрізнятися від факту. Якщо відповідні питання є досить спірними та очікується вирішальний момент протистояння, нам слід забезпечити відображення всіх точок зору. Це може означати, що всі вони викладаються в одному випуску газети або навіть в одному матеріалі.

Будь-яке звернення з боку урядових організацій про публікацію офіційних повідомлень, пов’язаних з певним ступенем державної чи політичної полеміки, слід погоджувати з головним редактором видання.

3.Коли предметом обговорення є матеріали редакції або сама редакція

Готуючи до публікації матеріали, пов’язані з редакцією, в тому числі листи читачів, ми повинні залишатись максимально безсторонніми. Особливо важливо дотримуватись цього правила, якщо до друку готуються матеріали з критикою редакції. Думка читачів, навіть якщо вона зачіпає інтереси редакції, не повинна бути приводом для зворотних нападок.

Всі відповіді на критичні листи читачів чи інші гострі матеріали про редакцію, мають обов’язково узгоджуватись з головним редактором. У випадку, якщо критика або звинувачення виявились безпідставними, ми повинні надати відповідь з повагою до гідності іншої сторони.

4.Особиста точка зору, авторські публікації і веб-сайти

Матеріали, які відображають особисті погляди, авторами яких є окремі особи, групи чи організації, або листи читачів, особливо при обговоренні суперечливих питань, мають бути позначені як такі. Наприклад, рубриками „Особиста точка зору”, „Особистий погляд” та т.п.

Готуючи до публікації такі матеріали нам слід:

- зберігати повагу до точності факту;

- справедливо подавати точки зору там, де це доцільно;

- давати можливість для відповіді там, де це необхідно – наприклад, у випадку суттєвих звинувачень в злочині;

- стежити за тим, щоби достатньо широке коло поглядів було включено до публікацій такого ж типу і важливості.

Зазвичай штатні працівники редакції, що готують публікації пов’язані з публічною політикою, не повинні готувати матеріали з особистою точкою зору щодо суперечливих тем. У випадку необхідності подати точку зору редакції, потрібно доручити це іншому працівникові редакції або погодити це питання з заступником головного редактора.

Наші читачі можуть вільно користуватись веб-сайтом для вираження своїх поглядів. Однак вони мають бути чітко поінформовані про правила, що встановлені редакцією для цього ресурсу. Правила мають бути розміщені на тій сторінці сайту, яку легко зможуть знайти користувачі. Редакція має стежити за тим, щоб ці правила застосовувались справедливо до всіх користувачів нашого веб-сайту.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ, УЧАСНИКИ І ЗГОДА

1.Редакційні принципи справедливості.

Працівники редакції мають бути відкритими, чесними і відвертими у стосунках з учасниками і читацькою аудиторією, якщо тільки немає чіткого громадського інтересу, щоб діяти інакше - у цьому разі потрібно буде розглянути важливі юридичні питання або питання конфіденційності.

Якщо в наших публікаціях зроблені якісь твердження, особи чи організації, яких вони стосуються, зазвичай повинні мати право на відповідь.

2.Справедливість - обов'язкові погодження.

Розповсюдження матеріалів, що містять серйозні твердження, не даючи при цьому зацікавленним особам можливості дати відповідь, мають бути узгоджені з заступником головного редактора та юристом. Твердження мають бути в інтересах громадськості і мають бути вагомі причини вважати його правдивим.

3.Справедливість у ставленні до учасників.

Чим значуща участь людей в підготовці матеріалу, тим більше подробиць вони повинні отримати.

Зазвичай не довзоляється здійснювати попередній перегляд матеріалів. Проте якщо попередній перегляд обговорюється з редакційних, етичних або юридичних міркувань, слід викласти умови, на яких він запропонований. Найдоцільніше це робити заздалегідь і в письмовій формі. Слід завжди підкреслювати, що будь-які зміни, здійснені внаслідок такого контролю, звичайно пов'язані лише з виправленням узгоджених фактичних неточностей, турботою про благополуччя дітей або з причинами особистої чи національної безпеки.

4.Право на відповідь.

У разі, якщо ми першими публікуємо матеріали про правопорушення, беззаконня чи некомпетентність, а також потужно і різко критикуємо якусь особу чи організацію, ми маємо на увазі, що таким особам чи організаціям слід забезпечити право на відповідь, тобто надати справедливу можливість відповісти на звинувачення до розповсюдження публікації.

Запит щодо надання відповіді має бути правильно зареєстрований на ім’я людини, до якої він звернений, і містити основні елементи подібного документу. Слід завжди досить детально наводити висунуті звинувачення для того, щоб отримати інформовану відповідь. Цю відповідь потрібно відобразити справедливо і точно, і оприлюднити одночасно зі звинуваченням.

Можуть бути випадки, коли з юридичних чи поважних етичних причин дотриматись цією умови буде неможливо або недоречно. В такому випадку потрібно провести попередні консультації з головним редактором та юристом.

Наші підстави для того, щоби оприлюднити таку інформацію і не запитувати відповідь у зацікавлених осіб чи організацій, можуть включати можливе втручання у дії свідків або можливість судового позову з метою затримки або навіть скасування публікації.

У випадку публікації новин про злочини чи звинувачення, що вже були розповсюджені іншими ЗМІ, слід завжди чітко вказувати джерело інформації та ступінь її достовірності. При наявності відповіді зацікавленої особи або організації, вона має бути подана разом зі звинуваченням. У випадку, якщо першоджерело спростувало інформацію, ми повинні утриматись від її подальшого розповсюдження до появи чітких підтверджень, що звинувачення є обгрунтованим.

5.Введення в оману.

При підготовці матеріалів, де наявний чіткий громадський інтерес, і в яких мова йде про серйозну протизаконну або антигромадську поведінку, іноді може бути прийнятним нерозголошення учаснику повної мети такої публікації. Обман має бути мінімально необхідним.

Будь-яку пропозицію щодо введення в оману слід узгодити з головним редактором та юристом.

6.Учасники і редакційна незалежність.

При підготовці інтерв’ю або коментарів слід не поступатися редакційним контролем. Працівники редакції завжди повинні мати змогу ставити ті запитання, яких обгрунтовано очікує аудиторія. Особливо уважними потрібно бути під час офіційних брифінгів. Журналісти редакції мають чітко відхиляти будь-які пропозиції від організаторів таких брифінгів чи прес-конференцій озвучити питання, що ними підготовлені заздалегідь.

НЕДОТОРКАННІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ

1.Редакційні принципи недоторканності приватного життя:

- збалансування громадського інтересу щодо свободи вираження із законним очікуванням недоторканності приватного життя окремих осіб;

- збалансування громадського інтересу щодо повних і точних повідомлень, пов'язаних зі стражданнями і тяжким становищем людей, з недоторканністю приватного життя і повагою до людської гідності;

- обгрунтування втручання у приватне життя без відповідної згоди через демонстрацію чіткого громадського інтересу;

- повідомлення про приватну законну поведінку публічних діячів лише в тому разі, якщо внаслідок такої поведінки порушуються більш широкі суспільні питання або якщо його наслідки стають широковідомі.

2.Громадський інтерес

Під громадським інтересом ми розуміємо наступне:

- викриття або виявлення злочинів;

- викртиття антигромадської поведінки;

- викриття корупції і несправедливості;

- розкриття істотної некомпетентності або недбалості;

- захист здоров'я і безпека людей;

- захист людей від уведення в оману будь-якою заявою чи дією окремої особи або організації;

- розкриття інформації, що дає змогу людям прийняти значно більш інформоване рішення з суспільно важливих питань.

Це визначення громадського інтересу не є вичерпним і може включати інші важливі для суспільства питання, що можуть виникати в майбутньому.

3.Громадські і напівгромадські місця

Люди в таких громадських або напівгромадських місцях, як аеропорти, залізничні станції і торгові центри не можуть сподіватись на такий само ступінь недоторканності приватного життя, як у себе вдома. Проте можуть бути обставини, коли люди можуть обгрунтовано розраховувати на таку недоторканність навіть у громадському місці: наприклад, коли людина отримує медичну допомогу в громадському або напівгромадському місці.

4.Поведінка

Право людини на недоторканність приватного життя також визначається і її поведінкою. Люди мають менше право на таку недоторканність, якщо їх поведінка є злочинною або антигромадською.

5.Згода

Працівники редакції повинні поважати недоторканність приватного життя, а його порушення має бути виправдане чітким громадським інтересом або наявністю згоди. У таких потенційно вразливих місцях, як машини „швидкої допомоги”, лікарні, школи і в’язниці ми звичайно повинні отримати згоду не лише на збирання матеріалу, але й на публікацію фотографій, якщо такі ро######ться. Виключення допускаються за умов редакційного обґрунтування щодо непотрібності отримання таких згод.

Якщо окрема людина чи організація просять припинити фотографування з міркувань недоторканості приватного життя, ми, звичайно, повинні так вчинити, якщо тільки немає редакційного обґрунтування стосовно продовження роботи.

6.Обов'язкові погодження з головним редактором та юристом стосовно недоторканності приватного життя:

- будь-які пропозиції прихованого запису розмови, прихованого фотографування або відеозапису, що може бути використаний для публікацій, в приватному володінні без згоди власника або осіб, що там проживають;

- запис телефонної розмови з метою подальшої публікації без відома іншої особи;

- публікація будь-яких телефонних розмов або фотографій, зроблених сторонніми особами.

7.Приховане записування

Приховане записування може бути обґрунтоване чітким громадським інтересом, оскільки дає змогу одержати докази поведінки, якої в іншому разі наша аудиторія не отримає. Проте до прихованого записування звичайно слід вдаватися лише як до останнього засобу – його неправильне чи надмірне використання може дискредитувати або знецінити вплив цього методу.

Прихований запис або фотографування можуть робитись з наступними цілями:

- як засіб розслідування для розкриття питань, що являють собою громадський інтерес, якщо:

а) є переконливий документальний або інший доказ такої поведінки чи наміру здійснити правопорушення;

б) можна засвідчити малу ймовірність успіху відкритого звернення;

в) записування необхідне для доказових цілей.

Під прихованим записуванням ми розуміємо:

- використання прихованих камер і мікрофонів;

- навмисне використання аудіо та відео обладнання, включаючи довго фокусний об’єктив, міні-відеокамери, камери мобільних телефонів чи радіо мікрофони з метою приховування обладнання від відповідних осіб або створення враження, що запис ведеться не для розповсюдження;

- звичайне використання записуючого обладнання тоді, коли люди не знають про те, що їх записують або фотографують;

- запис телефонних розмов для трансляції без звернення по дозвіл;

- навмисне продовження запису в той час, коли друга сторона вважає, що запис закінчено.

Будь-який обман, необхідний для одержання матеріалу і прихованого записування, має бути щонайменше необхідним і пропорційним предмету обговорення. Потрібно отримати щонайменше два окремих дозволи: спочатку на прихований запис, а потім на його публікацію. На повторне використання потай записаного матеріалу слід також отримати окремий дозвіл. Потай записаний матеріал не повинен виставляти людей на глум або використовувати їх у будь-який інший спосіб.

8.Електронні нотатки.

Журналісти можуть і без одержання згоди записувати бесіди як в аудіо, так і в відеорежимі, наприклад, з використанням мініатюрних камер або телефонів. Електронне ведення нотаток може забезпечити точність повідомлення або дозволить зібрати докази для захисту від можливого судового позову або скарг. Призначення таких записів - ведення нотаток і дослідження, а не трансляція чи публікація.

Будь-яка пропозиція щодо публікації записів, зроблених первісно для нотаток, має бути погоджена з головним редактором.

9."Зустрічі на порозі".

Під „зустріччю на порозі” ми розуміємо інтерв'ю або інший спосіб отримання інформації від особи, коли її застають на вході або виході з будівль, аеропортів, тощо. "Зустріч на порозі" є останнім засобом збирання інформації, коли іншої можливості отримати інформацію оперативно немає. Цей засіб отримання інформації може застосовуватись для збирання щоденних новин.

10."Зустрічі на порозі" з попереднім зверненням

Застосовується у випадках:

- об'єкт "зустрічі" не відповідав на численні прохання стосовно інтерв'ю;

- у проханні на інтерв'ю було неодноразово відмовлено без будь-якої поважної причини;

- наявна історія браку відповідей на прохання щодо інтерв'ю або відмов від таких інтерв'ю

11."Зустрічі на порозі" без попереднього звернення.

Звичайно згода на такий збір інформації надається в тому разі, якщо існує:

- чіткий доказ злочину або значного порушення;

- вагома причина для того, щоб вважати, що розслідування буде припинено або що звинувачень удасться уникнути, якщо відкрито звернутись до цієї особи.

12.Запис телефонних розмов для новин та публіцистичних матеріалів.

Як правило, на початку телефонної розмови ми повинні проінформувати людей, що записуємо розмову для можливої публікації, і одержати від них згоду.

Виняток становить прихований запис телефонної розмови, що заздалегідь затверджений головним редактором, і звичайно дозволяється лише як інструмент розслідування, як метод споживчого, наукового чи соціального дослідження.

