Перейти к публикации
Кам'янчанин

Сім чудес Придніпров'я

Оцените эту тему

Рекомендованные сообщения

В останні роки українці, нарешті, звернули увагу на власні пам'ятки. Виявляється, і у нас «під боком» повно найцікавіших і найпривабливіших місць! Автомобільний туризм по Україні стає все більш популярним. На думку самих туристів, весна є ідеальним часом року для такого відпочинку. «Комсомольська правда» запропонувала автотуристам свій варіант самого зручного і цікавого маршруту.

1 – Дніпродзержинськ: величний костел, повсталий з … автомийки

Тим, хто буде їхати на Дніпропетровщину з Києва, рекомендуємо дістатися до Кременчука лівим берегом Дніпра, в цьому містечку переїхати на правий і рухатися трасою вздовж берега. Через сто з невеликим кілометрів – Дніпродзержинськ.

Тут варто подивитися на костел святого Миколая (вул. Коваленко, 3). Він був побудований в 1897 році польським архітектором Маріаном Хорманскім. Готичні форми собору, дві його 33-метрові вежі красою і величчю вражають не менше, аніж середньовічні костьоли десь у Польщі чи Західній Україні. А з висоти пташиного польоту, за розповідями льотчиків, костел святого Миколая виглядає лежачим на землі хрестом латинської форми.

Храм дивом уцілів у воєнне лихоліття. У радянські ж часи в ньому влаштували … автомийку (але і на тому спасибі, що взагалі не зруйнували). Також у Дніпродзержинську варто побувати в місцевому музеї історії міста (пр. Леніна, 39), та сфотографуватися на тлі тутешнього символу міста – пам'ятника Прометею (теж на пр. Леніна).

Куди далі

З Дніпродзержинська виїжджаємо в напрямку на Дніпропетровськ. Це ще трохи більше 30-ти кілометрів.

2 – Дніпропетровськ: сотня кам'яних баб і найбільша в СНД діорама

Експозиція Дніпропетровського історичного музею (пр. Карла Маркса, 18) – одна з найбагатших в Україні. У ній – безліч рідкісних експонатів часів Стародавнього Єгипту, Греції та Риму. Але, звичайно ж, перлина музейної колекції – це кам'яні статуї, зібрані на території Північного Причорномор'я. Найстарішій з них – вже 4,5 тисячі років (Керносівський ідол). А вже скіфських і тюркських кам'яних «баб» тут – майже сотня!

Ще одна родзинка музею (як-не-як, на території Дніпропетровщини колись розташовувалися 5 з 8-ми запорізьких Січей) – колекція зброї і речей козацького періоду.

Поруч з музеєм – найбільша в СНД діорама «Битва за Дніпро». Її площа – 840 квадратних метрів.

Крім того, обов'язково побувайте в парку імені Тараса Шевченка. У ньому красується перша будова Катеринослава – Потьомкінський палац (зараз – Палац студентів). Подейкують, що від нього до крутого дніпровського берегу йде підземний хід.

Куди далі

З Дніпропетровська по Запорізькому шосе на південь – до Нікополя. До нього від обласного центру – 130 км.

3 – Нікополь: церква, розписана Максиміліаном Волошиним

Як і більшість міст області, Нікополь історично пов'язаний із запорізьким козацтвом. З 1636 року тут була розташована Микитинська Січ. Назва пішла від козацької переправи – Микитин Ріг. Саме в Нікополі в 1648 році Богдан Хмельницький став гетьманом. У Нікополі народився легендарний авантюрист Осип Шор, чий образ буде виведений головним героєм – неперевершеним Остапом Бендером – у книгах Ільфа і Петрова «12 стільців» і «Золоте теля».

Зі збережених старовинних пам'яток варто подивитися церкву Різдва Богородиці (вул. Войкова, 74). Її почали будувати в 1812 році в стилі класицизму. Розписи всередині храму виконані видатним російським поетом і художником Максиміліаном Волошиним.

Куди далі

Далі їдемо через Марганець, Запоріжжя, Вільнянськ, Славгород та Синельникове на лівобережжя – до Павлограда (це приблизно 170 км).

4 – Павлоград: пам'ятник знаменитому землякові – поручику Ржевському

Містечко засноване в 1770 році запорізьким військовим старшиною Матвієм Хижняком. Через 5 років його зимівник назвали … Луганськом! Павлоградом же він став лише в 1784 році.

