Юрий Нороха

Побратимы погибших разведчиков попросили выложить их обращение и видео произошедшего. Так же, все имеющиеся у них данные будут переданы в военную прокуратуру. Текст ниже без изменений. Орфография сохранена. ...................... Звернення друзів та близьких нещодавно загинувших розвідників Красногрудь Д. та Журавель Я. Нас обурює кількість неправдивої і перекрученої інформації в ЗМІ та соціальних мережах, яка виправдовує не лише підсупні дії російсько-терористичних бандформувань, а і некомпетентність командирів 137 ОБМП і 35 ОБРМП, що несуть пряму відповідальність за загибель військовослужбовців ЗСУ. На відміну від журналістів телеканалу «1+1», брехати суспільству, прикриваючи своїх давніх друзів, нам сенсу немає! Тому ми провели детальний аналіз тих трагічних обставин і хочемо їх оприлюднити, спираючись виключно на факти та беззаперечні відео докази. Надії на те, що винних буде покарано, немає, але рідні та суспільство мають знати правду! Правда шокуюча, тому неповнолітнім та людям зі слабкою психікою не рекомендуємо читати далі і передивлятися відео. 13.07.2020 близько 08:00 ранку група розвідників 137го ОБМП, виконує антидиверсійну задачу в районі с. Зайцеве. Першим йде командир РВ лейтенант Красногрудь Д.(позивний «Мір»), другим сержант Журавель Я.(позивний «Ярік»), решта групи на прикритті. «Мір» наказує «Яріку» залишатись на безпечній відстані, а сам просувається по запланованому маршруту. Далі лунає перший вибух, який відкидає командира на відстань більше 4х метрів і одразу ж лунає ще один вибух, який спричинило приземлення «Міра» на іншу ділянку поблизу маршруту. «Мір» встигає сказати «Яріку» по рації, що йому відірвало ногу і відключається. Насправді окрім ноги відірвало частину спини, поранило живіт, пах і задню частину черепу. Вижити після таких поранень, не можливо. Шанси на порятунок, нажаль, були відсутні. (Місце підриву командира, напрямок вибухової хвилі, наявність щільно замінованої ділянки та тіло командира зафіксовано камерою дрону і додано у відеоматеріал) «Ярік» пересвідчується що «Мір» загинув і приймає рішення повертатись на свої позиції, щоб повідомити про підрив командира. Витягувати тіло самотужки і без допомоги саперів було небезпечно, тому що місце підриву щільно заміновано. За лічені хвилини про ситуацію дізнаються командири батальйону та бригади, командуючі штабів ОТУ, ООС, ЗСУ. Приймається рішення домовлятись з противником про евакуацію тіла через ОБСЄ та СЦКК. Поки йшли переговори, вилітає наш дрон і підтверджує наявність тіла та місце підриву. Домовленість отримано. Ще один виліт дрона. Підтвердження наявності тіла. У повітрі помічено ворожий дрон, який зависає над місцем виходу групи, намагаючись все роздивитись. Близько 14:00 група з 8 чоловік(розчідники, сапери, представники СЦЦК) вирушає на евакуацію. Першим йде «Ярік», бо він єдиний, хто знав дорогу до тіла комндира РВ. І тут відбуваються речі, які намагаються приховати від суспільства: 1. Озброєна група евакуації. Шестеро з восьми озброєні, два представника СЦКК без зброї. 2. Лише четверо з восьми у білих чохлах з написом «СЦЦК» на касках і бронежилетах. Це «Ярік», один з саперів, що йшов одразу за ним і два останніх з групи, представника «СЦЦК». 3. Минуло приблизно 5 годин з моменту підриву командира РВ. Рацію, яка була в нього, могли забрати окупанти, але групу всеодно випускають з раціями на тій самій прошивці, що і рація загиблого. Група наближається до тіла командира. Першим підходить «Ярік». В 7-8 метрах від тіла з кущів лунає крик «Какого ... вы здесь шастайте?» і відкривається стрілецький вогонь на ураження з трьох напрямків. «Ярік» отримує кульове поранення в ліву ногу, вище коліна і падає на землю. Не пересвідчившись в якому стані «Ярік», решта групи відходить і повідомляє командування, що «Ярік» загинув. Пілот, почувши стрільбу, піднімає дрон і летить на місце евакуації. Майже одразу знаходить пораненого. «Ярік» був поруч з місцем, де його поранили. На відео з дрону чітко видно, що поранений знаходиться неподалік тіла командира. Тому будь-яка спекуляція противника, що група евакуації опинилась не в тому місці, де знаходилось тіло, є звичайною брехнею. Також дрон зафіксував білий желет і каску з написом СЦЦК на пораненому. «Ярік» мав аптечку і самостійно зафіксував собі два турнікета на ногу. Один під пах, інший нище коліна. Все це зафіксовано дроном. Пілот повідомляє про побачине комбата і після цього формується ще одна група для евакуації пораненого. Цього