Перейти к публикации
Skam

Полезное для будущих депутатов горсовета

Оцените эту тему

Рекомендованные сообщения

ЕВРОПЕЙСКАЯ ХАРТИЯ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ

(Страсбург, 15 октября 1985 года)

ПРЕАМБУЛА

Государства - члены Совета Европы, подписавшие настоящую Хартию,

считая, что целью Совета Европы является достижение большего единства между его членами во имя защиты и осуществления идеалов и принципов, являющихся их общим достоянием,

считая, что одним из средств, служащих достижению этой цели, является заключение соглашений в области управления,

считая, что органы местного самоуправления являются одной из главных основ любого демократического строя,

считая, что право граждан участвовать в управлении государственными делами относится к демократическим принципам, разделяемым всеми государствами - членами Совета Европы,

будучи убеждены в том, что это право наиболее непосредственным образом может быть осуществлено именно на местном уровне,

будучи убеждены, что существование наделенных реальными полномочиями органов местного самоуправления обеспечивает одновременно эффективное и приближенное к гражданам управление,

сознавая, что защита и укрепление местного самоуправления в различных европейских странах является значительным вкладом в построение Европы, основанной на принципах демократии и децентрализации власти,

утверждая, что это предполагает существование органов местного самоуправления, которые наделены демократически созданными органами и которые пользуются значительной самостоятельностью в отношении полномочий, порядка их осуществления и средств, необходимых для выполнения своих функций,

договорились о нижеследующем:

Статья 1

Стороны обязуются соблюдать следующие статьи в том порядке и объеме, как это предусмотрено статьей 12 настоящей Хартии.

Часть I

Статья 2

Конституционные и законодательные основы местного самоуправления

Принцип местного самоуправления должен быть признан во внутреннем законодательстве и, по возможности, в Конституции государства.

Статья 3

Понятие местного самоуправления

1. Под местным самоуправлением понимается право и реальная способность органов местного самоуправления регламентировать значительную часть публичных дел и управлять ею, действуя в рамках закона, под свою ответственность и в интересах местного населения.

2. Это право осуществляется советами или собраниями, состоящими из членов, избранных путем свободного, тайного, равного, прямого и всеобщего голосования. Советы или собрания могут иметь подотчетные им исполнительные органы. Это положение не исключает обращения к собраниям граждан, референдуму или любой другой форме прямого участия граждан, если это допускается законом.

Статья 4

Сфера компетенции местного самоуправления

1. Основные полномочия органов местного самоуправления устанавливаются Конституцией или законом. Тем не менее это положение не исключает предоставления органам местного самоуправления в соответствии с законом полномочий для выполнения конкретных задач.

2. Органы местного самоуправления в пределах, установленных законом, обладают полной свободой действий для реализации собственной инициативы по любому вопросу, который не исключен из сферы их компетенции и не находится в ведении какого-либо другого органа власти.

3. Осуществление публичных полномочий, как правило, должно преимущественно возлагаться на органы власти, наиболее близкие к гражданам. Передача какой-либо функции какому-либо другому органу власти должна производиться с учетом объема и характера конкретной задачи, а также требований эффективности и экономии.

4. Предоставляемые органам местного самоуправления полномочия, как правило, должны быть полными и исключительными. Они могут быть поставлены под сомнение или ограничены каким-либо другим центральным или региональным органом власти только в пределах, установленных законом.

5. При делегировании полномочий каким-либо центральным или региональным органом власти органы местного самоуправления должны, насколько это возможно, обладать свободой адаптировать эти полномочия к местным условиям.

6. Необходимо консультироваться с органами местного самоуправления, насколько это возможно, своевременно и надлежащим образом в процессе планирования и принятия любых решений, непосредственно их касающихся.

Статья 5

Защита границ территорий, в которых осуществляется местное самоуправление

Изменение границ территорий, в которых осуществляется местное самоуправление, допускается только с учетом мнения населения соответствующих территорий, в том числе путем проведения референдума там, где это допускается законом.

Статья 6

Соответствие структур и административных средств задачам органов местного самоуправления

1. Местные органы власти должны иметь возможность, не нарушая более общих законодательных положений, сами определять свои внутренние административные структуры, которые они намерены создать, с тем чтобы те отвечали местным потребностям и обеспечивали эффективное управление.

2. Статус персонала органов местного самоуправления должен обеспечивать подбор высококвалифицированных кадров, основанный на принципах учета личных достоинств и компетентности; для этого необходимо обеспечить соответствующие условия профессиональной подготовки, оплаты труда и продвижения по службе.

Статья 7

Условия осуществления полномочий на местном уровне

1. Статус местных выборных лиц должен обеспечивать свободное осуществление их мандата.

2. Статус местных выборных лиц должен предусматривать надлежащую денежную компенсацию расходов в связи с осуществлением ими своего мандата, а также, при необходимости, денежную компенсацию за упущенный заработок или вознаграждения за проделанную работу и соответствующее социальное обеспечение.

3. Функции и деятельность, не совместимые с мандатом местного выборного лица, могут устанавливаться только законом или основополагающими правовыми принципами.

Статья 8

Административный контроль за деятельностью органов местного самоуправления

1. Любой административный контроль за органами местного самоуправления может осуществляться только в порядке и в случаях, предусмотренных Конституцией или законом.

2. Любой административный контроль за деятельностью органов местного самоуправления, как правило, преследует лишь цели обеспечения соблюдения законности и конституционных принципов. Тем не менее административный контроль может включать также контроль за целесообразностью, осуществляемый вышестоящими органами власти, в отношении задач, выполнение которых поручено органам местного самоуправления.

3. Административный контроль за деятельностью органов местного самоуправления должен осуществляться с соблюдением соразмерности между степенью вмешательства контролирующего органа и значимостью интересов, которые он намерен защищать.

Статья 9

Финансовые ресурсы органов местного самоуправления

1. Органы местного самоуправления имеют право, в рамках национальной экономической политики, на обладание достаточными собственными финансовыми ресурсами, которыми они могут свободно распоряжаться при осуществлении своих полномочий.

2. Финансовые ресурсы органов местного самоуправления должны быть соразмерны полномочиям, предоставленным им Конституцией или законом.

3. По меньшей мере часть финансовых ресурсов органов местного самоуправления должна пополняться за счет местных сборов и налогов, ставки которых органы местного самоуправления вправе определять в пределах, установленных законом.

4. Финансовые системы, на которых основываются ресурсы местных органов самоуправления, должны быть достаточно разнообразными и гибкими, с тем чтобы следовать, насколько это практически возможно, за реальным изменением издержек, возникающих при осуществлении местными органами своих полномочий.

5. Защита более слабых в финансовом отношении органов местного самоуправления требует ввода процедур финансового выравнивания или эквивалентных мер, направленных на корректировку последствий неравномерного распределения возможных источников финансирования, а также лежащих на этих органах расходов. Такие процедуры или меры не должны ограничивать свободу выбора органов местного самоуправления в пределах их собственной компетенции.

6. Порядок предоставления перераспределяемых ресурсов необходимо должным образом согласовывать с органами местного самоуправления.

7. Предоставляемые местным органам самоуправления субсидии, по возможности, не должны предназначаться для финансирования конкретных проектов. Предоставление субсидий не должно наносить ущерба основополагающему принципу свободного выбора органами местного самоуправления политики в сфере их собственной компетенции.

8. Для финансирования инвестиций органы местного самоуправления должны в соответствии с законом иметь доступ к национальному рынку капиталов.

Статья 10

Право местных органов самоуправления на ассоциацию

1. Органы местного самоуправления имеют право, при осуществлении своих полномочий, сотрудничать и в рамках закона вступать в ассоциацию с другими органами местного самоуправления для осуществления задач, представляющих общий интерес.

2. В каждом государстве должно быть признано право органов местного самоуправления вступать в какую-либо ассоциацию для защиты и достижения общих интересов и право вступать в какую-либо международную ассоциацию органов местного самоуправления.

3. Органы местного самоуправления могут сотрудничать с органами местного самоуправления других государств на условиях, устанавливаемых законом.

Статья 11

Правовая защита местного самоуправления

Органы местного самоуправления должны иметь право на судебную защиту для обеспечения свободного осуществления ими своих полномочий и соблюдения закрепленных в Конституции или внутреннем законодательстве принципов местного самоуправления.

Часть II. ПРОЧИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 12

Обязательства

1. Каждая Сторона обязуется считать себя связанной по меньшей мере двадцатью пунктами части I Хартии, из которых по меньшей мере десять должны быть из числа следующих пунктов:

- статья 2

- статья 3, пункты 1 и 2

- статья 4, пункты 1, 2 и 4

- статья 5

- статья 7, пункт 1

- статья 8, пункт 2

- статья 9, пункты 1, 2 и 3

- статья 10, пункт 1

- статья 11.

2. В момент сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа о принятии или одобрении Хартии каждое Договаривающееся государство уведомляет Генерального секретаря Совета Европы о пунктах, выбранных в соответствии с положениями пункта 1 настоящей статьи.

3. Впоследствии любая Сторона может в любое время уведомить Генерального секретаря о том, что она обязуется соблюдать любой другой пункт настоящей Хартии, который она еще не приняла в соответствии с положениями пункта 1 настоящей статьи. Такие обязательства, принятые позднее, рассматриваются как составная часть ратификации, принятия или одобрения уведомляющей Стороны и вступают в силу в первый день месяца, следующего по истечении трех месяцев, считая с даты получения уведомления Генеральным секретарем.

Статья 13

Органы самоуправления, на которые распространяется действие Хартии

Принципы местного самоуправления, содержащиеся в настоящей Хартии, распространяются на все существующие на территории Стороны категории органов местного самоуправления. Вместе с тем при сдаче на хранение ратификационной грамоты или документа о принятии или одобрении каждая Сторона может указать категории органов местного или регионального самоуправления, которыми она намерена ограничить применение настоящей Хартии, или те категории, которые она намерена исключить из сферы применения Хартии. Сторона может также путем последующего уведомления Генерального секретаря Совета Европы распространить действие Хартии на другие категории органов местного или регионального самоуправления.

Статья 14

Предоставление информации

Каждая Сторона направляет Генеральному секретарю Совета Европы всю необходимую информацию о законодательных положениях и иных мерах, принятых ею для обеспечения соблюдения положений настоящей Хартии.