У Павлограді обов'язково подивіться Спаський собор (пер. Голубицького), побудований в 1898 році. Фінансував його зведення місцевий торговець Яків Голубицький, який на початку своєї купецької кар'єри попросив у Бога благословення і пообіцяв в подяку побудувати кам'яний храм. Так і сталося: коли справи у Якова пішли добре, він викупив болотисту місцевість на території міста, осушив її і почав будівництво собору. Меценат не дожив до відкриття храму пару років, але пам'ять про нього жива: павлоградці до цих пір називають цей храм «церквою Голубицького».

І сфотографуйтеся на згадку з поручиком Ржевським! Вірніше – з його пам'ятником (біля прохідної місцевого хімзаводу). Адже служив він, як виявилося, у Павлоградському гусарському полку!

Куди далі

Звідси їдемо у напрямку до Дніпропетровська – через Новомосковськ (до якого 45 км).

5 – Новомосковськ: козацька церква «без жодного цвяха»

У цьому місті обов'язково побувайте в Соборі Трійці Живоначальної. У 1775 році козаки ледве встигли освятити місце для майбутнього храму, як з далекого Петербурга прийшов указ Катерини II про розпуск запорізької Січі. Але це не завадило будівництву, і вже через три роки зведення прекрасного собору з дев'ятьма куполами було завершено. Архітектор і будівельник храму – Яким Погребняк - не вбив у дерев'яний храм жодного цвяха! Собор по праву вважається перлиною українського дерев'яного зодчества. До речі, ця диво-церква стала прототипом храму, описаного в гучному в радянські часи романі Олеся Гончара «Собор».

Куди далі

З Новомосковська виїжджаємо не на Підгороднє-Дніпропетровськ, а забираємо вправо – у напрямку на Спаське. Там швидкісна траса до Балівки, від якої до знаменитої Петриківки вже рукою подати (загальна протяжність цього маршруту – не більше 50 км).

6 – Петриківка: знаменитий на весь світ розпис – родом з Трипілля

Знаменитий Петриківський розпис без перебільшення знають у всьому світі. Роботи представників старої, класичної школи – Надії Білокінь, Оришки Пилипенко, Параски Павленко, Тетяни Пати – з успіхом експонувалися в Західній Європі та Америці. Їхні роботи можна побачити в Центрі народного мистецтва «Петриківка». Там же вам дозволять і поспостерігати за роботою нинішніх майстринь, які й досі, як їх бабусі, малюють пензликами з … котячої шерсті!

Деякі історики стверджують, що коріння цього «малярства» сягає ще часів Трипільської культури (IV тис. років до н. е.): З тих пір і буквально до початку ХХ століття жінки в цих місцях розмальовували свої глиняні хати яскравими квітами і жар-птахами.

Саме ж село було засноване в кінці XVIII століття останнім кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським. Тим самим, який просидів в казематах Соловецького монастиря 25 років (засланий туди Катериною ІІ і померлий там же у віці 112 років).

Куди далі

Далі їдемо в напрямку на Полтаву – до села Китайгород (20 км).

7 – Китайгород: найстаріші зі збережених козацькі церкви

Тут можна побачити три найстаріші на Дніпропетровщині козацькі церкви що збереглися до наших днів – Миколаївську, Свято-Успенську та дзвіницю св. Варвари (відповідно 1751, 1754 і 1756 «років народження»). Крім того, нещодавно археологи знайшли тут золоту сарматську сережку, з якої якийсь козак зробив шпильку.

Що стосується назви села – є дві версії: що пішла вона від слова «китайка» (шматком цієї шовкової тканини січовики нібито подавали сигнали про небезпеку). За іншою – що це «переробка» тюркського слова «китай» (стіна), через те, що у колишні часи навколо села був насипаний рів.

Куди далі

На цьому наша подорож по Дніпропетровщині завершується. З Китайгорода – пряма дорога на столицю: через Царичанку на Кобеляки, і далі на Полтаву.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
! Автомобільний туризм по Україні стає все більш популярним.
:sarcastic_hand:

Особенно с такими ценами, на бензин =))

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Топ - десятка лісів дніпропетровської області Виїжджаючи на відпочинок, не залишайте після себе в лісах сміття й не до кінця загашене багаття. Адже в нашій степовій зоні ліси й без того - рідкість. На Дніпропетровщині 198 тисяч гектарів лісового фонду, з них майже 90 відсотків - рукотворні. За збереженням і примноженням цієї краси стежать 800 фахівців восьми лісгоспів і одного державного Дніпровсько-Орільського заповідника.