разу група виходить з медиком і без будь-яких видимих розпізнавальних знаків. РАЦІЇ З ТОЮ САМОЮ ПРОШИВКОЮ. Режим радіомовчання постійно порушується комбатом, який занадто часто виходить на старшого групи і випитує відстань до пораненого і обстановку, а потім телефоном передає інформацію вище стоячому командуванню. Мало того, медик бере з собою на вихід смартфон, екшнкамеру(яка пише все, що відбувається майже з самого початку) та особисті документи. Фатальна помилка, яка коштувала зливом величезного обсягу секретної інформації! Група евакуації і поранений рухаються один одному на зустріч, але по різні сторони посадки. Спочатку «Ярік» намагається встати на дві ноги і йому це навіть вдається. Він проходить, спираючись на автомат, близько 50 метрів. Потім знову починається стрільба, «Ярік» змушений притиснутись до землі і повзе в бік наших позицій. «Ярік» проповз близько 250 метрів, при цьому не кидаючи автомата. Ліва нога залита кров’ю, але він ВИГЛЯДАЄ СИЛЬНИМ І НЕ ВТРАЧАЄ НАДІЇ НА ПОРЯТУНОК!!! Тим часом медик наблизився до поранено на відстань близько 30 метрів, можливо навіть бачив пораненого, бо на відео зафіксовано, як «Ярік» дивиться у напрямку медика і маше рукою. Ворог прострілює посадку і «Ярік» змушений спустись в балку, щоб сховатись від обстрілу. В цей момент наш дрон в останнє фіксує пораненого. Медик теж ховається від обстрілу в тій самій балці, але починає панікувати і біжить...зачіпає розтяжку і гине на місці. Висока вирогідність, що це була міна типу МОН на розтяжці. По-перше цей тип міни здатен пробити бронежилет і миттєво вбити людину. Це пояснює, навіщо ворог проводив розтин тіла, видаливши внутрішні органи та уламки забороненого типу мінування. Після цього зі сторони ворожих позицій, в район підриву медика «прилітає» дві гранати з РПГ-7. Старший групи евакуації отримує контузію і відповзає до точки виходу. СИТУАЦІЮ БЕРЕ ПІД ОСОБИСТИЙ КОНТРОЛЬ ПРЕЗЕНДТ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ. НАДХОДИТЬ ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИЇЗД НА МІСЦЕ ПОДІЙ РУСЛАНА ХОМЧАКА ТА ПРЕДСТАВНИКА ОП. ———————————————————- ПРИКРИТТЯ І СПРОБИ ВРЯТУВАТИ ПОРАНЕНОГО: під вихід першої групи, яка йшла за тілом «Міра» віддається команда привести в бойову готовність всі сили та засоби батальйону і навестись на цілі. Команда є, а цілей ніхто не дав. Тобто розрахунки засобів вогневого ураження готові до роботи, але не знають, куди наводитись! Під час другого виходу, вже за пораненим, один з вогневих засобів прикриває групу. Решта розрахунків мовчить, не знаючи куди наводитись. Це говорить про те, що командування батальйону не орієнтується в місцевості і не здатне організувати прикриття своїх людей! Після відходу другої групи жоден з засобів вогневого ураження не працював. ЖОДЕН! Навіть стрілецька зброя! Тому історії фейсбучних спеціалістів про намагання командування витягнути пораненого під прикриттям є цілковитим фейком. В період з другої половини дня 13.07.2020 по 18.07.2020 включно, в районі де в останній раз бачили пораненого ще живим не було жодних обстрілів та спроб порятунку! Лише пілот дрону, майже безперервно, намагався відшукати пораненого. Балка, в яку спустився поранений, занадто густа. Навіть дрон з тепловізором не допоміг. Після цього ворог вільно розгулює сірою зоною. У повний зріст. Їх ніхто не чіпає. Вони спокійно збирають тіла наших загиблих та ділять трофеї. Ніяких обстрілів з обох сторін, цілковита тиша! ВСЕ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ В 350-400 МЕТРІВ ВІД НАШИХ ПОЗИЦІЙ! САМЕ ТАК, ПОРАНЕНИЙ САМОТУЖКИ ПОДОЛАВ ~250 м І ЧЕКАВ НА ДОПОМОГУ В ~350 м ВІД НАШИХ ПОЗИЦІЙ!!! За даними мед експертизи сержант Журавель Я., який був поранений приблизно о 14:00 13.07.2020 помер від нестачі крові в період з 14.07.2020 по 16.07.2020. ТОБТО ПОРАНЕНИЙ ЧЕКАВ НА ДОПОМОГУ, СТІКАЮЧИ КРОВ‘Ю, ВІД 1 до 4 ДІБ! ——————————————————— Щодо інформації про дві групи спецпризначенців, які приїхали на КСП батальйону і були готові вийти за пораненим у будь-який момент. Інформація підтверджена з трьох надійних джерел. Групи дійсно прибули на місце і чекали наказ! НАКАЗ НА ЗАБОРОНУ БУДЬ-ЯКИХ РЯТУВАЛЬНО-ПОШУКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ЗВ’ЯЗУВАВ РУКИ СПЕЦПРИЗНАЧЕНЦЯМ. ——————————————————— ПІД ЧАС ВІЗИТУ РУСЛАНА ХОМЧАКА ТА ПРЕДСТАВНИКА ОП ДО КОМАНДИРІВ 35 ОБРМП БУЛО ОЗВУЧЕНО ПРО НОВУ ТОЧКУ РОЗВЕДЕННЯ ВІЙСЬК. Мова йшла про район відповідальності 35 ОБРМП. Ми надали вам факти та беззаперечні докази. Висновки робіть самі!