13.Запис у приватних володіннях.

Зазвичай ми одержуємо згоду перед тим, як виконати запис у приватних володіннях. Проте запис без попереднього дозволу може бути виправданим у громадських місцях, наприклад, у торговому центрі, на вокзалі чи в аеропорту, або якщо ми маємо привід для розкриття незаконної або антигромадської поведінки.

Як правило, ми залишаємо приватні володіння, якщо нас про це просить законний мешканець чи орендатор.

Ми повинні знати законодавство стосовно незаконного вторгнення у приватні володіння. Доступ до приватного володіння без згоди може бути громадським правопорушенням. Якщо ви не знаєте, як чинити в такому випадку, слід звернутись за консультацією до юриста видання.

14.Спільні рейди.

Спільні рейди мають місце тоді, коли ми супроводжуємо співробітників міліції, податкової інспекції, санітарно-епідеміологічної служби або інших державних органів під час виконання ними посадових обов’язків. Ми повинні брати участь у спільних рейдах лише за наявності чіткого суспільного інтересу та після ретельного розгляду редакційних і юридичних питань, включаючи недоторканність приватного життя, згоду і вторгнення у приватне володіння.

Якщо ми ухвалюємо рішення про участь у спільному рейді у приватному володінні, ми зазвичай маємо:

- повідомити людям, що ми здійснюємо запис або фотографування для нашої газети;

- одержати від них згоду;

- негайно залишити володіння в разі відмови на згоду, за винятком випадків наявності чіткого суспільного інтересу.

До переліку винятків можуть вхидити випадки, коли у нас є підстави для розкриття незаконної чи антигромадської поведінки.

15.Повідомлення про страждання і нещасні випадки.

Ми повинні завжди забезпечувати баланс між суспільним інтересом щодо повної і точної інформації та необхідністю у співчутті й уникати будь-яких невиправданих порушень недоторканості приватного життя, повідомляючи при нещасні випадки, злочини чи війну.

Ми повинні уникати необґрунтованого використання великим планом облич і серйозних травм, або інших матеріалів, пов’язаних з насиллям.

Ми повинні просити про отримання інтерн’ю в людей, які були травмовані або зазнали страждань, звернувшись до таких людей через друзів, родичів або консультантів. Нам не слід:

- чинити на них тиск стосовно проведення інтерн’ю;

- турбувати їх численними телефонними дзвінками, через електронну пошту, текстовими повідомленнями чи стуком у двері;

- перебувати у їхньому приватному володінні, незважаючи на прохання залишити його;

- слідувати за ними, якщо вони пересуваються.

16.Похорон

Як правило фотографування на приватному похороні здійснюються лише за згодою родини. Виключення - чіткий суспільний інтерес.

17.Повторне відвідання місць минулих подій.

Якщо ми маємо намір вивчити минулі події, пов’язані зі стражданнями і травмами, нам слід обговорити питання про те, як мінімізувати можливі страждання, що їх переживають уцілілі жертви і їх рідні. Це принципово навіть у тих випадках, якщо події або використовуваний матеріал уже колись стали надбанням привселюдності.

Нам слід продовжувати роботу, незважаючи на будь-які обґрунтовані заперечення зацікавлених осіб, лише в разу наявності чіткого суспільного інтересу.

18.Зниклі люди.

Іноді редакція допомагає розшукувати людей, друкуючи відомості, надані рідними, друзями або правоохоронними органами. Нам слід перебирати на себе редакційну відповідальність за зміст наших повідомлень. Ми також маємо усвідомлювати, що не кожна зникла людина хоче, щоб її знайшли.

19.Камери спостереження, веб-камери та інші матеріали із зовнішніх джерел.

Перш ніж розповсюджувати інформацію, надану зовнішніми джерелами, ми повинні з’ясувати їх походження. Записи або інші матеріали, зроблені сторонніми особами, можуть порушувати питання щодо недоторканності приватного життя, точності, анонімності, неповаги до суду чи захисту інформації.

20.Особиста інформація.

Особисті дані учасника, коментарі чи іншу особисту інформацію, що отримала редакція, звичайно не слід надавати третім сторонам без згоди учасника або, якщо згода не може бути одержана, у такому разі це питання слід погоджувати з заступником головного редактора.

Ми не повинні надсилати електронну пошту людям, які не хочуть її одержувати.

Ми повинні бути особливо уважні при збиранні особистої інформації у дітей.

ЗЛОЧИННІСТЬ ТА АНТИГРОМАДСЬКА ПОВЕДІНКА

1.Редакційні принципи щодо злочинів.

Під час повідомлень про злочини ми повинні прагнути до збалансування суспільного інтересу до свободи вираження щодо недоторканності приватного життя жертви та почуття гідності.

Ми стежимо за тим, щоб детальний опис техніки вчинення злочинів, що дають змогу вдосконалювати злочини, не влючались до публікацій без чіткого редакційного обґрунтування.

2.Обов'язкові погодження щодо злочинів:

- інтерв'ю зі злочинцем, який діє чи розшукується;

- контакти чи інтерв'ю з ув'язненими, які втекли з-під варти або людьми, яких розшукує міліція;

- надання анонімності будь-якій особі, яка ховається від закону;

- відвідання тюрьми для одержання інтерв'ю в ув'язненого з метою поширення без дозволу тюремного начальства;

- опублікування прізвища чи фотографії злочинця, який відбув термін ув'язнення і звільнений з тюрми, але прізвище якого стало відомо завдяки міліції;

- свідчення конкретної і серйозної незаконної діяльності;

- оплати, обіцянки оплати або здійснення натуральної оплати злочинцям чи колишнім злочинцям, безпосередньо або через агентів, за інтерв'ю або іншу участь, пов'язану зі злочинами. Загалом те саме стосується їхніх компаньйонів, які можуть включати членів родини, друзів чи колег;

- оплати чи обіцянки оплати свідку чи будь-якій іншій особі, яку можна назвати свідком, під час активного карного судочинства або коли судовий процес є вірогідним і передбачуваним;

- оплати людей, поведінка яких є серйозно антигромадською або діяльність яких набула широкого розголосу.

3.Повідомлення про злочини.

Інтерв'ю з активними або засудженими злочинцями не повинні:

- ідеалізувати злочинні дії;

- показувати надто багато подробиць злочину, які можна скопіювати;

- містити глузування над судовим процесом.