Часть III

Статья 15

Подписание, ратификация и вступление в силу

1. Настоящая Хартия открыта для подписания государствами - членами Совета Европы. Хартия подлежит ратификации, принятию или одобрению. Ратификационные грамоты или документы о принятии или одобрении сдаются на хранение Генеральному секретарю Совета Европы.

2. Настоящая Хартия вступает в силу в первый день месяца, следующего по истечении трех месяцев, считая с даты заявления четырьмя государствами - членами Совета Европы о своем согласии соблюдать Хартию в соответствии с положениями предыдущего пункта.

3. Для любого государства - члена Совета Европы, впоследствии выразившего согласие быть связанным Хартией, она вступает в силу в первый день месяца, следующего по истечении трех месяцев, считая с даты сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа о принятии или одобрении Хартии.

Статья 16

Территориальная оговорка

1. В момент подписания или сдачи на хранение ратификационной грамоты или документа о принятии, одобрении или присоединении к Хартии любое государство может указать территорию или территории, в отношении которых будет применяться настоящая Хартия.

2. Каждое государство может впоследствии в любой момент путем заявления, направленного Генеральному секретарю Совета Европы, распространить применение настоящей Хартии на любую другую территорию, указанную в заявлении. В отношении этой территории Хартия вступает в силу в первый день месяца, следующего по истечении трех месяцев, считая с даты получения такого заявления Генеральным секретарем.

3. Любое заявление, сделанное в соответствии с двумя предыдущими пунктами, может быть отозвано в отношении любой территории, указанной в таком заявлении, путем направления уведомления Генеральному секретарю. Такой отзыв вступает в силу в первый день месяца, следующего по истечении шести месяцев, считая с даты получения такого уведомления Генеральным секретарем.

Статья 17

Денонсация

1. Любая из Сторон может денонсировать настоящую Хартию в любое время по истечении пяти лет, считая с даты ее вступления в силу для данной Стороны. За шесть месяцев Генеральному секретарю Совета Европы направляется предварительное уведомление. Такая денонсация не влияет на действие Хартии для других Сторон, при условии, что их число никогда не будет меньше четырех.

2. Согласно положениям предыдущего пункта каждая из Сторон может денонсировать любой ранее принятый ею пункт части I Хартии при том условии, что число и категории пунктов, которые должна соблюдать эта Сторона, соответствуют положениям пункта 1 статьи 12. Каждая Сторона, которая после денонсации одного из пунктов более не удовлетворяет требованиям пункта 1 статьи 12, будет рассматриваться как денонсировавшая также Хартию в целом.

Статья 18

Уведомления

Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет государства - члены Совета Европы:

a) о любом подписании;

B) о сдаче на хранение любой ратификационной грамоты или документа о принятии или одобрении;

c) о любой дате вступления настоящей Хартии в силу в соответствии с положениями статьи 15;

d) о любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями пунктов 2 и 3 статьи 12;

e) о любом уведомлении, полученном в соответствии с положениями статьи 13;

f) о любом другом акте, уведомлении или сообщении, относящемся к настоящей Хартии.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные, подписали настоящую Хартию.

Совершено в Страсбурге 15 октября 1985 года на английском и на французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в единственном экземпляре, который хранится в архиве Совета Европы.

Генеральный секретарь Совета Европы направляет должным образом заверенную копию каждому из государств - членов Совета Европы.

Європейська соціальна хартія

http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets163.htm

Документ досить об"ємний, тому даю посилання. Багато його пунктів стосуються діяльності якраз на місцевому рівні.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
-

Європейський кодекс

соціального забезпечення

(переглянутий)

(ETS N 139)

Рим, 6 листопада 1990 року

http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets139.htm

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
+

Рада Європи. Комітет міністрів

Рекомендація Rec(2004) 1

Про фінансове й бюджетне управління на місцевому й регіональному рівнях*

(Ухвалено 8 січня 2004 року на 867-му засіданні заступників міністрів)

http://www.coe.kiev.ua/docs/km/r(2004)1.htm

Наразі у цьому документі йдеться і про таке:

КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ДЛЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ Й РЕГІОНАЛЬНОЇ ВЛАД

Органам місцевої й регіональної влад, формуючи політику в царині фінансового й бюджетного управління, слід брати до уваги перелічені нижче заходи, оскільки вони входять до сфери їхньої компетенції.

Загальний принцип

44. Новообраним місцевим чи регіональним виконавчим органам бажано на початку строку перебування при владі представити програму, визначивши в ній мету, пріоритети й заходи, а також терміни виконання та відповідні бюджетні ресурси.

45. Орган місцевої чи регіональної влади має розробити довгостроковий бюджетний план (що охоплює від двох до чотирьох років після поточного року), в якому визначити загальні завдання бюджету, вартість здійснюваної політики та взятих зобов'язань, а також майбутні бюджетні наслідки ухвалених чи таких, що ухвалюватимуться, рішень.

46. Проекти й пропозиції до бюджету слід готувати з залученням внутрішніх експертів (наприклад, скарбника, внутрішнього ревізора) та зважаючи на сторонні думки (економістів, незалежних аудиторів та ін.), зокрема в разі публічного обговорення (слухань у відповідних комітетах, місцевій чи регіональній раді тощо).

47. Якщо виконавчий орган або місцева чи регіональна рада ухвалюють рішення, слід чітко пояснювати бюджетні видатки на поточний і наступний фінансовий роки.

48. Як правило, засідання комітетів, що опікуються питаннями бюджету, мають бути відкритими для громадськості, а їхні документи — опублікованими й доступними для громадськості.

49. Обраним представникам і службовцям органів місцевої й регіональної влад слід запропонувати скористатися відповідними курсами навчання з бюджетних питань — як початковими, так і більш фаховими, які допоможуть їм розуміти документи, що до них надходять, та ухвалювати відповідні компетентні рішення. Службовців треба стимулювати до навчання, тісніше пов'язуючи його з підвищенням по службі.

50. Будь-яка дія органу місцевої чи регіональної влади, що може призвести до державних боргів чи спричинити значний фінансовий ризик, спочатку має бути узгоджена з відповідним обраним дорадчим органом.

-

Рада Європи

Постійна конференція

місцевих і регіональних влад Європи

Рекомендація 79 (2000)

Про фінансові ресурси органів місцевої

влади та їхні обов'язки: тест на субсидіарність*

http://www.coe.kiev.ua/docs/kmpbe/r79(2000).htm

==

Рада Європи

Постійна конференція

місцевих і регіональних влад Європи

Рекомендація 182 (2005)

Про участь громадськості у справах місцевого значення і виборах*

http://forum3.sobitie.com.ua/index.php?act...amp;qpid=318185

А еще:

http://www.coe.kiev.ua/docs/kmpbe/r102(2001).htm

http://www.coe.kiev.ua/docs/kmpbe/r113(2002).htm

http://www.coe.kiev.ua/docs/kmpbe/r114(2002).htm

http://www.coe.kiev.ua/docs/kmpbe/r132(2003).htm

http://www.coe.kiev.ua/docs/kmpbe/r139(2003).htm

И ОБЯЗАТЕЛЬНО ВОТ ЄТО:

http://www.coe.kiev.ua/docs/kmpbe/r151(2004).htm

Интересно, хоть кто-нить из будущих депутатов это прочитает....

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Гость Judge_Dredd
Интересно, хоть кто-нить из будущих депутатов это прочитает....

Лежу в постели с температурой под 39 - читаю.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Лежу в постели с температурой под 39 - читаю.

Выздоравливай, дорогой! Замечательно, если чтение таких документов тебе помогает )))

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Гость Judge_Dredd
Выздоравливай, дорогой! Замечательно, если чтение таких документов тебе помогает )))

Стараюсь выздороветь...Пока не очень получается.

Знаешь Серёжа...

Спасибо огромное что ты эти документы выложил!

Иногда полезно почувствовать себя "бараном".

Многое из того что ты выложил я не видел в глаза.

А это ЗРЯ!!!

Изучаю... :icon_mrgreen:

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Я вот весь вечер убил на поиск нормального варианта проекта Налогового кодекса, чтобы выложить ту часть, которая относится к местным налогам. Может завтра выложу, потому как там есть моменты. Но вот на что я обратил внимание, так это на то, что Николай Янович таки не хочет нормального развития местного самоуправления. Все ключевые налоги остаются общегосударственными. Короче, как и теперь всем новым мэрам и депутатам придется бегать на поклон в Киев. Фигня полная, сказать, что я разочарован таким принципом, это ничего не сказать....

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Я вот весь вечер убил на поиск нормального варианта проекта Налогового кодекса, чтобы выложить ту часть, которая относится к местным налогам. Может завтра выложу, потому как там есть моменты. Но вот на что я обратил внимание, так это на то, что Николай Янович таки не хочет нормального развития местного самоуправления. Все ключевые налоги остаются общегосударственными. Короче, как и теперь всем новым мэрам и депутатам придется бегать на поклон в Киев. Фигня полная, сказать, что я разочарован таким принципом, это ничего не сказать....

Бред, конечно, полный. Даже исходя из названия Партия Регионов.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Прочел, по ссылкам не ходил. Завтра прочту еще раз. Будет время - пойду по ссылкам! Спасибо огромное за такую сложную и ответственную работу!

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Материалы интересные,хоть в одной ветке от Скама польза :laugh_mini2: (шутка).А то и тут начнется...

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Скам - психопат-трудоголік. :smilesmile:

Чтиво цікавезне, базару нема. А Азарьян і не може хтіти розвитку місцевого самоврядування, бо він - лише слухняний механізм-виконавець. А Україна нині будує якусь вертикаль з опорою зверху (хто вивчав сопромат - зрозуміє, до чого я веду). Навіть формування ЖК-тарифів заберуть в Київ - Семиверстович жалівся.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Наверное, нелишним будет сказать, что Украина подписала Европейскую Хартию.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Наверное, нелишним будет сказать, что Украина подписала Европейскую Хартию.

И что это изменило?:icon_mrgreen:

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
И что это изменило?:icon_mrgreen:

Вопрос нужно ставить иначе: и что это может изменить?