03893231.jpg

«Дуб смерті» і «сосна любові»

Дібровський ліс на березі річки Вовчої у Покровському районі - шедевр серед рукотворних лісів нашої області. Під керівництвом знаменитого селекціонера і натураліста В. Є. Граффа в 1863 році перші посадки сосен були зроблені в типовому степу, на вигині річки Вовчої. Незабаром посадки зайняли 1212 гектарів, ставши зразком лісорозведення в степовій зоні. Поблизу річки переважає кленово-ясенева діброва, а на трохи піднесених лугових ґрунтах добре себе почувають сосни і акації. Прикраси Дібровського лісу - «дуб смерті» і «сосна любові». Зараз від легендарного 200-літнього дуба залишився лише величезний пень, на якому встановили табличку з портретом Нестора Махна. Саме цей ліс у 1919-20 роках був опорним пунктом армії Махна, в сусідній Великомихайлівці він отримав прізвисько Батьки. Отаманові приписували і страшну знахідку під корінням дуба, де були виявлені останки 24 людей, похованих в дивній сидячій позі. Але в нашу епоху міф радянської пропаганди був розвінчаний: люди були жертвами звичайних бандитів ....

Неподалік - настільки ж легендарна «сосна любові». За примхою природи стовбур хвойного дерева виріс не вгору, а паралельно землі, прийнявши химерну хвилеподібну форму. Закохані парочки давно облюбували дерево як лавку для зізнань у почуттях, а деякі використовують і як ложе любові.

Байрачні діброви

Колискою степового лісознавства на Дніпропетровщині вважаються також Комісарівський та Грушеватський ліси в П'ятихатському районі. Перший лісовий масив був закладений в 1876 році на місці залишків байрачного лісу. У балці «Довжик» збереглися залишки 150-200-літніх дібров. До них примикають штучні посадки дубів і білої акації. При цвітінні акацій у Комісарівському лісі паморочиться в голові від солодкуватого запаху. Руками людей створений і Грушеватський ліс у північно-західній частині села Саївка. Перші посадки на крутому і безлюдному березі річки Саксагань були проведені навесні 1881 під керівництвом відомого лісівника С. Ф. Храмова. Зараз Грушеватський ліс розкинувся більш ніж на 700 гектарах.

На місці кар'єрних відвалів

А от на місці Верхньодніпровського лісгоспу ще 60 років тому були плавні Дніпра й відвали Вільногірського ГЗК. Але плавні зникли після відновлення ДніпроГЕСу, а кар'єрна пустку, всупереч прогнозам вчених, стала благодатним ґрунтом для проростання кленів, дубів, берестів, грабів. Урочища «Паськове» та «Грабове» стали східним кордоном ареалу проростання граба. За словами начальника Верхньодніпровського лісгоспу Григорія Мороза, лісистість Верхньодніпровського району - рекордна в області - 16,5 відсотків його території займають ліси. Всього зелена краса зростає на 20 тисячах гектарів, і завдяки співпраці з ГЗК за останні роки висаджено 465 гектарів молодих лісів.

І ліс, і Оріль

До заповідної зони з обмеженим доступом примикає шикарне Кіровське лісництво з Обухівським лісом. Приїхати сюди можна як маршрутками, що йдуть до селища Кіровське, так і теплоходом. Романтичну подорож по Дніпру та Орілі можна почати щосуботи о 7.30 ранку, квиток на теплохід коштує 19 гривень. Зійти на берег можна на другій за рахунком зупинці - «Сосновий бір» або на будь-якій наступній. Вилазка за цим маршрутом поєднує в собі можливість вдосталь накупатися в чистій Орілі, а потім досхочу надихатися запахом хвої, погуляти по дивовижному сосновому лісу. Не випадково ця величезна територія рясніє базами відпочинку та пансіонатами.

Оселя орланів, чапель, косуль

Вітрина й гордість лісового господарства області - заснований 20 років тому Дніпровсько-Орільський заповідник. Він розкинувся на 3750 гектарах між селищами Кіровське (Дніпропетровський район), Миколаївка (Петриківський район), Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. За словами начальника заповідника Івана Ялового, головна особливість цієї лісової зони - в унікальній різноманітності тваринного й рослинного світу. У межах нашої області тільки на території цього заповідника стабільно гніздяться найбільші хижі пернаті України - білі орлани. Водяться тут сірі та білі чаплі, козулі, лосі. Для всіх бажаючих в заповіднику проводяться екскурсії «екологічними стежками». Подробиці можна дізнатися за телефоном Дніпропетровського лісгоспу (0562) 68-82-23.