Демонстрація незаконної діяльності. Звичайно ми не повинні демонструвати чи описувати методи, наприклад, як завести машину без ключа запалювання, якщо для цього немає редакційного обґрунтування. Навіть у таку разі важливо уникати опису надто великої кількості подробиць або методів, за допомогою яких така діяльність може стати більш ефективною. Такі види злочинної діяльності, як вживання наркотиків чи викрадення автомобілів, не повинні зображуватись без проблемними чи ефективними.

Нам слід дуже уважно ставитись до повідомлень про злочини, скоєні особами, що не досягли 18 років. Особливо це стосується розкриття їхніх прізвищ, адрес, назв шкіл чи інших навчальних закладів, місць роботи або будь-якого фотознімка. Для публікації матеріалу, пов’язаного з особою, яка не досягла 18 років, потрібен чіткий суспільний інтерес або редакційне обґрунтування. Якщо за цим іде кримінальний процес, існують юридичні обмеження, що стосуються публікації інформації, пов’язаної з будь-якою особою, котра не досягла 18 років і є свідком або обвинувачуваною. Для додаткових консультацій слід звертатись до юриста видання.

Ми повинні прискіпливо ставитись до інтерв’ювання свідків і забезпечувати невтручання в судовий процес. Звичайно у свідків не слід брати інтерв’ю стосовно їхніх свідчень під час судового розслідування і до оголошення вироку. Будь-яку пропозицію стосовно таких інтерв’ю слід погоджувати з юристом видання.

Визначення жертв, свідків і джерел. Можуть мати місце юридичні причини, за якими забороняється повідомляти про особистість одного чи більше учасників у судовому процесі. Повідомлення про те, що саме суддя заборонив повідомляти, може трактуватись як неповага до суду. У разі необхідності захисту особистості жертв злочинів і свідків дотримання анонімності означає брак прізвища, адреси, фотографій або будь-яких інших ниточок, що ведуть до визначення особистості. Слід стежити також за тим, щоб не дозволити опосередковано визначити людину за допомогою ефекту „розпізнавання за складеною картинкою”. Це відбувається в тому разі, якщо окремі повідомлення, які можуть з’явитись в різних ЗМІ, містять різні деталі судової справи і, зібрані докупи, вказують на конкретну особу.

Турбота про сім’ї злочинців. Повідомлення фактів про злочинців можуть включати деталі їхніх родинних обставин, проте ми повинні уникати того, щоб завдавати невиправданих страждань їхнім родинам. Окрім того, ми не повинні натякати на провину, використовуючи асоціації без доказів.

4.Розслідування злочинів і серйозної антигромадської поведінки.

Розслідування є важливим способом з’ясування питань, що становлять значний суспільний інтерес. Вони повинні мати чітке редакційне обґрунтування, а також реальні докази з розслідуваного питання. Ми звичайно починаємо розслідування, не знаючи точно, яким чином розвиватимуться події. Тому для важливо вирішити, як проводити таке розслідування і розглянути можливі наслідки наших планів.

Будь-яку пропозицію про розслідування злочину чи серйозної антигромадської поведінки слід узгоджувати з головним редактором газети та юристом.

До початку проведення розслідування, запиту про редакційне затвердження і одержання юридичної консультації рекомендується розглянути такі питання:

- біографічні дані і мотивація джерел;

- обгрунтування для використання обману, таємної роботи чи прихованого запису для збирання додаткових свідчень;

- чи є цей метод роботи єдиним;

- можливі наслідки таких дій.

Під час розслідування використання прихованого запису має перебувати під постійним контролем. Для кожного передбачуваного випадку прихованого запису слід отримати конкретний дозвіл.

Якщо розслідування відбувається успішно, воно може вийти далеко за рамки передбачуваної публікації. Міліція або інші правоохоронні органи можуть забажати провести бесіду з редакційною групою, що провадила розслідування, стосовно використаних нами методів і подій, свідками яких ми були. Необхідно своєчасно провести відповідні консультації з юристом видання та головним редактором.

5.Зміна особи.

Є обставини та причини, коли редакція може вдатися до зміни особи, при висвітлені злочинів або серйозної антигромадської поведінки:

- юридичні причини;

- надання анонімності учаснику;

- викриття антигромадської чи злочинної практики, коли окремі особи просто слугують ілюстрацією такої практики;

- викриття антигромадської чи злочинної практики, коли особа не є повністю винною у своїх діях чи відповідальною за них;

- якщо є переконливе документальне чи інше свідчення проти групи людей, а не проти відомих осіб у цій групі;

- якщо важко одержати згоду, наприклад, від людей з труднощами навчання, психічними проблемами, мозковими травмами чи формами розумової відсталості;

- якщо в фотокамеру потрапляють у громадському місці або приватному володінні легко пізнавані люди та якщо аудиторія може помилково, але обґрунтовано дійти висновку про те, що вони беруть участь у порушенні.

6.Інтерв'ю з ув'язненими.

Перед проведенням інтерв’ю з ув’язненим, як правило, ми повинні запитати дозволу в тюремній адміністрації. Однак ми повинні стежити за дотриманням правила редакційної незалежності. Журналіст завжди повинен мати можливість задавати під час інтерв’ю ті питання, яких обґрунтовано очікує аудиторія.

7.Платежі.

Зазвичай редакція не оплачує винагороди прямо чи опосередковано злочинцям чи взагалі колишнім злочинцям, які просто розповідають про свої злочини. У цілому те ж стосується родин чи рідних злочинців або колишніх злочинців.

Будь-яка пропозиція про оплату злочинцям, колишнім злочинцям, їхнім родинам і компаньйонам або свідкам на судовому процесі до винесення вироку має узгоджуватись з головним редактором видання та юристом.

Свідкам чи будь-якій людині, яку є підстави вважати потенційним свідком під час судового розгляду, що відбувається або ймовірно відбудеться, не можна платити чи давати обіцянку про оплату за їхню участь.

8.Педофіли та інші злочинці на сексуальному грунті.

Якщо педофіли чи інші злочинці на сексуальному грунті відбули ув’язнення і виходять на свободу, там, де вони проживають, можуть розгорітися сильні пристрасті. Ми повинні повідомляти про такі випадки в разі наявності виразного суспільного інтересу, водночас уникаючи таких можливих наслідків:

- самосуду з боку громадян;

- помилкового впізнання;

- утечі злочинця в підпілля, звідки він може з більшою імовірністю вчинити новий злочин;

- вторгнення в приватне життя злочинця;

- негативного впливу на жертви та їхні сім’ї або на сім’ю злочинця.

Будь-яку пропозицію щодо того, аби назвати прізвище засудженого педофіла чи іншого злочинця на сексуальному грунті, якщо його прізвище не було оприлюднене правоохоронними органами, або про надрукування фотографій слід погоджувати з головним редактором та юристом видання.