Есть базовые модели развития местного самоуправления. Подписав Европейскую хартию украинские политики взяли на себя обязательство развивать эту модель на указанных в Хартии условиях. К ней, кстати, есть еще и протоколы, но пока нашел только английскую версию.

Учитывайте, что в Украине так и не была реализована реформа местного самоуправления, которая была предусмотрена в 2004 году при проведении конституционной реформы. Борясь за эту реформу рискнул своей политической репутацией Александр Мороз. Увы, многие простые граждане так и не поняли в чем суть дела, и поверили пропаганде, что якобы Мороз продался за должность. Эту пропаганду вкинули как раз для того, чтобы одним махом решить две задачи - убрать весомого политика и замять тему реформирования местной власти.

Сегодня на местном самоуправлении висит все: образование, медицина, социальные и коммунальные услуги, местные дороги, строительство жилья и многое, многое другое. Но посмотрите на структуру доходов местного бюджета. Вот из официальных источников по прошлому году:

Структуру місцевих податків і зборів, які формують міській бюджет, на 2009 рік не змінено.

Обсяг надходжень до міського бюджету з цього джерела прогнозується на рівні 1 млн. 332 тис. грн у межах фактичних надходжень за минулий рік.

Это 0,2 % всего городского бюджета, включая трансферы и прочее. Ну разве это нормальная основа для развития местного самоуправления или для того, чтобы депутаты могли регулировать экономическую политику в городе.

Конечно, есть еще плата за землю. Плата за землю займає 30,5% у загальному обсязі власних доходів міського бюджету

і визначена у сумі 79 млн. 610,6 тис. грн. Но в целом это лишь 15 % от всего пирога.

В итоге большую часть доходов сегодня формирует подоходный налог (общегосударственный налог, переданный для финансирования государственных расходов на местах) и всякие трансферы и субсидии. Подробно можно увидеть здесь: http://dndz.gov.ua/?pid=287

Европейская хартия дает возможность обеспечить местные органы власти собственными финансами в достаточном объеме.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Европейская хартия дает возможность обеспечить местные органы власти собственными финансами в достаточном объеме.

Сергей, скажите, какое (какие) конкретное положение Хартии даёт такую возможность?

По-моему те условия, которые предписаны данной хартией, на сегодняшний день и так предусмотрены национальным законодательством. Хартия не содержит абсолютно никакой конкретики относительно формирования финансовых ресурсов МС, а то, что в ней есть - довольно расплывчато, поэтому вполне применимо к местному самоуправлению в нашей стране и сейчас.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Сергей, скажите, какое (какие) конкретное положение Хартии даёт такую возможность?

По-моем

1. Органы местного самоуправления имеют право, в рамках национальной экономической политики, на обладание достаточными собственными финансовыми ресурсами, которыми они могут свободно распоряжаться при осуществлении своих полномочий.

2. Финансовые ресурсы органов местного самоуправления должны быть соразмерны полномочиям, предоставленным им Конституцией или законом.

3. По меньшей мере часть финансовых ресурсов органов местного самоуправления должна пополняться за счет местных сборов и налогов, ставки которых органы местного самоуправления вправе определять в пределах, установленных законом.

А теперь берите в руки калькулятор. Действительно ли можно считать, что в Днепродзержинске 0,2% финансовых ресурсов (которые формируются за счет местных налогов и сборов) - это достаточная и соразмерная часть для выполнения полномочий, предоставленных местным органам законодательством и Конституцией Украины??? Этих средств не хватало в 2009 году даже на финансирование самой местной власти!!! Сравните 1,7 млн поступлений от местных налогов и сборов - против 3,5 млн. грн на госуправление.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Вообще с формированием местного бюджета мы имеем вывернутую на изнанку ситуацию, которую я наблюдают вот уже 15 лет, пока работаю журналистом.

В нормальной ситуации община должна посчитать свои потребности и своих доходы и исходя из этого верстать бюджет. Если денег не хватает - поднимать местные налоги и сборы, стараясь, чтобы дополнительная нагрузка справедливо распределялась между всеми членами общины. А если дальнейшей возможности поднять местные налоги и сборы нет - то просить всяких там субсидий, субвенций и прочих трансфертов из центрального бюджета. Или брать кредит (в Европе его запрещено тратить на текущие расходы, только инвестировать).

А что мы видим на практике у нас??? Все ключевые налоги имеют статус общегосударственных. Поэтому все руководители местных органов власти и сами депутаты сидят и тупо (умно) ждут, когда в Киеве утвердят государственный бюджет, чтобы понимать какую часть, каких налогов оставят в местных бюджетах для финансирования так называемых переданных полномочий. А фактически для финансирования 70% местных расходов.

Только после утверждения госбюджета можно подсчитать реальный бюджет для города и что-то планировать, в том числе и возможные субвенции и дотации. И так мы живем многие, многие годы. Ничего общего с Европейской хартией такая ситуация не имеет. В Европе уже б сотня революций случилась, если бы во Франкфурте, Барселоне, Милане и других крупных городах ждали когда в столицах утвердят национальные бюджеты.

В закреплении существующей традиции самая главная опасность нынешней "вертикали власти". Ведь эта вертикаль ничего общего с централизованным планированием не имеет. А это было хоть каким-то оправданием для отсутсвия местных финансов во времена СССР.

П.С. Вот, вспомнил как в 1999 году был буквально шокирован во время стажировки в Польше. Там есть такой промышленный городок Быдгощ, с хорошими хоккейной и спидвеевской командами. Так вот, если наш городской бюджет в то время составлял 54 (около того) млн. грн ( считайте около 10 млн. баксов), то у поляков - 560 млн. злотых, что по тем временам было в ДЕСЯТЬ раз больше нашего. Их аналог горсовета выглядел круче, чем зал заседаний Верховной Рады (а я там был). И на мои глаза как блюдца польский чиновник овтетил в том смысле, что "так мы ж не будем в Варшаву побираться, у нас должны быть собственные средства. Все, с коммунизмом покончено"...

Изменено пользователем Skam

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Вот именно. В вашем сообщении №19 вы хоть и поверхностно, но прописали алгоритм формирования надлежащего финансового обеспечения деятельности местного самоуправления.

Хартия же не содержит никакого более-менее конкретного обязательства для присоединившейся стороны по выполнению тех или иных действий, направленных на конкретную цель.

Такие слова, как "достаточные собственные финансовые ресурсы", "соразмерность полномочиям" и пр. изначально не предполагают каких-либо чётко определённых изменений во внутренней политике государства, поскольку являются довольно обобщающими и имеют относительное значение.

Т.е. калькулятор здесь не играет никакой роли.

Поэтому я и говорю, что эта хартия никак не повлияла и не могла повлиять на состояние дел в местном самоуправлении, тем более Украина её ратифицировала ещё в далёком 1997 году.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Вот именно. В вашем сообщении №19 вы хоть и поверхностно, но прописали алгоритм формирования надлежащего финансового обеспечения деятельности местного самоуправления.

Хартия же не содержит никакого более-менее конкретного обязательства для присоединившейся стороны по выполнению тех или иных действий, направленных на конкретную цель.

Такие слова, как "достаточные собственные финансовые ресурсы", "соразмерность полномочиям" и пр. изначально не предполагают каких-либо чётко определённых изменений во внутренней политике государства, поскольку являются довольно обобщающими и имеют относительное значение.

Т.е. калькулятор здесь не играет никакой роли.

Поэтому я и говорю, что эта хартия никак не повлияла и не могла повлиять на состояние дел в местном самоуправлении, тем более Украина её ратифицировала ещё в далёком 1997 году.

Ну Вы даете!! Да все Хартии прописывают общие принципы. И во всей Европе эти принципы позволяют местным органам иметь нормальные собственные ресурсы, а нам, оказывает, нужно в процентах пропорцию прописать? Я не помню как точно в праве называется, но есть там такое понятие "буква закона" и "дух закона". Так вот последнее - это тоже принцип, заложенный в закон. И ничего, как-то юристы и судьи оперируют этой тонкой материей. Хорошо бы, если бы и наши политики научились точно и грамотно оперировать такими тонкими политическими материями, как - Хартии, Декларации, Рекомендации - и другими инструментами европейской политики.

Изменено пользователем Skam

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Ну Вы даете!! Да все Хартии прописывают общие принципы. И во всей Европе эти принципы позволяют местным органам иметь нормальные собственные ресурсы, а нам, оказывает, нужно в процентах пропорцию прописать? Я не помню как точно в праве называется, но есть там такое понятие "буква закона" и "дух закона". Так вот последнее - это тоже принцип, заложенный в закон. И ничего, как-то юристы и судьи оперируют этой тонкой материей. Хорошо бы, если бы и наши политики научились точно и грамотно оперировать такими тонкими политическими материями, как - Хартии, Декларации, Рекомендации - и другими инструментами европейской политики.

Вот в вашем последнем предложении и указана причина, по которой европейские принципы не находят отражение внутри нашей страны.

Хартия хартией, а дело всё не в хартии, а в том, какие цели преследует власть.

Изначально я вступил с вами в дискуссию из-за того, что вы назвали хартию документом, который "дает возможность обеспечить местные органы власти собственными финансами в достаточном объеме".

Я же изложил мнение, что такие возможности имеются и без этой хартии, т.е. она не несёт в себе никакого практического смысла.

И я согласен с вопросом Felix-а "Что она изменила?".

Думаю вы согласитесь с ответом - ничего.

Если же задать ваш вопрос - что она может изменить, то здесь ответ будет зависеть не от содержания хартии (что вы мне хотите доказать), а от того, какие политики должны её реализовывать.

А вот им такая хартия с неконкретизированными положениями - до одного места, потому, что она именно такая.

Такие понятия, как буква и дух закона имеют практическое значение лишь в случаях, когда речь идёт о применении более конкретных по содержанию правовых норм, т.е. тогда, когда есть что применять.

А все эти достаточности и соразмерности - вода, которая не может быть действенным инструментом для изменений в условиях нашего государства.

Изменено пользователем ванёк

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Такие понятия, как буква и дух закона имеют практическое значение лишь в случаях, когда речь идёт о применении более конкретных по содержанию правовых норм, т.е. тогда, когда есть что применять.