Зовсім НЕ чергова поїздка. Черговою може бути поїздка на море, на роботу, на природу, в село, але не на передову... Трохи поясню: деякі звикли до війни і вона стала буденністю, деякі не їздять на "нулі", а тільки на 2гі, а то й 3ті лінії, а у деяких і війни то нема... Але, поїздка на "нулі", куди ЛЕЛЕКИ їздять вже 6 й рік, не може бути черговою, бо кожен раз це небезпека того, що з тобою зіграють в російську рулетку, а волонтер, програвши кулі, може "зіграти в ящик". Уявляємо, те, що бачать волонтери: траса, понівечена від слова " зовсім", з одного боку наші захисники, перед ними поле і ДАП, на тому ДАПі "трактористи", " комбайнери", "їхтамнєти", ну коротше як хтось, не зрозуміло чого, ляпнув "та старана", ну правильно скажу ворог. У того ворога близько десятка камер спостережень на дальні відстані, наводчики, зброя і великі плани шаленої окупації України. Кожен раз, коли їдеш, педаль в підлогу, мотор реве, з машини витискаєш максимум, бо жити хочеться і треба підтримувати армію, десь прогавив, затормозив, зупинився, проїхав не в той час і все... от розумієте ВСЕ. Нема людини. Тому кожного разу молишся, за себе, волонтерів, захисників... і просиш про молитву. Тому туди немає "чергової поїздки", а є поїздка до захисників на війну. Дякуємо всім причетним за допомогу. Разом переможемо!

В крайню поїздку відвезли спреї, мазюки від комарів та ос.Воїни телефонують ДЯКУЮТЬ !! Розповідають що поділилися по ВОПам з побратимами Комарi там такi кусучи (мабуть вiд окупантiв прилiтають ((). Цього разу також будемо везти (що там 1 балончика на 8 чол.) ТАКОЖ НА "УДАВ" ПОПРОСИЛИ ЗВИЧАЙНУ РУЧНУ ПИЛКУ ПО ДЕРЕВУ. В таку спеку одноразовi пiннi губки саме воно !! МАЕМО 30 ШТ. НА ВСIХ ЗВIСНО НЕ ХВАТЕ . ТОМУ ЯК ЩО Є МОЖЛИВІСТЬ ДОПОМОГТИ У НАШОГО ПОБРАТИМА Є МОЖЛИВІСТЬ ЗАКУПИТИ ПО 10 ГР З повагою ! Вашi фронтовi волонтери.