9. Бібліотечні матеріали про злочини.

Ілюструючи матеріали, що стосуються злочинів і жертв злочинів, ми повинні:

- уникати використання однієї і тієї ж фотографії для ілюстрування загальної теми, наприклад, наркоманії, крадіжок авто та т.п.;

- не використовувати бібліотечні матеріали одного пізнаваного злочину для ілюстрування іншого злочину;

- бути уважними при використанні бібліотечних знімків ув’язнених для ілюстрування конкретного злочину або типу злочину. Дійові особи не мають бути пізнавані, якщо вони непричетні до цього злочину.

10.Запити на нерозповсюджені матеріали.

Звичайно редакція не передає ненадруковані матеріали третім сторонам без розпорядження суду. Іноді буває доцільно оспорити навіть судове розпорядження і оскаржити його в судах найвищої інстанції. Усі запити про перегляд нерозповсюджених матеріалів слід узгодити з головним редактором та юристом видання.

Ми ніколи добровільно не надаємо доступу до нерозповсюджених матеріалів редакції:

- якщо це може наразити на небезпеку працівників редакції;

- якщо це може ускладнити збір таких матеріалів в майбутньому;

- якщо матеріали містять інформацію, що визначає конфіденційне джерело.

11.Запити міліції на нерозповсюджені матеріали.

Будь-які запити міліції про доступ до нерозповсюджених матеріалів слід узгоджувати з юристом видання.

12.Запити на розповсюджені матеріали.

Усі запити на надруковані нами матеріали у випадках, пов’язаних з скаргами на діяльність редакції, слід узгоджувати з юристом видання.

В усіх інших випадках ми будемо:

- надавати копії публікацій лише з огляду на практичні труднощі, витрати, авторське право, юридичні та практичні міркування;

- як правило, вимагати оформлення письмової угоди про те, що матеріали використовуватимуться лише з приватною та некомерційною метою.

ЗАВДАННЯ ШКОДИ І ОБРАЗ

"Событие" прагне відображати світ таким, як він є, включаючи всі аспекти

людського досвіду і реальності живого світу. При цьому ми забезпечуємо баланс між своїм правом на публикацію і публікацію нових і проблемних матеріалів, що відповідають кожній з наших служб, та відповідальністю за захист вразливих людей.

Якщо ми публікуємо проблемний матеріал, пов'язаний з ризиком завдання кривди чи образи частині нашої аудиторії, ми завжди повинні мати змогу продемонструвати виразну редакційну мету. Ми не повиннi публiкувати матеріали, які можуть завдати серйозної шкоди фізичному, розумовому або моральному розвитку дітей. Ми завжди повиннi відстежувати очікування аудиторії.

ДIТИ

1. Редакцiйнi принципи стосовно дiтей:

• Ми повинні стежити за тим, щоб фізичне та емоційне благополуччя і гідність людей віком до 18 років, а особливо дітей молодших 15-річного віку, були захищені під час пiдготовки та росповсюдження матеріалів незалежно від будь-якої згоди, одержаної від них, їхніх батьків, опікунів чи будь-кого іншого, хто заміняє батьків.

• Ми повинні стежити за тим, щоб діти і молодь не відчували зайвих побоювань або не потерпали з причини своєї участі у пiдготовцi матерiалiв. Ця участь повинна мати чітко окреслене редакційне обґрунтування, а при потребі дітям і молоді необхідно надавати підтримку.

• Ми повинні забезпечити баланс нашої відповідальності щодо захисту дітей і молоді проти неналежних інформаційних матеріалів та їхнім правом на свободу вираження і одержання інформації.

2. Дiти i згода.

Як правило, ми повинні прагнути одержати згоду батьків чи законних опікунів, або інших осіб у віці 18 років і старших, які заміняють батьків, перш ніж інтерв'ювати та фотографувати дітей чи молодь, або у будь-який інший спосіб залучати їх до пiдготовки матерiалiв у газету. Чим молодша і вразливіша дитина, і чим делікатнішим є обговорюване питання, тим більша ймовірність того, що згода має важливе значення. Зокрема, без такої згоди дітей не можна запитувати про їхні погляди на речі, що виходять за межі їхньої здатності належним чином відповісти.

3. Участь дітей i молодi.

Ми повинні уважно розглядати вплив і можливі наслідки будь-якого

матеріалу за участю дитини, як у процесі пiдготовки матерiалу, так і після його публикації. Це положення застосовується незалежно від того, чи одержали ми згоду батьків.

4. Анонiмнicть.

Складні етичні проблеми постають, коли ми розглядаємо питання, чи відповідає розкриття особи або анонімність дітей, які виявляють антигромадську чи злочинну поведінку, їхнім найкращим довготерміновим інтересам.

Рішення про участь, показ чи розкриття осіб дітей, чиї батьки втягнені в антигромадську чи злочинну діяльність, слід ухвалювати лише в тому разі, якщо не буде завдано шкоди благополуччю дитини і якщо таке рішення має чітке редакційне обґрунтування. Це особливо важливо, якщо діти можуть наразитися на ризик, скажімо, внаслідок того, що вони живуть з батьком-алкоголіком або їх примушують працювати кур'єрами з розповсюдження заборонених наркотиків.

ПОЛІТИКА

Наша газета підтримує демократичні цінності та стандарти в усіх сферах життя українського суспільства. Це означає, що в редакційних статтях, в яких подається точка зору редакції на ті чи інші суспільно-політичні події, інформація має подаватись саме під таким кутом зору. Вся інша інформація має подаватись з належною точністю і безсторонністю, представляти всі основні лінії аргументів і всі основні партії.

Власник має право розмiщувати на iнформацiйних сторiнках статтi в пiдтримку своїх поглядiв пiд рубрикою «Точка зору власника» або «колонка власника».

1.Повідомлення про політичні партії.

Ми подаємо інформацію про весь спектр політичних партій в Україні. Жодна з політичних партій або важливих політичних дискусій не можуть бути під забороною. Ми повинні намагатись уникати будь-яких ситуацій, які можна трактувати як власну політичну цензуру.

Для загального опису „опозиції” бажано використовувати конкретні позначення партій. Вказуючи на „лідера опозиції”, ми повинні слідкувати, щоб наша читацька аудиторія вірно розуміла це позначення, особливо в ситуації, коли існує кілька різних за ідеологічним спрямуванням політичних партій або їх об’єднань, що знаходяться в опозиції до діючого уряду.

2.Політичне інтерв'ю.

Подаючи запити щодо проведення політичного інтерв’ю, ми повинні ясно викласти характер публікації і той контекст, для якого це інтерв’ю призначаються. Наші домовленості повинні відповідати принципам редакційної політики – журналіст завжди повинен мати можливість задати такі питання, яких справедливо очікує аудиторія.