Так там в списке есть о другие документі, касающиеся местных финансов. Хотя конечно, если захотеть, то можно и слона не заметить. Мне это иногда очень даже удается )))

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Рада Європи. Комітет міністрів

Рекомендація Rec(2004) 1

Про фінансове й бюджетне управління на місцевому й регіональному рівнях*

(Ухвалено 8 січня 2004 року на 867-му засіданні заступників міністрів)

Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,

беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами задля збереження й утілення ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною, та сприяння їхньому економічному й соціальному прогресу,

беручи до уваги, що цієї мети можна досягти, крім іншого, спільними діями в економічних, соціальних, правових і адміністративних справах,

зважаючи на положення Європейської хартії місцевого самоврядування, яку він ухвалив як міжнародний договір 15 жовтня 1985 року та яку вже ратифікувала переважна більшість держав-членів Ради Європи,

зважаючи на перелічені нижче доповіді Керівного комітету з питань місцевої й регіональної демократії (CDLR):

— "Вплив обмежень національного державного боргу, впроваджених на європейському рівні на фінансову незалежність органів місцевої й регіональної влад" (2000);

— "Методи визначення суми потрібних видатків органів місцевої влади і методи оцінювання прибутку" (2001);

— "Ризик фінансових зобов'язань органів місцевої влади" (2002);

— "Оздоровлення органів місцевої й регіональної влад, що перебувають у фінансовій скруті" (2002);

— "Бюджетні процедури й бюджетне управління на місцевому рівні" (2002),

беручи до уваги висновок № 20 (2003) Конгресу місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ) про попередній проект рекомендації Комітету міністрів державам-членам "Про фінансове й бюджетне управління на місцевому й регіональному рівнях",

свідомий того, що місцеве, а де воно є, і регіональне самоврядування передбачають певний рівень незалежності фінансового й бюджетного управління, без чого органи місцевої й регіональної влад не могли б звітувати за ту частку громадських справ, за яку вони відповідають, а також контролювати й управляти нею,

вірячи в те, що державні кошти витрачаються відкрито і згідно з законом, а також у те, що процедури фінансового й бюджетного управління мають у цьому визначальне значення,

беручи до уваги, що для більшої ефективності процедури фінансового й бюджетного управління слід узгоджувати з потребами місцевих і регіональних громад,

рекомендує урядам держав-членів:

1) формувати політику фінансового й бюджетного управління на місцевому й регіональному рівнях, виходячи з таких принципів:

а) забезпечення відповідності національної економічної політики макроекономічним завданням;

B) досягнення й підтримання фінансової стабільності органів місцевої й регіональної влад;

c) забезпечення належної ефективності послуг, що надаються громаді;

d) забезпечення відкритості рішень і відповідальності за них;

2) належними засобами забезпечувати повагу цих принципів, зокрема використовуючи за потреби національне законодавство для внесення змін до регуляторних рамок фінансового й бюджетного управління на місцевому й регіональному рівнях та застосовуючи Керівні принципи, додані до цієї Рекомендації;

3) залучати органи місцевої й регіональної влад або їхніх представників до обговорення та здійснення реформ, які можуть виявитися потрібними у сфері фінансового й бюджетного управління на місцевому й регіональному рівнях, а також до фінансових відносин між різними рівнями управління, зокрема з метою розвитку цих рекомендацій;

4) перекласти дану Рекомендацію державною мовою (мовами) та поширити її серед органів місцевої й регіональної влад та їхніх асоціацій, пропонуючи враховувати Керівні принципи, наведені для них у частині ІІ Додатку.

ДОДАТОК ДО РЕКОМЕНДАЦІЇ RЕС(2004)1

Частина І

КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ДЛЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Ці принципи призначено для центральних органів влади, оскільки саме вони відповідають за випрацювання правових рамок і здійснення нагляду за діяльністю органів місцевої й регіональної влад.

У деяких федеративних державах ці повноваження належать федеральним утворенням, тоді Керівні принципи призначено саме для них. Центральні органи влади мають донести ці Керівні принципи до уваги таких утворень.

Загальні принципи

1. Органи місцевої й регіональної влад уповноважені в рамках національної економічної політики мати передбачені ресурси, які відповідали б їхнім повноваженням і обов'язкам та давали б змогу ефективно здійснювати ці повноваження, а також якими вони мали б право вільно розпоряджатися.

2. Загальна система місцевих і регіональних фінансів має бути спрямована на встановлення потрібної рівноваги між фінансовими трансферами, серед них субсидіями й тією часткою податків, що призначаються державою, з одного боку, і податками та зборами, що справляються за рішеннями органів місцевої влади, — з іншого. Така рівновага має забезпечити право узгоджувати рівні прибутків і видатків з місцевими пріоритетами, а також забезпечувати, щоб місцеві послуги відповідали мінімальним стандартам незалежно від рівня місцевих чи регіональних фінансових можливостей.

3. Органи влади вищої ланки, чиї рішення спричиняють додаткові витрати органів місцевої й регіональної влад, мають забезпечити, щоб ці витрати відшкодовувалися за рахунок нових фінансових ресурсів, наприклад, додаткових бюджетних ресурсів, серед них фінансових трансферів чи інших фінансових засобів.

4. Законодавство має передбачити норми розроблення, затвердження й виконання місцевих і регіональних бюджетів, а також нагляду за їхнім виконанням та розумним і збалансованим управлінням на майбутнє.

5. Забороняється доручати затверджувати бюджет і звіт про його виконання будь-якому комітетові чи органові, крім обраного дорадчого органу місцевого або регіонального органу влади.

6. Орган місцевої чи регіональної влади повинен у рамках законодавства мати право незалежно затверджувати бюджет, адаптувати відповідні чинні норми для бюджету й застосовувати їх у конкретній ситуації.

7. Орган місцевої чи регіональної влади повинен мати змогу виділяти з коштів бюджетного року кредитові сальдо на разові витрати (наприклад, на самофінансування капіталовкладень, зменшення місцевого боргу, накопичення ресурсів, формування резервних фондів) й переносити дебетові сальдо (з метою поліпшення ситуації), виділяючи кошти з майбутніх бюджетів та списуючи їх.

Обмеження фінансової незалежності органів місцевої й регіональної влад

8. Держава або законодавчо заснований наглядовий орган може вживати заходів з метою обмеження фінансової незалежності органу місцевої чи регіональної влади або обмеження чи зменшення призначених їм обсягів фінансування. Такі заходи слід вживати в рамках, визначених законом; вони не повинні бути надмірними чи загрожувати принципу місцевої автономії.

9. Такі обмежувальні заходи можуть бути загальними (застосовуються до всіх органів влади) або конкретними (застосовуються до обмеженої кількості органів влади, зважаючи на їхнє конкретне становище). Їхньою метою має бути:

— підтримання здорової макроекономічної політики на державному рівні, з одного боку, та

— забезпечення розумного й надійного управління за умови додержання норм, закріплених у законодавстві та адміністративному праві, а також подолання фінансових труднощів або розв'язання особливих проблем, з якими стикаються органи місцевої чи регіональної влади, які підлягають обмеженням, — з іншого.

10. Обмеження, які держава може накладати на фінансову незалежність органів місцевої чи регіональної влади, мають бути визначені законодавством. Вони повинні ґрунтуватися на об'єктивних, прозорих і таких, що можна перевірити, критеріях, які слід застосовувати чесно й так, щоб уникнути бухгалтерських механізмів, що можуть спотворити правду.

11. Органи місцевої чи регіональної влади слід заздалегідь інформувати, згідно з відповідними процедурами про вжиття будь-якого заходу, спрямованого на обмеження їхньої фінансової або бюджетної незалежності; має бути повідомлено про застосування й наслідки будь-якого заходу. Слід створити інституційні механізми регулярного діалогу, консультацій і співробітництва між усіма рівнями управління.

12. Центральний орган влади повинен регулярно проводити перевірки з метою визначення, чи такі обмеження справді потрібні й ефективні.

13. Конкретні заходи, що обмежують фінансову й бюджетну свободу деяких органів місцевої чи регіональної влади, мають бути короткотерміновими й скасованими одразу, щойно вони досягнуть мети.

14. Обмеження, що накладаються на кожний орган влади, мають бути чіткими, об'єктивними й чітко визначеними.

15. Обмеження мають бути пропорційними бажаній меті й вільними від будь-якого карального змісту.

16. Слід уникати заходів, що мають значний вплив на фінансову незалежність органу місцевої чи регіональної влади, наприклад, загального й суворого обмеження рівнів видатків та оподаткування, якщо можна застосувати лояльніші заходи, наприклад, стимули та гнучкі обмеження (які відрізняються в часі та враховують становище, а також середні рівні витрачання й оподаткування для певного типу громади).

Методи фінансового оцінювання

17. Слід розробити й опублікувати прогнозні дані про зростання сум потрібних видатків та можливих прибутків, фінансових трансферів та критеріїв розподілу цих трансферів на національному рівні. Їх треба розглядати як попередні оцінки й регулярно коригувати. Вони мають ґрунтуватися на прозорих, сталих, справедливих і об'єктивних формулах обчислення.

18. Метою такого оцінювання є забезпечення інформацією про зміну в макроекономічній ситуації та передбачуваному обсязі трансферного фінансування, яке може бути виділено органам місцевої й регіональної влад центральними органами влади, а також надання можливості, де це прийнятно, справедливо розподіляти трансфери між різними органами влади.

19. За потреби держава має сприяти впровадженню стандартів основних місцевих і регіональних служб, а також розробленню схем процедур фінансового оцінювання суми потрібних видатків на місцевому й регіональному рівнях.

Оцінювання фінансових ризиків та управління ними

20. Оцінювання фінансових ризиків має охоплювати попередній нагляд [за прибутками, видатками, заборгованістю, відсотковими ставками, основними базами оподаткування тощо] й механізми запобігання [цим ризикам] (наприклад, таблиці, в яких відображено зростання прибутків і видатків, заборгованості та відсоткових ставок, основних баз оподаткування тощо), а також втручання й процедури нагляду. Слід віддати перевагу підходу, що передбачає механізми загального регулювання, а не нагляд за окремими видами діяльності.

21. Органам місцевої й регіональної влад слід заборонити ризиковані капіталовкладення. Якщо орган місцевої чи регіональної влади хоче робити капіталовкладення на ринку цінних паперів, це слід робити професійно.