Україна поховала свого сина Романа Богатиря, справжнього українського Богатиря за духом, зам. кобата 39го батальону. Відчуття не можна висловити словами, бо єдиний варіант, щоб їх зрозуміти, це пережити їх, відчути справжню непереможну силу українського народу, щирість відчуттів та вдячності захисникам України. - Відчути біль, який покриває всю Україну від сумної новини про непоправну втрату. - відчути, як швидко відгукуються їхати за Героєм на власному термо автомобілі Alexandr Nesterenko та у супровід Юрий Иванович Нороха - відчути, як проводжає героя Київ та Бориспіль - відчути, як у відгук про те, що зламався автомобіль "Груз 200" з'являються одразу вірні друзі Романа Богатиря, які готові моментально виїзжати на зустріч з різних міст, - як, справжній волонтер та патріот України Армен Шахарьянц, кидає всі свої справи та власним бусом буксірує авто "Груз 200" до Пірятина, а далі на власному бусі доставляє тіло спочилого Романа Богатиря до Кам'янського - відчути, як з українським прапором на колінах зустрічають героя в Пірятині зі сльозами на очах, - як вірний автомобіль кепа мчить йому на зустріч, на допомогу разом з побратимами, - як автомобіль, що зламався, швидко чинять волонтери з Пирятіна (Юра Шкода позивний "Белый" Ветеран АТО) за мінімальний час, щоб машина стала в траурну колону знову позаду - як зустрічає колона автомобілей Романа Богатиря в Кобеляках, в Царичанці вже з заходом Сонця, - як в очікувані героя, до колони підїжджають місцеві, висловлюють слова підтримки та пригощають фруктами зі словами "Ми Вас любимо!" - як вночі у світлі фар, їдучі в колоні до Петриківки, ми бачимо, як на колінах з червоно-чорним прапором віддають шану герою учасники цієї неоголошеної війни проти російського окупанта - як опівночі на колінах зустрічає кам'янська молодь за організацією Влад Кулинич, героя з квітами в руках, молодь, яка прийняла рішення чекати героя стільки скільки необхідно щоб віддати йому шану. Це те, що не можна розповідати без емоцій. Під час поховання бачити, як сльози покривають чоловічі очі, які вже бачили бато горя, як побратими віддають свою шану своєму кепу. Як побратим Романа обережно складає український прапор, що покривав труну Романа та ставши на коліно передає це сину Романа зі словами "Тримай, синку" і дитіячі руки щиро притискають пам'ять до грудей. Заплакані жіночі очі,та стогін жіночої душі, що втритала найближчого. - Боляче чути недоречний в цю мить голосний вигук одного з учасників АТО під час поховання у адресу місцевих депутатів пов'язаних в корупційних справах "... коли ми перестанемо ховати наших героїв, а ви все крадете та ніяк не вгамуєтесь" Спочивай герой, ці люди що гуртуються навколо пам'яті про тебе - триматимуть незалежність України і далі. Цим дописом висловлюю повагу та вдячність всім, хто проводжав Героя в останню путь: волонтерам Києва, Борисполя, Пирятина Svetlana Nemets, Прилук, Кобеляк, Царичанки, Криничок Natalya Kobzar, Кам'янського та всієї України. Подяка працівникам поліції Київської області, поліції міста Пірятин, поліції Петриківського району, Кам'янський відділ поліції та поліції Криничанскького району, які супроводжували траурні колони вночі, інколи в дуже не простих умовах (автомілей було більше 20 одиниць і ми перетинали траси). Подяка за все побратимам Романа Богатиря з 39 батальону і всім побратимам Романа, які знали його та провели в останню путь. Це те, про що не напишуть ручні місцеві ЗМІ, бо у них інше завдання.Нажаль Герої не вмирають!

Священик Православної Церкви України Феодосій Алісов з Козацької Церкви Святої Покрови завжди на стороні захисників України. Кожного разу, як волонтери збираються на нулі в його Церкві організовується збір солодощів та необхідних речей. І коли прийшла біда в родину загиблого героя, священик Феодосій був з організаторами поховання з перших хвилин сумної новини та робиться все це щиро та безкоштовно, без прейскурантів і не заради фінансової складової. Хочеться щиро підтримати священика Феодосія Алісова та подякувати йому за участь в організації поховання Романа Богатиря, за слова підтримки, що близько проходять до серця, кожного, хто прийшов попрощатися з Романом Богатирем! На мій погляд візит до церкви, до св'ященика вимагає певного свідомого підходу, в якому ми відчуваємо спільні духовні цінності: прагнення бути більш праведним, любов до Батьківщини, прагнення робити добро та змінюючи себе змінювати світ навколо. Не засуджую, але не розумію тих, хто після 6 років війни йде в ту церкву де не має відчуття великої поваги до захисників України, де говорять мовою не щирих відчуттів, а цифрами в прейскурантах за послуги, де за символічні суми можна позбавитись свого гріху навіть без щирого покаяння. Всі мають право на свободу віросповідання та це право є непорушним, але важливо чітко визначитись з цінностями, які ми підтримуємо через священика звертаючись до вищих сил та до Бога.