За винятком коротких коментарів для новин, будь-які пропозиції від представників партій щодо проведення інтерв’ю чи підготовки біографічних нарисів лідерів партій, в тому числі місцевих лідерів, слід заздалегідь подавати на розгляд заступнику головного редактора.

3. Політичні публікації.

Наша газета чітко відділяє „політичну рекламу” і політичні публікації, підготовлені на основі редакційних принципів.

Політична реклама готується самими партіями, і такі матеріали жодним чином не вимагають від нас якоїсь участі, симпатій, підтримки чи іншого, що читацька аудиторія може розцінити як нашу підтримку поглядів цієї партії.

Вся політична реклама має бути чітко позначена як така. У випадку, якщо такі матеріали розміщуються на правах реклами, всі узгодження щодо цього проводяться з керівником відділу реклами.

Всі інші політичні публікації, за виключенням редакційних статей, готуються виключно на умовах нашої безсторонності, точності та достовірності.

4. Публікації про діяльність міністерств та інших державних чи виконавчих установ.

Готуючи публікації про діяльність державних установ ми завжди повинні звертати увагу на наступне:

- інформація має подаватись так, щоб її легко могли зрозуміти всі читачі газети;

- повідомлення має стосуватись такої діяльності держустанов, яка впливає на життя нашої читацької аудиторії сьогодні, або буде впливати в найближчій чи віддаленій перспективі. Ми не повинні вводити в оману читацьку аудиторію щодо цього фактору;

- зазвичай повідомлення має містити чітку інформацію щодо того, дії якої саме посадової особи міністерства чи держустанови ми описуємо. Ми маємо уникати формулювань ”Уряд вжив заходів”, „влада розпорядилася”, „Уряд вважає”, „на думку мерії” і т.п.

В переважній більшості випадків нам може знадобитись коментар експерта щодо тих чи інших дій посадових осіб, їх наслідків та впливу цього на життя наших читачів. Добираючи експертів, ми маємо враховувати можливість конфлікту інтересів щодо конкретного питання, якщо раніше експерт публічно критикував дії конкретної посадової особи, про яку ми повідомляємо. Зазвичай ми повинні отримати щонайменше дві незалежні експертні оцінки по найбільш гострим чи дискусійним проблемам.

5.Публікації під час виборів.

Наша редакційна незалежність, прагнення безсторонності і справедливості зазнають значних випробувань під час виборів. Усі політичні партії намагаються справити вплив на редакційні рішення. В цей час особливо важливо, щоб вся інформація, аналітичні статті та інші матеріали, присвячені виборам, відповідали редакційній політиці. В жодному випадку не допускається будь-яка маніпуляція на користь політичних партій чи окремих осіб, в тому числі це стосується прихованої політичної реклами. Політична реклама під час виборів має бути чітко відокремлена від редакційних матеріалів чи листів наших читачів.

Про всі спроби тиску, погроз, підкупу чи шантажу з боку політичних партій або окремих осіб слід негайно повідомляти головному редактору газети та юристу видання.

Ми повинні ухвалювати і вміти захищати наші редакційні рішення на тій підставі, що вони є обґрунтованими, ретельними і безсторонніми. Погляди, висловлені на сторінках газети, мають перебувати в рамках демократичних дискусій. Основні невеликі партії також мають відображатись під час виборів.

Способи осягнення точності і безсторонності стосовно до партій можуть бути різними. Це може робитись в одній публікації, серії публікацій або під час усієї кампанії. Проте кожен журналіст повинен брати на себе відповідальність за осягнення належної точності і безсторонності у своїх матеріалах, і не покладатись на те, що інші журналісти усуватимуть за них будь-яку диспропорцію.

Ми повинні уникати ситуацій, коли головними темами наших публікацій стають інформаційні приводи, що створюють самі політичні партії. Особливо уважними потрібно бути, готуючи матеріали про раптові скандали, сенсаційні повідомлення, що надходять з передвиборчих штабів партій.

Головними темами під час виборів мають бути партійні програми, та шляхи розв’язання представниками партій важливих суспільно-політичних, економічних та інших проблем, що турбують нашу читацьку аудиторію. Ми повинні бути обережними та чутливими до спроб партій нав’язати суспільству свій „порядок денний”.

У період висвітлені виборів слід надавати належної ваги висвітленню великих партій. До таких відносяться не тільки ті партії, що вже мають представництво в виборних органах влади, але й ті, що мають чисельність партії, порівняну з ними.

6.Повідомлення про вибори в інших країнах.

Принципи справедливості і безсторонності мають також застосовуватись до наших повідомлень про вибори в інших країнах.

7. Опитування громадської думки.

Ми повинні стежити за тим, щоб наші опитування громадської думки були точними та коректними. Не можна допускати подвійного трактування питань, яке може ввести в оману аудиторію щодо намірів опитування або його результатів.

Будь-яку пропозицію щодо проведення чи підтримки опитування громадської думки, націлених на визначення політичної підтримки партій чи намірів електорату на виборах, або щодо політичних питань, слід подавати на розгляд головному редактору.

Звичайно ми здійснюєм опитування віч-на-віч або за телефоном. Потрібно обережно ставитись до опитувань через Інтернет і узгоджувати прийнятність такого опитування з головним редактором видання. В будь-якому разі ми повинні нашій аудиторії, що результати опитування через Інтернет мають свої вади.

Слід застосовувати такі правила щодо оприлюднення результатів опитування про наміри на виборах:

- ми не покладаємося на тлумачення результатів опитування, наданих організацією чи виданням, які його здійснили. Нам варто звернути увагу на запитання, результати і тенденції;

- ми повідомляємо результати опитування у контексті тенденції. Тенденція може складатись з результатів усіх великих опитувань за певний період або обмежуватись змінами результатів опитувань, здійснених однією організацією. До результатів опитувань, що ігнорують тенденції без переконливого пояснення, слід ставитися особливо уважно;

- ми не вживаємо висловів, які надають більшої довіри до опитувань, аніж вони на те заслуговують. Нам слід писати, що опитування “припускають”, а не “доводять” чи “засвідчують”;

- ми повідомляємо про очікувану міру похибки опитування, якщо воно пов’язане з намірами на виборах; організацію, що провела опитування; дати проведення дослідження; спосіб, в який було проведено опитування та кількість опитаних;

- якщо ми повідомляємо про опитування, які не виявляють намірів на виборах, нам завжди слід подавати назву організації, що його проводила, розмір і характер вибірки, а також якомога більше інформації про міру похибки і дати проведення дослідження.