22. Будь-які способи фінансування, що мають на меті або наслідком яких є приховування рівня заборгованості органу місцевої чи регіональної влади, слід заборонити. Всі способи фінансування мають відповідати умовам, що забезпечують чи відновлюють прозорість фінансового становища ситуації або обмежують відповідні ризики.

23. Законодавство має унеможливити чи обмежити можливість використання будинків і майна, потрібних для здійснення мандатних або пов'язаних з мандатом завдань органу місцевої чи регіональної влади, як застави під гарантування позики.

24. Загалом органи місцевої й регіональної влад повинні мати право робити позики лише з метою фінансування капіталовкладень, а не поточних видатків. Рівень заборгованості може бути встановлений відносно обсягу власних ресурсів органу влади, їхнього розміру, стабільності та передбачуваного розвитку.

Представники, обрані на місцевому рівні, і службовці

25. Якість і точність фінансової й бюджетної інформації, що подається органом місцевої чи регіональної влади, має бути підтверджена його головою, головою виконавчого органу влади або будь-яким іншим обраним представником чи виконавчим органом, призначеним згідно з законом, який бере на себе відповідальність.

26. Службовці, котрі відповідають за справляння місцевих чи регіональних податків та/або здійснення місцевих чи регіональних видатків і мають певний ступінь незалежності в здійсненні своїх обов'язків, повинні згідно з законом персонально відповідати за свої управлінські дії.

27. Центральний орган влади має забезпечити місцевим і регіональним службовцям та обраним представникам відповідне професійне навчання. Якщо орган місцевої чи регіональної влади або їхня асоціація не організовують такого навчання, то центральний орган влади може, наприклад, встановити відповідні стандарти, організувати навчання й допомогти органові місцевої чи регіональної влади або їхньому об'єднанню організувати таке навчання для обраних представників і службовців.

Нагляд

28. Зовнішні процедури нагляду мають бути передбачені законом, бути пропорційними й чесними. Процедура має обмежуватися аналізом законності рішень. У разі незгоди процедура має забезпечити наглядовому органові можливість звертатися до компетентного судового органу.

29. Загалом слід надавати перевагу контролю, що здійснюється після, а не до попереднього схвалення чи надання дозволу.

30. Якщо цього не зроблено, а потрібне попереднє схвалення, зокрема для здійснення делегованих повноважень, закон має встановити наглядовому органові розумне часове обмеження для ухвалення рішення, яке вважатиметься законним за умови, що жодної іншої відповіді не надійде протягом визначеного часу.

31. Якщо бюджет не затверджено у визначений строк або якщо орган місцевої чи регіональної влади не може виконати свої зобов'язання (наприклад, невведення до бюджету видатків, які є обов'язковими за законом чи договором, помилки в статтях бюджету, грубе порушення бюджетних процедур тощо), має існувати законний граничний термін затвердження місцевих чи регіональних бюджетів та механізми забезпечення неперервності в діяльності громадських служб. Такі механізми уможливлюють втручання центрального органу влади, наглядового органу чи незалежного адміністративного органу з метою виправлення ситуації з одночасною гарантією того, що втручання відповідне його причині, неполітичне, ненадмірне, не загрожує місцевому чи регіональному самоврядуванню, а також не триватиме довше, ніж це потрібно для виправлення становища або подолання виявлених вад.

32. Слід робити статистичний і порівняльний аналізи виконання бюджету, витрачання й динаміки витрачання з метою виявлення відхилень та вжиття відповідних запобіжних заходів, а не давати постійних дозволів, які унеможливлюють динамічний огляд стану справ.

33. Центральний орган влади має забезпечити, щоб було укладено угоди, які дадуть змогу порівнювати бюджети найбільш схожих за розмірами й соціально-економічними показниками міст і регіонів, а також контролювати їхнє виконання (завдяки оприлюдненню в пресі або в інтернеті). До них слід додавати пояснювальні матеріали (пояснення змісту використовуваних покажчиків тощо).

Фінансове оздоровлення органів місцевої й регіональної влад,

які перебувають у скруті

34. Як правило, центральний орган влади не повинен виступати гарантом позик органу місцевої чи регіональної влади.

35. Поточні видатки органу місцевої й регіональної влад фінансуються за рахунок поточних прибутків та з резервних фондів загального призначення, за винятком особливих грошових авансів і короткотермінових позик.

36. Держава чи наглядовий орган мають встановити процедури контролю за фінансовим станом органів місцевої й регіональної влад завдяки збору фінансової інформації та її поширенню. Ця інформація надаватиме громадянам, органові місцевої чи регіональної влади й урядові змогу бути поінформованими про фінансовий стан даного органу влади, порівняти його з іншими органами влади, що мають схожі характеристики, та за потреби вжити відповідних заходів згідно з законом, щоб уникнути будь-яких можливих фінансових труднощів.

37. Мають існувати процедури, що давали б змогу органові місцевої чи регіональної влади розв'язувати локальну короткотермінову фінансову кризу без допомоги вищого органу влади чи держави. Такі процедури можуть бути впроваджені, наприклад, у рамках кодексу органів місцевої й регіональної влад з банкрутства та неплатоспроможності.

38. Держава чи наглядовий орган має розробити чіткі норми втручання й додержуватися їх з метою подання допомоги органові місцевої чи регіональної влади, який перебуває у фінансовій скруті.

39. Норми втручання мають переслідувати таку мету — фінансове оздоровлення відповідного органу місцевої чи регіональної влади, а також визначення обраних представників та службовців, відповідальних за дії, що призвели до цього. Крім того, повинні містити положення, що мають на меті запобігати чи уникати зворотного ефекту від втручань, наприклад, звички органів місцевої й регіональної влад звертатися по допомогу або виявляти легковажність у фінансовому управлінні чи змагатися за державну допомогу.

40. Якщо фінансові труднощі виникають через структурний дефіцит прибутків, центральна влада має не лише подати фінансову допомогу, а й втрутитися з метою викорінення причин такого структурного дефіциту.

41. Центральний орган влади має забезпечити спеціальні фінансові ресурси з метою надання допомоги органам місцевої й регіональної влад, які перебувають у надзвичайному стані або є жертвами природних катастроф чи постраждалими внаслідок глибокого економічного занепаду.

42. Фінансова допомога подається після діалогу з відповідним органом місцевої чи регіональної влади та на підставі плану економічного оздоровлення, який передбачає фінансові внески й зобов'язання самого органу влади.

43. Фінансова допомога має відповідати матеріальному становищу органу місцевої чи регіональної влади та середньостроковому економічному й бюджетному потенціалам.

Частина ІІ

КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ДЛЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ Й РЕГІОНАЛЬНОЇ ВЛАД

Органам місцевої й регіональної влад, формуючи політику в царині фінансового й бюджетного управління, слід брати до уваги перелічені нижче заходи, оскільки вони входять до сфери їхньої компетенції.

Загальний принцип

44. Новообраним місцевим чи регіональним виконавчим органам бажано на початку строку перебування при владі представити програму, визначивши в ній мету, пріоритети й заходи, а також терміни виконання та відповідні бюджетні ресурси.

45. Орган місцевої чи регіональної влади має розробити довгостроковий бюджетний план (що охоплює від двох до чотирьох років після поточного року), в якому визначити загальні завдання бюджету, вартість здійснюваної політики та взятих зобов'язань, а також майбутні бюджетні наслідки ухвалених чи таких, що ухвалюватимуться, рішень.

46. Проекти й пропозиції до бюджету слід готувати з залученням внутрішніх експертів (наприклад, скарбника, внутрішнього ревізора) та зважаючи на сторонні думки (економістів, незалежних аудиторів та ін.), зокрема в разі публічного обговорення (слухань у відповідних комітетах, місцевій чи регіональній раді тощо).

47. Якщо виконавчий орган або місцева чи регіональна рада ухвалюють рішення, слід чітко пояснювати бюджетні видатки на поточний і наступний фінансовий роки.

48. Як правило, засідання комітетів, що опікуються питаннями бюджету, мають бути відкритими для громадськості, а їхні документи — опублікованими й доступними для громадськості.

49. Обраним представникам і службовцям органів місцевої й регіональної влад слід запропонувати скористатися відповідними курсами навчання з бюджетних питань — як початковими, так і більш фаховими, які допоможуть їм розуміти документи, що до них надходять, та ухвалювати відповідні компетентні рішення. Службовців треба стимулювати до навчання, тісніше пов'язуючи його з підвищенням по службі.

50. Будь-яка дія органу місцевої чи регіональної влади, що може призвести до державних боргів чи спричинити значний фінансовий ризик, спочатку має бути узгоджена з відповідним обраним дорадчим органом.

Інформація й відкритість

51. Бюджетні й бухгалтерські документи мають бути легко зрозумілими й такими, що дають чітке й усебічне уявлення про бюджет (зокрема про основні баланси, проблеми й пріоритети, найважливішу інформацію тощо), а також містити достатні подробиці, потрібні для аналізу змісту бюджету та проведення відповідних порівнянь (з іншими фінансовими роками, іншими органами влади тощо).

52. Опубліковані, наприклад, в інтернеті документи мають містити належні пояснення, які зроблять їх більш зрозумілими для непідготовленої публіки.

53. У бюджетних документах видатки й прибутки слід подавати за видами й функціями, вказуючи, наскільки це можливо, різні сектори відповідного місцевого й регіонального управління, щоб можна було оцінити розподіл ресурсів між сферами діяльності.

54. За потреби до бюджетних документів слід додавати інформацію про діяльність місцевої чи регіональної служби управління (фінансові покажчики, покажчики з виробництва та підсумків діяльності, порівняння з роботою інших органів місцевої чи регіональної влади, а також тлумачення цієї інформації).

55. Орган місцевої чи регіональної влади має стимулювати участь громадян і соціальних партнерів у публічних справах завдяки регулярним консультаціям з ними та забезпечувати їх об'єктивною інформацією про фінансові сторони обговорюваних питань.

56. Орган місцевої чи регіональної влади повинен забезпечити інформування громадян про проекти бюджетів щойно їх буде передано до місцевих чи регіональних рад на остаточне затвердження. Коли бюджет затверджено, його зміст та наслідки для громади має бути оприлюднено, наприклад, з поясненням змін в оподаткуванні чи визначенні пріоритетів державного фінансування, а також із наведенням координат служб, готових детальніше інформувати громадськість.