03893045.jpg

Самарський бір

Справжня перлина лісів області й один з дуже небагатьох масивів природного походження. Самарський бір (починається фактично відразу за околицею Новомосковська) - найпівденніший форпост сосни, берези та інших типово північних рослин, своєрідний зелений острів північній рослинності, вкраплені в степову зону. На заболочених лощинах Самарського бору панують березняки, поруч ростуть осичняк, осока, плаун, папороть. На більш піднесеній та сухій місцевості ростуть липи, сосни й красені-дуби. Далеко не випадково Самарський бір облюбували наші предки - запорізькі козаки, духовним пам'ятником яким став древній Самарський Свято-Миколаївський монастир. Особливий колорит Самарського бору навесні - величезні блакитно-фіолетові галявини квітучого первоцвіту й пролісків. Шкода тільки, їх оберемками збирають на продаж ...

Вікові сосни Орловщини

З Самарським бором сусідять красиві орлівщанські вікові сосни. Окремим деревам майже по 200 років, висотою вони досягають 30 метрів. Окрім своєї царственої краси, вони цікаві ще й тим, що розташовуються на самому південному сході ареалу свого природного зростання. А поряд з цими гігантами піднялися сотні гектарів сосен штучних посадок. Саме звідси більшість деревець поставляється до наших новорічних свят. Крім сосен і гігантських дубів, околиці Орловщини славляться і тваринним світом - тут можна зустріти зайців, лисиць, кабанів, лосів.

Як засадили Калитву

Пам'ятником людській працьовитості стали лісові посадки і в Царичанському районі. 80 років тому велике плато між Царичанкою та Могильовим було мертвим і пустельним. З весни й до осені глинясті потоки нашаровувались на чорноземи полів і городів мешканців цих сіл. Але в 1933 році за ініціативою А. Т. Бутенка в колгоспі ім.Шевченка було створено ланку із залісення гори Калитви. Верхівка й схили гори були засаджені першими тисячами саджанців білої акації, клена, ясена. Потім по улоговинках і ярах були висаджені осики, канадські тополі, верби. А на пріорільскіх берегах спрямувалися вгору сосни. Минули роки. І з мільйонів саджанців на Царичанщині виросли прекрасні ліси. У сосняку під Могильовом і Китайгородом удосталь виростають гриби - половина мешканців ближніх сіл стоять восени на трасі з кошиками, переповненими маслюками, підберезниками, рядовками. А колись лиса гора Калитва стала зеленою оазою в степу й місцем проживання птахів і диких тварин. До речі, Калитва - єдине місце на Дніпропетровщині, де прижилися дикі кролики. А додайте до цієї місцевості неповторну красу Орілі з її дивовижними пляжами - відпочинок на природі тут просто чудовий!

Гриби, сосни, лиман

Традиційно грибними місцями вважається ліс поблизу сіл Кочережки й Булахівка. Через багаті рекреаційні можливості цього шикарного соснового лісу в ньому побудовано чимало баз відпочинку і туркомплексів, - особливо в околицях Булахівки. Серед живності тут водяться й кабани - перші були завезені до Кочережського лісового господарства ще у 1960 році з Уссурійського краю. Чимало в лісі лисиць, куниць, видр, зайців. А Булаховський лиман є ареалом гніздування безлічі пернатих. Всього орнітологи нараховують 118 видів птахів, що гніздяться в цих краях, включаючи шулік, боривітрів, сірих чапель, іволг, дубоносів.

Ліси у межах міста

Виявляється, щоб побувати у цьому лісі, не треба навіть виїжджати за межі Дніпропетровська. У межах обласного центру - кілька повноцінних лісових зон, об'єднаних в Дніпропетровський лісгосп. До речі, не плутайте лісові зони з міськими парками.

У Самарському районі справжній сосновий ліс росте на території 4 та 5 кварталів Придніпровська. В Амур-Нижньодніпровському районі - одразу дві лісові зони. У прибережній частині Дніпра штучно посаджений сосняк оточує чудове Московське озеро, перетворюючи це місце в один з найпопулярніших центрів літнього відпочинку. А от на виїзді з міста (Полтавська траса) збереглися природні насадження, в яких переважають листяні породи. У Ленінському районі - прекрасний сосновий ліс на околиці житлового масиву Західний. Тільки ставлення окремих городян до цієї краси - зовсім не прекрасне. Так, за словами начальника Дніпропетровського лісгоспу Григорія Думинського, нещодавно в Ленінському районі «на будматеріали й дрова» було спиляно 100 чудових сосен - невідомих варварів без особливого успіху шукають і понині ...

http://dv-gazeta.inf...ja-kartina.html

03892896.jpg

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

скудненько.. очень.. на такую территорию

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Розписи всередині храму виконані видатним російським поетом і художником Максиміліаном Волошиним.