Рекомендації щодо проведення редакційного опитування під час виборів слід узгоджувати з заступником головного редактора та юристом видання.

ВІЙНА, ТЕРОР ТА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

1.Війна

Для висвітлення конфлікту застосовуються такі редакційні принципи:

- повідомлення звичайно мають дати ясно зрозуміти, звідки надійшла інформація, зокрема з огляду на наявність заперечливих заяв;

- звичайно ми повинні повідомити, чи підлягають наші повідомлення цензурі або контролю, і по змозі пояснити правила, за якими діємо;

- тональність повідомлень має таке ж важливе значення, як і їх надійність;

- потрібно поважати людську гідність, не пом'якшуючи при цьому реалій війни. Має бути чітке редакційне обгрунтування для використання наочних зображень війни або сцен жорстокості.

2.Обов'язкові погодження:

- будь-яка ситуація, в якій співробітники редакції потенційно можуть порушити законодавство щодо тероризму;

- будь-яка пропозиція зв'язатися з приводу інтерв'ю з окремою особою чи організацією, відповідальними за терористичні акти.

В усіх подібних ситуаціях потрібно негайно поставити до відома головного редактора та звернутись за консультацією до юриста видання.

3.Терор

Про акти тероризму потрібно повідомляти точно, повністю й відповідально. Довіра до нас може постраждати внаслідок недбалого використання слів, що містять емоційні та оцінні судження. Слід намагатися уникати безвідносного використання терміна "терорист".

Нам слід передавати своїй аудиторії усі наслідки акту, описавши те, що сталося. Ми повинні вживати такі слова, що конкретно змальовують зловмисника: "терорист-підривник", "нападник", "озброєний терорист", "викрадач", "повстанець" та "войовничий активіст". Відповідальність полягає в тому, щоб бути об'єктивними і викладати повідомлення у такий спосіб, аби дати змогу аудиторії скласти власну оцінку того, хто, що й кому чинить.

РЕЛІГІЯ

1.Редакційні принципи стосовно релігії:

- стежити за тим, щоб вірування і звичаї наявних у світі віросповідань зображувалися точно і безсторонньо;

- наглядати за тим, щоб релігійні погляди і вірування окремої людини, релігія чи релігійна конфесія не подавалися в неправильному світлі і не піддавалися, згідно з загальновизнаними нормами, образам чи дискримінації;

- демонструвати розуміння релігійної вимогливості при згадуванні чи використанні імен, зображень, історичних божеств, ритуалів, священих книг і текстів, покладених в основу різних вірувань, і стежити за тим, щоб будь-яке їх використання було обережним і редакційно виваженим;

- поважати релігійні почуття, пов'язані з дотриманням святих днів і головні свята різних віросповідань для того, щоб запобігти непотрібній образі матеріалом, який в інший час може видатись більш доречним.

Комедія і сатира завжди можуть завдати образи.

РЕДАКЦІЙНА ЧЕСНІСТЬ І НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Наші читачі мають бути впевнені в тому, що наші рішення не залежать від будь-якого політичного чи комерційного тиску.

1.Редакційні принципи стосовно редакційної чесності і незалежності:

- ми повинні бути незалежні від державних і партійних інтересів;

- ми не повинні підтримувати або справляти враження, що підтримуємо іншу організацію, її товари чи послуги;

- в наших публікаціях ми не розміщюємо прихованої реклами яких-небудь комерційних продуктів чи послуг;

- ми повинні стежити за тим, щоб згадувані в публікаціях прізвища або товари були редакційно обгрунтованими;

- діяльність журналістів та працівників редакції в інших місцях не повинна впливати на зміст публікацій або ухвалення рішень.

2.Бартер.

В звичайній практиці ми уникаємо бартерних стосунків. Про всі подібні пропозиції журналісти та інші працівники редакції мають попередити головного редактора.

3.Підкреслення якості продукту.

Ми повинні уникати будь-якого неналежного підкреслення якості продукту в наших публікаціях чи створення враження того, що ми рекламуємо або підтримуємо продукти чи послуги.

Для цього слід:

- стежити за тим, щоб посилання на торгові марки, бренди і слогани мали чітке редакційне обгрунтування;

- численне згадування будь-якого бренду можливе лише за дуже вагомих журналістських причин;

- приділяти особливу увагу мінімальному використанню посилання на продукт у матеріалах для дітей.

Вся реклама має бути чітко позначена як така. Для цього рекламні тексти мають інший шрифт, відмінний від редакційних публікацій, та наступні рубрики: “Реклама”, “На правах реклами” та тому подібне.

4.Рекламні матеріали, надані іншими організаціями

Ми повинні добирати і висвітлювати новини згідно з нашими власними незалежними редакційними обгрунтуваннями.

Потрібно уважно стежити за “розкручуванням” з боку інших організацій і компаній, котрі можуть намагатись розмістити рекламну інформацію в наших новинах або публіцистичних матеріалах.

5.Огляд продуктів чи послуг

Ми повинні стежити за тим, щоб під час огляду продуктів і послуг не був присутній елемент популяризації. Ми повинні давати огляд продуктів і послуг різних постачальників, як правило, не повідомляючи в публікаціях про те, як і де їх можна набути. Виключення складає реклама, що підготовлена за чіткими редакційними принципами. При будь-яких сумнівах потрібно узгодити це питання з заступником головного редактора.

6.Використання безплатних або здешевлених зручностей, продуктів, послуг і реквізиту

Жоден співробітник, який працює в редакції, за жодних умов не повинен одержувати особистої вигоди від постачальників або приймати товари чи послуги як стимули.

Звичайно, під час виконання редакційних завдань редакція оплачує поїздку, проживання і більшість зручностей, якими користуються працівники редакції. Можливі лише окремі виключення за дотримання таких умов:

- вести точні службові записи про те, що було ухвалено;

- приймати знижки лише в тому разі, якщо вони відповідають знижкам, запропонованим іншим організаціям;

- не гарантувати, що будь-який продукт чи послуга будуть згадані в журналістському матеріалі, а якщо й будуть згадані, то це робитиметься у вигідному світлі;

- інформувати постачальників про те, що вони не можуть посилатися на використання їхніх продуктів чи послуг редакцією у своїх рекламних матеріалах;

- подавати згадування в публікаціях лише за наявності чіткого редакційного обгрунтування.

7.Зручності для працівників ЗМІ і поїздки для збирання фактів

Будь-яку пропозицію про прийняття поїздки з оплатою витрат слід доводити до відома заступника головного редактора, в тому числі, якщо матеріал готується незалежним журналістом (фрілансером).