Підготовка бюджету

57. Бюджет має готуватися спеціальним підрозділом органу місцевої чи регіональної влади, який добре розуміється на видатках відділів органу влади й на використанні бюджету і може запропонувати виконавчій владі різні варіанти, а також організувати внутрішнє обговорення перед розглядом на наступному етапі.

58. Пропозиції до бюджету мають обговорити органи влади та особи, відповідальні за конкретні сфери діяльності, відтак — особи, відповідальні за фінанси: вони мають розглянути підсумкові баланси, загальний прибуток, позики та всі інші питання.

59. Слід робити об'єктивний вибір серед різних програм капіталовкладень, використовуючи, наприклад, систему оцінювання, що ґрунтується на кількох критеріях. Якщо обсяг запропонованої програми капіталовкладення відповідає цим критеріям, треба передбачити спільне обговорення програми за участю місцевої громади; в такому разі потрібно розробити відповідні процедури, що забезпечить належну організацію цього проекту.

60. Наслідки для бюджету зв'язків органу місцевої чи регіональної влади з ринковим сектором (наприклад, прибутки й видатки, пов'язані з участю в акціонерному капіталі або здійсненні наданих гарантій тощо) слід ретельно оцінювати згідно з нормами й процедурами оцінювання, що використовуються в приватному секторі.

Оцінювання фінансових ризиків і управління ними

61. Представлений бюджет і розрахунки мають давати якомога завершену й об'єктивну картину фінансового становища органу місцевої чи регіональної влади. З метою підготовки зведених рахунків органу місцевої чи регіональної влади слід звести результати та показати ризики й зобов'язання всіх підлеглих установ.

62. Якщо зведення рахунків неможливе, орган місцевої чи регіональної влади має подати звіт про свою участь у будь-якій зовнішній організації чи залучення до такої організації та ймовірні ризики, яких може зазнати організація, чиїм фінансовим акціонером є орган місцевої чи регіональної влади.

63. Представлення бюджету має супроводжуватися аналізом фінансових ризиків, яких може зазнати орган місцевої чи регіональної влади: підраховані ризики дають поштовх до створення резервних фондів, ступінь же ймовірного непідрахованого ризику слід оцінити.

64. У тих країнах, де органи місцевої чи регіональної влади можуть зберігати гроші в банках, які вони вважають надійними, потрібна система страхування або перестрахування задля захисту органів місцевої чи регіональної влади від втрати певних капіталів у разі банкрутства цього банку.

65. Мають бути опубліковані гарантійні чи гарантійні депозитні зобов'язання з окремим визначенням зобов'язань на поточний фінансовий рік, неповернутих позик і вартості цих гарантій; при цьому, щоб обмежити такі ризики, рекомендовано застосовувати коефіцієнти оцінювання ризиків.

66. Організація чи управління комерційними підприємствами та участь у таких підприємствах має бути обмежена в принципі діяльністю громадських служб чи діяльністю, в якій немає елементів вільного ринку, або діяльністю, спрямованою на сприяння розвитку економіки (наприклад, розвиток житлового будівництва, створення підприємницьких осередків, сприяння зайнятості тощо).

67. Якщо орган місцевої чи регіональної влади має право робити капіталовкладення на фінансовому ринку, він повинен у принципі обмежувати ці капіталовкладення ринком облігацій. Будь-який інший фінансовий продукт має стати суб'єктом спеціальних відносин для оцінювання його змінюваності й ризику (в будь-якому разі він підлягає професійному управлінню).

68. Слід впроваджувати вдосконалені системи й покажчики, найважливіші з яких треба оприлюднювати, щоб дати змогу порівнювати фінансові ситуації, аналізувати відхилення й запобігати ризикам.

69. Органи місцевої й регіональної влад повинні здобувати — індивідуально чи колективно — спеціальні знання, потрібні для управління ризиками, що виникають через їхні фінансові зобов'язання; це може бути навчання фінансових службовців місцевих адміністративних органів або залучення до нього на комерційній основі працівників державних служб чи незалежних публічних консультативних органів, об'єднань органів місцевої влади та приватного сектора. Функції консультанта й наглядача не може виконувати один і той самий орган.

70. Слід заохочувати горизонтальне й вертикальне співробітництво між органами влади з метою сприяння завершенню великих проектів завдяки розподілу видатків і ризиків.

71. Оцінюючи вартість проекту капіталовкладення, слід враховувати відповідні поточні видатки (наприклад, на утримання штату, функціонування, матеріально-технічне забезпечення), які, звичайно, слід передбачити в багаторічному спеціальному кошторисі.

72. У державно-приватному партнерстві ризики слід ділити реалістично, а орган місцевої чи регіональної влади має уникати — завдяки втручанню — ролі гаранта в ризикованих приватних капіталовкладеннях. Зокрема потрібна недвозначна державна гарантія, якщо характер структури чи служби є таким, що орган влади може опинитися у важкому становищі, пов'язуючи своє майбутнє з користувачем.

Затвердження бюджету

73. Стратегію бюджетного обговорення слід передбачити ще на початку бюджетної процедури, плануючи попереднє обговорення всіх завдань, визначених на рік та, можливо, на майбутні роки.

74. Орган місцевої чи регіональної влади має встановити достатній строк для того, щоб радники мали змогу ознайомитися з представленими бюджетними документами й проаналізувати їх.

75. Якщо обрані представники вважають, що подана інформація є невідповідною чи нечіткою, вони — індивідуально чи колективно (наприклад, в уповноважених комітетах) — повинні мати змогу запитувати додаткову інформацію, опитувати відповідних службовців і, за потреби, звертатися до експертів на свій вибір.

Виконання бюджету

76. За потреби обговорення стану виконання бюджету слід проводити через півроку, щоб внести зміни до бюджету на майбутнє або проаналізувати зміни в економічному, бюджетному й соціальному становищі, а також по закінченні фінансового року.

77. Рада має одержувати оновлені дані (наприклад, кожні три чи чотири місяці) нагляду за бюджетом. Якщо потрібно уточнити бюджет, бажано робити такі уточнення один чи два рази на рік, супроводжуючи це оглядом чи обговоренням [даних] нагляду за витрачанням бюджетних коштів.

78. Кількість поправок до бюджету та їхній обсяг слід обмежити, щоб уникнути відхилення від початкових бюджетних завдань. Внесення поправок слід організовувати так, щоб дати повну картину пропонованих змін та їхньої важливості. Поправки треба розглядати на такому самому рівні прозорості, гласності й додержання умов демократичного контролю, як і початкові бюджети.

Звіти про виконання бюджету

79. Звіт (за фінансовий рік n) слід представляти раді протягом розумного часу і, звичайно ж, до обговорення виконання бюджету наступного року (n+1), а також до планування бюджету наступного за ним року (n+2).

80. Звіти затверджуються після їх належного обговорення спочатку в комітеті, потім — у раді, з урахуванням сторонньої думки (наприклад, зовнішнього аудиту).

81. Місцевий чи регіональний виконавчий орган влади має забезпечувати опри-люднення бюджетних звітів комітетів та ради (це відкриває громадськості доступ до них чи консультації через інтернет).

Нагляд

82. Орган місцевої чи регіональної влади має розробити та впровадити в загальну практику процедуру внутрішнього аудиту (наприклад, кодекс етики, заходи незалежності, право ініціативи, умови втручання, повідомлення ради, контроль за термінами виконання, опублікування звітів тощо), а також подавати підтримку таким внутрішнім перевіркам (завдяки рекомендованій методології, зовнішнім технічним програмам).

83. Не відмовляючись від існуючих правових зобов'язань, орган місцевої чи регіональної влади має регулярно вдаватися до щорічного зовнішнього аудиту (в будь-якій формі) з метою підтвердження звітів та перевірки їхньої відповідності закону (зокрема, щоб запобігти шахрайству й корупції).

84. Орган місцевої чи регіональної влади має регулярно оцінювати ефективність свого управління, наприклад, за допомогою зовнішнього аудиту.

Фінансові труднощі

85. Орган місцевої чи регіональної влади не повинен звертатися по фінансову допомогу до держави чи наглядового органу, якщо можна виправити фінансове становище, використовуючи інші засоби.

86. Як тільки орган місцевої чи регіональної влади опиняється у фінансовій скруті, він має розробити й упровадити план фінансового оздоровлення, якщо потрібно, за допомогою держави чи наглядового органу, незалежних адміністративних органів влади чи приватних аудиторських фірм.

87. План оздоровлення слід обговорити й ухвалити на відкритому засіданні ради чи зборів. У плані мають бути визначені потрібні дані й зобов'язання, на яких мають ґрунтуватися відповідні бюджети. Залежно від законодавства, план може мати форму договору з органом, який забезпечуватиме фінансову допомогу відповідному органові місцевої чи регіональної влади.

Здесь приведены конкретные цифры.