Сумна новина. Сьогодні в Київській лікарні о 17:00 зупинилося серце Романа Богатиря, майира зброїних Сил України, комбата легендарного 39 батальону, який пройшов Іловайсткий котел та мав чисельні поранення на російсько - українській війні. Справжній захисник України. "Травнем 2014 року обійняв посаду начальника розвідки 39-го батальйону територіальної оборони. Виходив з оточення в Іловайському котлі. У жовтні 2014 року призначений заступником командира 39-го батальйону. 10 грудня 2014-го біля Кряківки зазнав важкого поранення, потрапивши в засідку терористів, двоє вояків загинуло. Березнем 2016 року звільнений з діючих лав ЗСУ. Займався волонтерською діяльністю. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений 13 серпня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня. " Сумно... І не віриться... Царствіє Небесне! Герої не вмирають. Щирі співчуття рідним! Про день коли можна буде попрощатися з героєм буде повідомлено пізніше.

Вони знімали нас ми знімали їх. Дякувати Богу, обійшлося відеополюванням. Такі вони-вежі-близнята Донецького аеропорту під контролем росіян тепер

Урочисте шикування одно с пiдроздiлiв в секторi якому ми з Вами допомагаемо !! Вiтаемо ! https://youtu.be/RAP6PixuEf0

Кого тiльки не зустрiнеш на фронтових дорогах .Одне розумієш що якщо людина тут! Значить СВІЙ !!! Ось i цього разу наш шлях перетнувся на ВОПi з вiдомим українським поетом, прозаїком Сергієм Жадан . Приемно було поспiлкуватися .

«До війни була просто дружиною» - Тут, біля Донецького аеропорту вона сама побачила, що, не дивлячись на Мінські домовленості, з позицій російських гібридних сил летять міни. «И я увидела, что война продолжается. Война. И как бы там не говорили, что мы просто держим границу. Нет. Война продолжается. И люди почему-то с той стороны разозленные. И во мне наверное впервые родилась такая злость. Сейчас я ее немного потушила. Но все равно непонятно: зачем, когда есть договоренности, и договоренности эти нарушают. И в это же время говорят, что это делают украинские военные. А мы в это же время не имеем права ответить. И тут уже такой кусочек остался нашей земли, который нам не дают на данное время отвоевать и уже установить мир на нашей собственной земле», – говорит Катерина. Її дочки зараз шість. Мама зізнається, що у дитини більш жорсткий характер: «Вона сказала: мама, я знаю, що ти їдеш на війну. Приїдеш туди і скажи: давайте закінчимо війну. Якщо когось щось не влаштовує - всіх ві... ». Катерина каже, що особисто для неї війна закінчиться тоді, коли Донбас і Крим повернуться до складу України.

«З ворогом нема про що домовлятися» - Василь "Ягуар" Василь воює в 42-му батальйоні з 6 серпня 2014 року. Каже, що пішов на війну, тому що давав присягу на вірність Україні. На Донбасі він остаточно усвідомив, для чого взяв у руки зброю: щоб захистити територіальну цілісність України і щоб настав мир. Василь воював в Дебальцеве, Вуглегірську, в селищі Булавінське і селі Нікішине. Боєць не може забути, як загін потрапив в засідку між Вуглегірська і Булавінський. Тоді вдалося вийти з мінімальними втратами - був один поранений. А ще Василь згадує: «Коли стріляє артилерія, то на Господа сподіваєшся. 152-й калібр - це серйозно ». Проти кого українцям довелося воювати в Дебальцеве? Ось що згадує боєць: «На Санжарівка (село в Бахмутському районі Донецької області - ред.), Коли підбили танк, у загиблих членів бандформувань виявили військові квитки Російської Федерації. Тобто, були кадрові солдати Російської Федерації ... Так як вони кадрові, у кожного різна була вислуга. Був бойовий досвід: у деяких Чечня. У них був бойовий досвід більше, ніж в української армії на той час ». У боях за Дебальцеве, каже Василь, загинуло понад двадцять бійців батальйону. Боєць відзначає з гіркотою, що з кожним роком число загиблих і поранених зростає.«На мою думку, з ворогом нема про що домовлятися. Тому що завжди є обман. Треба показати, що на сьогоднішній день українська армія в боєготовності, набралася досвіду. Треба показати силу. Якщо йти на мирні переговори, то це означає щось втратити, як завжди. Поставлять якісь умови - доведеться щось втратити. А вже і так багато втратили: Крим, Донбас. Так що нема про що з ними домовлятися », - переконаний боєць Василь.

В крайню поїздку в екіпажі був кореспондент Сергій Горбатенко "Радіо Свобода" Ось трохи вiдiо с того що вдалося засняти .

Коротко про мітинг ШарійОвців ) )