Звичайно ми не повинні згадувати в публікаціях про комерційні організації, що пропонують зручності під час поїздок. Будь-яку пропозицію слід узгоджувати з заступником головного редактора.

Ми повинні стежити за тим, щоб будь-яке згадування в публікаціях будь-якої організації, що організувала поїздку, доброчинної чи лобістської групи, мало чітке редакційне обгрунтування.

8.Недоречне підкреслення якості продукту та учасники

Журналістам слід уникати недоречного підкреслення якості продукту під час інтерв’ю з відомими діячами, в якому вони рекламують продукт, наприклад, фільм, музичний альбом або книгу.

9.Посилання в Інтернеті на веб-сайти третіх сторін

Ми ніколи не повинні включати посилання на комерційні сайти в обмін на послуги або будь-яке інше відшкодування в натуральній формі.

У тому разі, якщо посилання дається на суперечливий матеріал, може знадобитися додання спростування і додаткової інформації.

Посилання, які ми даємо, мають бути редакційно обгрунтовані і спрямовувати на сайти, котрі:

- чітко відповідають змісту редакційного матеріалу, де розміщене посилання;

- не містять інформації, яку б ми не рекомендували для перегляду дітьми;

- регулярно обновлюються;

- звичайно мають вільний доступ;

- звичайно містять точні факти.

Ми можемо давати посилання на сайти, які представляють конкретні погляди чи організації, що мають важливе значення для передачі найрезонанснішніх поточних новин і в такому разі у нас немає можливості гарантувати їхню фактичну точність.

10.Конфлікт інтересів

Конфлікт інтересів може виникнути для будь-якого працівника редакції. Всі журналісти, що опиняються в ситуації конфлікту інтересів, мають негайно повідомити про це заступника головного редактора. Всі інші працівники редакції мають повідомити про конфлікт інтересів свого керівника або головного редактора. Чим вищий рівень редакційної відповідальності людини, тим більшою є необхідність зопобігати будь-яким можливим конфліктам інтересів.

До конфлікту інтересів можуть бути віднесені наступні ситуації:

- зобов’язання щодо створення матеріалів для інших ЗМІ;

- привселюдні промови і виступи;

- зв’язки з доброчинними і політичними організаціями;

- політична діяльність;

- фінансові і ділові інтереси;

- участь в комерційній рекламі.

Співробітники редакції зобов’язані декларувати будь-які особисті інтереси або стосунки, що можуть вплинути на їхню роботу.

11.Реклама і бренд редакції

Всі пропозиції про використання бренду редакції сторонніми організаціями чи компаніями мають узгоджуватись з головним редактором.

12.Програми соціальних дій

Висвітлюючи будь-які соціальні проблеми, ми повинні стежити за тим, щоб наші публікації не пов’язувались з лобіюванням питань державної політики, або ж містили план дій будь-якої конкретної політичної групи. Наше ставлення до груп повинно залишатись об’єктивним і не засвідчувати переваги однієї з них.

Готуючи публікації про соціальні проблеми ми повинні орієнтуватись виключно на інтереси нашої читацької аудиторії.

ЗОВНІШНІ ЗВ'ЯЗКИ

1.Редакційні принципи стосовно зовнішніх зв'язків.

При укладанні зовнішніх відносин слід враховувати, що:

- вибір партнерів не повинен псувати репутацію газети;

- редакційна незалежність та наш контроль за інформацією, що з’являється в газеті, не можуть піддаватись сумніву;

- журналісти та інші співробітники не можуть приймати будь-яку винагороду за приховану рекламу, створювати видимість просування інших організацій, товарів, послуг чи точок зору.

2.Громадські об'єднання

Співпраця з громадськими об’єднаннями не повинна компрометувати редакційні цінності або незалежність. Ми не повинні вступати в громадське партнерство з:

- політичними партіями;

- релігійними організаціями;

- організаціями, що випускають чи постачають алкоголь або тютюн;

- організаціями, що випускають порнографію;

- виробниками зброї.

Будь-які пропозиції про співпрацю з релігійними, доброчинними і лоббістськими організаціями, а також урядовими установами або іноземними урядами слід узгоджувати з головним редактором до укладання угод.

3.Спільні редакційні ініціативи.

Спільна редакційна ініціатива – це таке партнерство, коли редакція і партнер поділяють відповідальність за весь проект. Про придатність партнерів для спільної редакційної ініціативи слід проконсультуватись з головним редактором.

4.Спільне фінансування.

Спільне фінансування для підготовки публікацій, веб-сайту або ж інших проектів редакції може використовуватись лише з некомерційними організаціями та фондами. В усіх інших випадках таке фінансування слід розглядати як спонсорство.

Спільне фінансування не повинно використовуватись на випуск новин, або іншим чином впливати на зміст наших матеріалів чи ставити під сумнів редакційну незалежність.

Спільне фінансування не може використовуватись з рекламними цілями організації чи її послуг.

Будь-які проекти з спільним фінансуванням мають письмово затверджуватись головним редактором.

5.Доброчинні організації

Ми співпрацюємо з доброчинними організаціями, як з партнерами в наших соціальних заходах або інформаційних кампаніях. Будь-які інші пропозиції про співпрацю мають бути погоджені з заступником головного редактора.

6.Спонсоровані заходи третіх сторін

При пібготовці публікацій про висвітлення спонсорьских заходів третіх сторін застосовуються такі редакційні принципи:

- справедливо відображати роль спонсора;

- не рекламувати спонсора в наших публікаціях, будь-яка подяка має бути заслуженою і позбавленою будь-якої реклами;

- журналісти чи інші працівники редакції не повинні брати жодних грошей від спонсорів чи організаторів за висвітлення події;

- захід, що спонсорується третьою стороною, має бути абсолютно самостійним і не створеним спеціально для того, щоб отримати висвітлення в ЗМІ;

- журналісти не повинні брати на себе жодних конкретних зобов’язань, що гарантують спонсору публікацію товарних знаків.

ВЗАЄМОДІЯ З НАШИМИ АУДИТОРІЯМИ

1.Конкурси

Ми не повинні рекламувати жодного конкурсу, який не організований або не проводиться спільно з редакцією, або не розміщений на правах реклами.

Ми повинні зберігати редакційну незалежність і не рекламувати в конкурсах жодної послуги, продукції чи публікації. Це охоплює виключення конкурсних питань, що стосуються будь-яких маркірованих товарів чи послуг, які надаються як призи.

Ми повинні публікувати правила для забезпечення правильного, справед

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Гость
Эта тема закрыта для публикации сообщений.

  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу.

×
×
  • Создать...