Рада Європи

Постійна конференція

місцевих і регіональних влад Європи

Рекомендація 79 (2000)

Про фінансові ресурси органів місцевої

влади та їхні обов'язки: тест на субсидіарність*

Ґрунтується на 4-й загальній доповіді з політичного нагляду за впровадженням Європейської хартії місцевого самоврядування

(Застосування пункту 1 статті 3, пунктів 1—5 статті 4 і статті 9 Хартії)

Конгрес, пам'ятаючи пропозицію Палати місцевих влад,

1) звертаючи увагу на те, що Європейська хартія місцевого самоврядування є єдиною міжнародною угодою, призначеною захищати права органів місцевої влади в Європі, та що нині 34 держави-члени Ради Європи вже підписали й ратифікували Хартію, 3 держави підписали її, але не ратифікували, а 4 держави ще мають її підписати,

2) згадуючи угоду з Комітетом міністрів та пояснювальну доповідь до Хартії, згідно з якими Конгрес, починаючи з 1994 року, є відповідальним за політичний нагляд за впровадженням Хартії, що його здійснює спеціальна робоча група за допомогою групи незалежних експертів,

3) проаналізувавши таким чином правові засади місцевого самоврядування та умови, в яких воно функціонує в державах, що лише підписали Хартію, та підкреслюючи, що процедура перевірки діє радше як політичний стимул, ніж система правових покарань, та що її метою є повага широкого кола моделей і практик місцевого самоврядування в різних європейських державах, а не бажання стандартизувати їх (відповідно, процедура враховує індивідуальні особливості кожної держави-члена й дає можливість прогресивно тлумачити положення Хартії),

4) беручи до уваги, що така діяльність завдяки, мабуть, її змішаному політико-правовому характеру є потужним політичним засобом заохочення визнання основних принципів місцевої демократії в державах-членах Ради Європи,

5) отже, упевнений, що ця система нагляду за впровадженням Хартії є особливо зручним компромісним рішенням для забезпечення відповідності міжнародної угоди внутрішій організації окремих держав (згідно з системою нагляд за впровадженням Хартії на європейському рівні здійснюють представники, обрані на місцевому рівні, котрі, зрештою, самі виграють від положень Хартії),

6) згадуючи, що робоча група, про яку йшлося вище, виконує свої обов'язки двома способами:

а) готуючи загальні доповіді про впровадження різних статей Хартії (нагляд „згідно з повноваженнями");

B) аналізуючи прямі скарги органів місцевої влади на те, що їхні органи державної влади не дотримали положень Хартії (нагляд на запит),

7) вітаючи сталість і серйозність роботи робочої групи, внаслідок чого процедури забезпечення відповідності Хартії стають у Конгресі все більш інституціоналізованими (в цьому зв'язку слід також визнати, що труднощі, які виникають під час процедури, є ціною, яку треба сплатити за глибокий, вищою мірою об'єктивний підхід робочої групи до з самого початку практичного поступового здійснення політичного нагляду за впровадженням Хартії),

8) згадуючи, що на підставі цього процесу Конгрес, починаючи з 1994 року, ухвалив три резолюції і три рекомендації про відповідність багатьом статтям Хартії; ці документи, що ґрунтуються на трьох доповідях і проекті четвертої доповіді, охоплюють більше ніж п'ятирічний термін та підготовлені робочою групою за допомогою групи незалежних експертів, яка діяла від її імені,

9) на додаток до аналізу четвертої доповіді "Фінансові ресурси органів місцевої влади та їхні функції: тест на субсидіарність", що є кульмінацією нового етапу процедури нагляду за впровадженням Хартії "згідно з повноваженнями",

10) звертаючи увагу на те, що четверта доповідь про нагляд ґрунтується також і на висновках міжнародної конференції "Хартії місцевого й регіонального самоврядування Ради Європи: субсидіарність у діяльності, функції та фінанси органів місцевої й регіональної влад", організованої робочою групою в Анконі (Італія) 14—16 жовтня 1999 року,

11) висловлює глибоку стурбованість з приводу недостатнього впровадження статті 9 Хартії, в якій ідеться про фінансові ресурси органів місцевої влади, зокрема:

а) про тенденцію, яка призводить до того, що в багатьох державах-членах Ради Європи все менше органів місцевої влади володіє ресурсами;

B) про те, що часто ресурси цих органів влади непропорційні функціям, переданим чи делегованим їм іншими органами влади,

12) пропонує державам-членам та Комітетові міністрів, ухвалюючи рішення про органи місцевої влади, зокрема з питання відповідності ресурсів цих органів влади їхнім функціям, враховувати міркування, викладені в Додатку І,

13) пропонує Комітетові міністрів доручити Керівному комітетові з питань місцевої й регіональної демократій (CDLR) разом з Конгресом місцевих і регіональних влад провести міжнародну конференцію з цього питання з метою сприяння відкритому конструктивному діалогу між представниками відповідних органів влади в державах-членах Ради Європи,

14) ухваливши дуже сприятливий висновок [12(1999)] про проект Всесвітньої хартії місцевого самоврядування, підготовлений у рамках діяльності Комісії ООН з народонаселення (UNCHS), пропонує 41 державі-членові Ради Європи, а також Комітетові міністрів як регіональному представникові цих держав на міжнародному рівні підтримати цей проект та поінформувати органи ООН, зацікавлені в ухваленні зазначеної вище Хартії, про їхню підтримку.

ДОДАТОК І

І. Функції органів місцевої влади

а. Однією з основних передумов реалізації принципу субсідіарності є відповідність пункту 1 статті 3 Європейської хартії місцевого самоврядування, в якій ідеться про організацію місцевих рад: "Спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення" (концепція місцевого самоврядування).

b. Ця спроможність може існувати лише за умови, якщо органам місцевої влади гарантовано право виконувати свої функції у сферах, які найбільше стосуються їхніх мешканців. Це право має бути здійснено завдяки передачі цим органам влади мінімальної кількості основних функцій, закріплених у законодавстві, або — ліпше — в конституції. У секторальному законодавстві було б доцільно визначити точний обсяг функцій центрального уряду та кожного з відповідних рівнів місцевого уряду для кожної окремої сфери, щоб уникнути питання про автономність, яку вже в принципі визнано конституцією та законодавством.

c. Такі законодавчі рамки має доповнювати положення про загальну відповідальність, визнану законодавством або — ще ліпше — конституцією, що надає органам місцевої влади право діяти у сферах, невилучених з їхніх повноважень або непереданих іншому органові влади.

d. Закони, в яких сформульовано загальні умови існування й функціонування органів місцевої влади, мають також містити положення про принципи, які визначають функції органів місцевої влади. Це безпосередньо заохочуватиме громадян ставитися до місцевого самоврядування не просто як до адміністративного явища, а радше як до явища, що відчутно впливає на найважливіші аспекти їхнього повсякденного життя. Такі закони мають містити перелік пропонованих органам місцевої влади функцій; інформацію про їхній зміст та здійснення має бути викладено в інших, більш конкретних, законах.

e. Потрібно звернути увагу на те, що слід уникати передачі занадто багатьох функцій органам місцевої влади без відповідного фінансового забезпечення. Підрозділи центрального уряду не повинні передавати функції з єдиною метою — полегшити свій фінансовий тягар. Отже, треба постійно шукати відповідний баланс, який забезпечував би, місцевому самоврядуванню справжню свободу вибору та спроможність організовувати служби, які відповідають конкретним потребам громадян. До того ж децентралізація занадто багатьох функцій через їхнє делегування може призвести до того, що представники, обрані на місцевому рівні, просто здійснюватимуть національну політику. Крім того, зрозуміло, що чим більше функцій, тим гострішим стає питання про уніфікований розподіл служб у країні, а також з'являється більше доводів на користь втручання центрального уряду з метою обмежити можливість маневру органів місцевої влади і збалансувати їхні ресурси.

ІІ. Фінансові ресурси органів місцевої влади

а. З метою виконання функцій у контексті національної економічної політики органи місцевої влади потребують відповідних власних фінансових ресурсів, якими вони мали б право вільно розпоряджатися під час виконання своїх функцій та які були б пропорційними цим функціям.

Виходячи з цього, четверта доповідь Конгресу про політичний нагляд за впрова-дженням Хартії висвітлює такі вади:

і) обмежено частку прибутків, що надходять від справді місцевого оподаткування, ставку якого можуть визначати органи місцевої влади — лише у 8 державах- членах Ради Європи органи місцевої влади можуть пишатися часткою власних ресурсів, яка дорівнює чи перевищує 50 % їхніх загальних фінансових ресурсів;

іі) є тенденція до зменшення особливих чи об'єднаних місцевих податків і тенденція центральних чи регіональних органів влади заміщувати їх трансферними ресурсами чи пайовими податковими надходженнями, які, хоча не є трансферами як такі, втім не можуть бути вільно використані органами місцевої влади, що їх одержують;

ііі) переваження трансферів над власними ресурсами, яке в деяких країнах зростає й через надання важливішого значення зарезервованим субсидіям порівняно з загальними субсидіями;

iv) відносний брак продуктивності податків, які мають збирати органи місцевої влади (головним залишається оподаткування землі та майна, а оподаткування економічної діяльності — в ім'я розвитку вільної конкуренції — постійно зменшується);

v) певний рівень плутанини між функціями фінансування місцевих бюджетів, відшкодування за делеговані функції та забезпечення фінансового вирівнювання;

vi) невизначеність критеріїв методів та мети фінансового вирівнювання у деяких країнах, а також дискреційних повноважень деяких органів центральної або регіональної влади в цій сфері;

vii) нестабільність та випадковість джерел фінансування органів місцевої влади і відносно обмежене використання ними позикових капіталів, а через це можливість для центрального уряду й далі здійснювати деякі форми нагляду;

viii) контроль з боку органів центральної чи регіональної влади за бюджетами орга- нів місцевої влади, іноді приховування висновків попереднього контролю за доцільністю ухвал органів місцевої влади, що є порушенням Хартії;

ix) вплив національних економічних проблем на місцеве самоврядування, зокрема в тих країнах, які зобов'язані дотримуватися обмежень, що виникають через впровадження Маастрихтської угоди (в державах-членах Європейського Союзу й державах-кандидатах на вступ потреба в суворішій бюджетній політиці нерідко знаходить відображення в загалом більшому фінансовому тиску, який впливає також на органи місцевої влади й може бути використаний як підстава для позбавлення їх незалежності або може призвести до звинувачення в тому, що децентралізація як така є причиною зростання публічного дефіциту; ця проблема існує також у деяких країнах Центральної та Східної Європи, тому що Міжнародний валютний фонд рекомендує більше централізувати державні ресурси);

x) недосконалість процедури об'єднаного фінансування (центральні/місцеві органи влади) проектів публічних робіт.

b. Пам'ятаючи ці пункти [Конгрес уже ввів їх до Резолюції № 71(1998)], важливо з'ясувати кілька понять:

і) термін "власні ресурси" стосується фінансових ресурсів, які одержано внаслідок незалежних рішень органів місцевої влади та якими органи місцевої влади можуть вільно розпоряджатися, а в разі оподаткування — змінювати ставки відповідно до своїх потреб і настільки, наскільки на це готові погодитися члени місцевої громади.

Такий вид ресурсів має надаватися органам місцевої влади за допомогою офіційного правового інструмента, якщо можливо, закону чи конституції, який за всіх об-ставин може бути скасовано лише іншим інструментом, рівнозначним за юридичною чинністю;

іі) органи місцевої влади мають одержувати значну частину ресурсів із власних податкових надходжень та зборів, ставку цих надходжень і зборій органи місцевої влади повинні мати право встановлювати самі.