Это ж надо. Хранитель Коктебеля тут был!

Там же вам дозволять і поспостерігати за роботою нинішніх майстринь, які й досі, як їх бабусі, малюють пензликами з … котячої шерсті!

Моя жена тоже участвовала в обстригании котика. Быть котиком , в общаге Петриковской бурсы, очень стремное дело. :girl_crazy:

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

скудненько.. очень.. на такую территорию

так скудненько потому , что внесено только 7 таких мест

На самом деле-то их намного больше

Вот взять тот же Орельско-Днепровский заповедник

Там гнездовье орланов!

Даже из США орнитологи приезжают

А это вот, рядом, через Днепр

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Не знайшов тематичної гілки (погано шукав), тому залишу тут.

 

 

 

 

Через почуте на відео, у мене виникає лише одне питання: чому археологи вирішили, що це було помешкання саме якогось козака? Адже, наскільки я зрозумів, залишків зброї, наприклад, знайдено не було. Проте багато грошей і коштовностей. А з огляду на те, що це був перевіз (платна переправа) через річку і ледь не митний пост, то можливо мешкала тут якась людина, яка знається на прибутках, грошах і багатстві. Наприклад, єврей, який окрім перевозу тут-таки ще й корчму тримав. Ото таке моє бачення, далеке від археології і ксенофобії. :)

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
16 минут назад, Clown сказал:

@Кам'янчанин почему еврей, а не молдованин или грек?   

А хто ще? :icon_mrgreen:

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
1 час назад, Михаил Балтакса сказал:

А хто ще? :icon_mrgreen:

болгары, румыны

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
3 минуты назад, Clown сказал:

болгары, румыны

А они в чем виноваты?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
1 минуту назад, Михаил Балтакса сказал:

А они в чем виноваты?

подходят чисто по статистике. одни из самых многочисленных меньшинств.

 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

@Clown , я понимаю о чем Вы говорите :)

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
4 часа назад, Clown сказал:

@Кам'янчанин почему еврей, а не молдованин или грек?   

 

Тому що мені так зручніше і приємніше думати. А от археологи чомусь вирішили, що то був саме козак. Тобто людина озброєна, військова. Але, як на мене, то був хтось із цивільних. До того ж, не пересічний селянин-гречкосій, а саме людина, яка дещо більше за інших знається на збагаченні - той, кого ми зараз називаємо "підприємець". Можливо й грек, а можливо і волох (це той, кого ви назвали сучасним словом "молдованин").

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
23 часа назад, Михаил Балтакса сказал:

А хто ще? :icon_mrgreen:

Ну, зазвичай невістка, але бува й таке, що зять. :icon_mrgreen:

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
3 минуты назад, Кам'янчанин сказал:

Ну, зазвичай невістка, але бува й таке, що зять. :icon_mrgreen:

Кому и кобыла невестка.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
22 часа назад, Clown сказал:

подходят чисто по статистике. одни из самых многочисленных меньшинств.

 

Ой, а оце вже вельми цікаво! Сподіваюсь, оперуєте ви статистикою саме 17-го століття? Буду вдячний за посилання на ваші джерела такої інформації.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
3 минуты назад, Михаил Балтакса сказал:

Кому и кобыла невестка.

Тобто, комусь і кінь - зять?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

В этом вопросе односторонняя причинно-следственная связь, полагаю.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
16 минут назад, Кам'янчанин сказал:

Ой, а оце вже вельми цікаво! Сподіваюсь, оперуєте ви статистикою саме 17-го століття? Буду вдячний за посилання на ваші джерела такої інформації.

 

Та ні, просто мені так приємніше та зручніше думати. 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
46 минут назад, Clown сказал:

 

Та ні, просто мені так приємніше та зручніше думати. 

От і повернулися до того, з чого починали. :) Археологам чомусь приємніше і зручніше думати, що там мешкав саме якийсь козак. Хоча залишків зброї не знайдено.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Значит, еврей. Он ничего не оставляет. 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Так и я понимаю, что Вы понимаете :)

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете опубликовать сообщение сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Восстановить форматирование

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...

  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу.

×
×
  • Создать...