Спроможність органів місцевої влади збирати власні податки є умовою їхньої незалежності та символом самоврядування, яке представницькі органи вповноважені здійснювати внаслідок їхнього обрання громадянами. Встановлюючи податки, представники, обрані на місцевому рівні, беруть на себе зобов'язання перед громадянами. Це зобов’язання робить представників підзвітними за забезпечення громадян послугами. Якщо, з іншого боку, фінанси органів місцевої влади надходять з інших джерел, а не безпосередньо від громадян, обрані представники можуть легше ухилятися від виконання своєї функції розумного використання цих ресурсів. Більше того, доступність для органів місцевої влади власних податкових надходжень забезпечує їхнім представникам певний рівень безпеки, оскільки дає можливість передбачувати можливий рівень ресурсів у майбутньому;

ііі) особливі податки є, мабуть, найідеальнішим видом ресурсів. До них входять податки, які призначаються саме тій категорії органів влади, до якої належить відповідна влада, тобто це податки, які має право збирати тільки дана влада.

Особливі податки є найвиразнішою ознакою самоврядування органів місцевої влади;

iv) пайові податки, які повністю збирають інші органи влади, не можна зараховувати до категорії "власного оподаткування" органів місцевої влади. Такі ресурси є швидше трансферами, ніж справжніми податками.

Органи місцевої влади не можуть впливати ні на базу, ні на ставку пайових податків. Однак, на відміну від трансферів, ці ресурси є дуже сталими (за умови, що критерії їхнього надання визначено конституцією чи законом) та можуть принаймні бути пов'язані з політикою, яку здійснюють органи місцевої влади;

v) податки, що ґрунтуються на спільній для різних органів влади базі, але ставку яких органи місцевої влади можуть змінювати, належать до категорії "об'єднані податки". Хоча це не особливі податки, їх можна, на відміну від пайових податків, розглядати як такі, що прямо доступні для органів місцевої влади;

vi) органи місцевої влади повинні мати право змінювати ставки податків, які вони збирають. Відповідно, не існуватиме справжнього самоврядування доти, доки органи місцевої влади не встановлюватимуть своїх ставок податків, звичайно, в межах закону, а там, де це потрібно, — в попередньо визначених рамках. Представникам, обраним на місцевому рівні, важливо мати це право для виконання їхніх функцій щодо співгромадян, інакше самій концепції місцевого самоврядування як головній арені функціонування демократії загрожує небезпека;

vii) право змінювати обсяги податків, що збираються, — це те, що відрізняє власні ресурси від трансферів, чий обсяг, за визначенням, щоразу окремо ухвалює інший орган влади, а не місцева влада.

Трансфери не повинні обмежувати місцевого самоврядування. Якщо можливо, слід віддавати перевагу загальним трансферам, тобто тим, які не призначені для фінансування конкретної діяльності;

viii) крім того, частка трансферів, яку спрямовують на фінансове вирівнювання, не може обмежувати місцеве самоврядування.

Фінансове вирівнювання не повинно відвертати багатші органи місцевої влади від спроб додатково підвищити податки на тій підставі, що прибуток буде використано лише на трансфери іншим органам влади. Так само вирівнювання не повинно також відвертати бідніші органи місцевої влади від максимального використання їхніх фіскальних можливостей.

Фінансове вирівнювання має відбуватися на всіх рівнях, тобто вертикально — між державами (чи федераціями), регіонами (чи федеральними утвореннями) й органами місцевої влади — та горизонтально — між різними органами місцевої влади. Горизонтальне вирівнювання має залишатися на розумному рівні.

Слід розробити прозорі й сталі критерії вирівнювання, бажано після консультацій з представниками органів місцевої влади. Ці критерії мають бути встановлені законом і на жодному етапі не повинні змінюватися в односторонньому порядку чи без попередньої консультації з відповідними органами місцевої влади.

ІІІ. Необхідне співвідношення між функціями й фінансовими ресурсами

а. Четверта доповідь за результатами контролю засвідчила, що, загалом кажучи, більшість органів місцевої влади в Європі не має достатніх фінансових ресурсів для виконання своїх функцій.

b. Фінансові проблеми, з якими стикається багато з цих органів місцевої влади, є наслідком серії процесів, що завершуються передаванням функцій без відповідного фінансового відшкодування1.

Інакше центральні органи влади можуть вимагати від органів місцевої влади брати участь у витратах, непередбачених будь-яким законодавчим заходом2.

Це залишає органам місцевої влади тільки здійснення національної політики та унеможливлює виконання ними своїх функцій3.

Ці проблеми ускладнюються ще й через те, що відповідне законодавство в державах-членах не формулює чітко принципу відповідності між функціями й ресурсами, тому застосування цього принципу залишається доброю волею парламентів під час затвердження річних бюджетів.

c. Ще до того, як вноситься будь-яка пропозиція про потребу підтримувати баланс між ресурсами та обов'язками, виявляється що треба ще раз вказати причини, чому управління, наближене до громадянина, в принципі є фінансово бажанішим, ніж централізоване (рішення більше відповідають конкретному контексту та, відповідно, існує більший нагляд за видатками). Нагляд може бути ще ефективнішим, якщо визначальна частка ресурсів залежатиме від рішень самих представників, обраних на місцевому рівні. Отже, в інтересах кожного, щоб якомога більше власних ресурсів було децентралізовано.

d. З огляду на можливі розв'язки цих проблем і не нехтуючи розробленням детальних таблиць із порівняння точної вартості виконуваних обов'язків та рівня потенційних ресурсів, бажано заохочувати уряди створювати системи, за якими будь-який перерозподіл функцій був би достатньо прозорим, щоб дати змогу органам місцевої влади та її представникам по-справжньому контролювати цей процес та відстежувати, щоб передача функцій дійсно супроводжувалася рівнозначним фінансовим трансфером.

e. Ці системи мають ґрунтуватися на правовому принципі, закріпленому в законі чи конституції. Цей принцип, який ми можемо назвати принципом супровідного фінансування, має проголошувати, що задля підтримання балансу між функціями та по-трібними для їхнього виконання ресурсами кожну нову передачу функцій має чітко супроводжувати відповідне фінансування незалежно від того, що це спричиняє передачу нового податкового джерела, забезпечення новим трансферним ресурсом, найм нового персоналу або передачу матеріальних цінностей.

f. Більше того, слід намагатися більш прозоро й систематично визначати функції, які за законом призначаються для різних носіїв влади, та заохочувати справжню культуру нагляду за балансом між передачею функцій та виділенням ресурсів.

g. На практиці запропоновані рішення для розв'язання цих проблем залежать переважно від пильності самих органів місцевої влади та їхніх об'єднань, а також долучення до процесу ухвалення рішень, що їх стосуються. Серед можливих пропозицій було б, без сумніву, корисно створювати об'єднані центральні/місцеві комітети органів влади для оцінювання поточного балансу між ресурсами та функціями4. Якщо децентралізація нових податків нереальна, органи місцевої влади мають укласти з центральними органами влади угоду про фінансову стабільність, щоб забезпечити відносну стабільність рівня місцевих ресурсів. Слід також заохочувати уряди розглянути питання про оптимальний рівень пропорційного розподілу функцій між органами центральної та місцевої влад.

h. На більш формальному рівні це означає, що потреба балансу між функціями й ресурсами зумовлює впровадження — з ініціативи центральних урядів — систем вирівнювання, які давали б кожному органові влади можливість незалежно від його розміру чи фінансового становища виконувати обов'язки, визначені саме для цієї категорії органів влади.

і. Це в жодному разі не суперечить принципу субсидіарності, якщо з метою пристосування до широкого кола ситуацій органи місцевої влади заохочуватимуться до вибору такої кількості функцій, які вони готові виконувати (наприклад, для свого населення).

j. І нарешті, щодо оцінки відповідних сум, то, загалом та в ідеалі кажучи, рішення залишається за центральним урядом, який має передати органам місцевої влади суму, еквівалентну тій, що витратив би сам, виконуючи відповідну функцію. Однак досвід чітко говорить про те, що якщо органи місцевої влади, які загалом ближчі до потреб свого населення, мають у своєму розпорядженні відповідні технічні ресурси та компетентний персонал, то вони можуть керувати призначеними їм секторами ліпше, застосовуючи методи, які більше відповідають потребам громадян, ніж центральні органи влади. Тому, важливо, щоб передані ресурси були не регламентовані (як, наприклад, податки) або щоб їх можна було переглядати.

k. Хартія не визначає процедур, які слід впровадити для залучення до процесу ухвалення рішень, але таке залучення є все ж таки визначальним чинником інституційної організації різних держав.

Примітка:

* Неофіційний переклад

1 Наприклад, деякі держави передають органам місцевої влади найдорожчі сфери відповідальності — догляд за особами поважного віку, допомога молоді та дошкільні дитячі заклади. Таке делегування повноважень за суттю є логічним, але є значною фінансовою загрозою у зв'язку зі зростанням населення й кількістю випадків фінансової залежності чи нестабільності.

2 Це стосується договірних процедур, що мають на меті впровадження конкретних зручностей чи пришвидшення розвитку публічної діяльності в конкретному секторі, і є вимаганням грошей у органів місцевої влади.

3 Див., наприклад, доповідь про становище з місцевими фінансами у Федеративній Республіці Німеччині, Рекомендація № 64(1999).

4 Цей захід також було запропоновано в Рекомендації Конгресу № 64(1999) щодо становища з місцевими фінансами у Федеративній Республіці Німеччині.

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Так там в списке есть о другие документі, касающиеся местных финансов. Хотя конечно, если захотеть, то можно и слона не заметить. Мне это иногда очень даже удается )))

Рекомендации это конечно хорошо.

Но они не обязательны для выполнения. Это предложение действовать определённым способом.

Поэтому они хороши там, где с ними реально работают.

Скоро ли эти рекомендации обретут у нас практический оттенок?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение

Присоединяйтесь к обсуждению

Вы можете опубликовать сообщение сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас есть аккаунт, войдите в него для написания от своего имени.

Гость
Ответить в тему...

×   Вставлено в виде отформатированного текста.   Восстановить форматирование

  Разрешено не более 75 эмодзи.

×   Ваша ссылка была автоматически встроена.   Отобразить как ссылку

×   Ваш предыдущий контент был восстановлен.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Загрузка...

  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу.